Постанова № 8101394, 24.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2010                                                                                           № 22/615

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           Калатай Н.Ф.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Маковецький С. В. – представник за довіреністю №26/12/09 від 26.12.09 р.

від відповідача - не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2009

у справі № 22/615 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "Білкорд"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня"

про                                                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення боргу в сумі 132587,54 грн. за виконані за договором №67/116-08 від 16.04.2008 року, але неоплачені роботи, збитків від інфляції в сумі 14091,43 грн., 3% річних в сумі 3298,69 грн. та пені в сумі 25612,07 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року, повний текст якого підписаний 17.11.2009 року, позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 132587,54 грн. основного боргу, 3298,69 грн. 3 % річних, в решті позову відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем свого обов’язку по оплаті виконаних за договором №67/116-08 від 16.04.2008 року робіт.

Відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення пені суд першої інстанції суд ґрунтує на відсутності положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх обов’язків по оплаті робіт, збитків від інфляції – невірним розрахунком зазначених майнових вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Відкрите акціонерне товариство „Завод „Ленінська кузня” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року у справі №12.11.2009 року в частині стягнення 3 % річних в сумі 3298,60 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийняття рішення не взято до уваги, що в актах здачі – приймання виконаних робіт № 5, № 6 та № 7 відсутня дата підписання, а відтак, прострочення виконання зобов’язання по оплаті виконаних за вказаними актами робіт ще не наступило.

Ухвалою від 09.12.2009 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/5 від 12.01.2010 року справу № 22/615 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Ропій Л. М.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/9 від 02.02.2010 року справу № 22/615 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф.

Незважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце кожного судового засіданні по справі, відповідач в жодне судове засідання представників не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

16.04.2008 року позивач та відповідач уклали договір № 67/116-08 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов’язання в терміни, на умовах і в порядку, передбаченому Договором виконати наступні роботи: контроль якості зварних з’єднань ультрозвукової дефектоскопієй, зовнішнім оглядом та вимірюванням (УЗД та ЗВ) конструкцій стріли плавкрана, а відповідач зобов’язується прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 16.09.2008 року вартість робіт становить 143135,40 грн.

Крім того, Додатковою угодою № 2 від 29.12.2008 року сторони погодили виконання позивачем додаткових робіт та визначили їх вартість, яка складає 25200 грн.

Розділом 4 Договору сторони погодили порядок здавання – прийняття робіт, а саме:

- відповідач після отримання від позивача результатів виконаних робіт протягом 5-ти робочих днів з моменту одержання Акту виконаних робіт підписує та направляє позивачу зазначений акт (п. 4.2);

- датою виконання зобов’язань позивачем за Договором є дата підписання відповідачем акту виконаних робіт (п. 4.3).

На виконання умов Договору позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 168154,53 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями актів здачі – приймання виконаних робіт за Договором № 01 від 29.05.2008 року, № 02 від 29.07.2008 року, № 03 від 28.08.2008 року, № 04 від 23.09.2008 року, № 05 від 28.11.2008 року, № 06 від 20.12.2008 року, № 07 від 28.01.2009 року. Факт виконання спірних робіт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3.3 Договору визначено, що розрахунки за Договором здійснюються поетапно за фактично виконані роботи шляхом перерахування відповідачем коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами Акту про виконання робіт і одержання відповідачем рахунку – фактури від позивача.

Як слідує з доданих позивачем до матеріалів справи копій рахунків – фактур № 01 від 29.05.2008 року, № 02 від 29.07.2008 року, № 03 від 28.08.2008 року, № 04 від 23.09.2008 року, № 05 від 18.12.2008 року, № 06 від 20.12.2008 року та № 07 від 28.01.2009 року, вони відповідачем отримані про що свідчить відмітки в їх лівому нижньому куті. Факт отримання відповідачем вказаних рахунків – фактур ним не заперечується.

Відповідач оплатив лише роботи, виконані за актами № 01 від 29.05.2008 року та № 03 від 28.08.2008 року в сумі 35566,99 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками за банківського рахунку позивача (а. с. 73-74).

Таким чином несплаченими залишились роботи за актами № № 02, 03, 04, 05, 06, 07 на загальну суму 132587,54 грн., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 132587,54 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечується.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 132587,54 грн. в повному обсязі.

При цьому посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в актах здачі – приймання виконаних робіт № 5, № 6 та № 7 відсутня дата підписання колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт відсутності в актах – приймання виконаних робіт № 5, № 6 та № 7 дати їх підписання має бути підтверджений оригіналами вказаних актів.

Заявником на підтвердження відсутності в актах № 5, № 6 та № 7 дати їх підписання до апеляційної скарги додано копії зазначених актів, які не засвідчені на предмет їх відповідності оригіналам.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалою від 13.01.2010 року суд зобов’язав сторін надати оригінали (для огляду) актів № 5, № 6 та № 7.

Відповідач, незважаючи на вимоги суду, на підтвердження обставин, на які він послався як на підставу заперечень проти позову, оригіналів вказаних актів без дати їх підписання суду для огляду не надав.

Враховуючи, що ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2009 року № 22/615 про порушення провадження у справі позивача зобов’язано надати оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, а протокол судового засідання за 12.11.2009 року містить вказівку про виконання позивачем вимог суду, колегія суддів вважає належним чином доведеним факт підписання:

- акту здачі – приймання виконаних робіт № 5 саме 28.11.2008 року,

- акту здачі – приймання виконаних робіт № 06 саме 20.12.2008 року,

- акту здачі – приймання виконаних робіт № 07 саме 28.01.2009 року.

Щодо вимоги про стягнення пені в сумі 25612,07 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

У спірному договорі сторонами не передбачена відповідальність відповідача у вигляді пені за несвоєчасну оплату виконаних за умовами Договору робіт.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 25612,07 грн.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обставини справи, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 3298,69 грн. за розрахунком, наданим позивачем.

Проте, думка суду першої інстанції, що „жодні положення закону не передбачають здійснення розрахунку інфляційних збитків на суму заборгованості з урахуванням інфляційних витрат” є помилковою.

Розрахунок збитків від інфляції, доданий позивачем до позовної заяви, виконаний у повній відповідності з Листом Верхового суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел”, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 14091,43 грн.

Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків від інфляції підлягає зміні.

При цьому колегія суддів вважає за доцільне зауважити на тому, що згідно п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року по даній справі підлягає зміні, а саме: позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 132587,54 грн., 3 % річних в сумі грн. 3298,69 та збитків від інфляції в сумі 14091,43 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покалатаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 49 ГПК України витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги слід покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Завод „Ленінська кузня” на рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року у справі №22/615 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року у справі № 22/615 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2009 року у справі № 22/615 в наступній редакції:

                    „ 2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Завод “Ленінська кузня”(04176, м. Київ, вул. Електриків 26, ідентифікаційний код 14312364, р/р 2600844660001 в АБ “Київська Русь” м. Києва, МФО 319092, або з будь –якого іншого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства “Білкорд”(08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Гагаріна 11, ідентифікаційний код 13706012, р/р 26008208021600 в АКІБ “Укрсиббанк”МФО 351005) 132587, 54 грн. (сто тридцять дві тисячі п’ятсот вісімдесят сім гривень 54 копійки) основного боргу, 3298, 69 грн. (три тисячі двісті дев’яносто вісім гривень 69 копійок) 3% річних, 14091 (чотирнадцять тисяч дев’яносто одна) грн. 43 коп. збитків від інфляції, 1499 (одну тисячу чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 78 коп. витрат по сплаті державного мита та 201 (двісті одну) грн. 58 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.”

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 22/615.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Калатай Н.Ф.

26.02.10 (відправлено)