Постанова № 8101392, 15.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2010                                                                                           № 6/330

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Гадзан І.Ю. - представник за довіреністю № 1 .08/5691 від 31.12.2009

від відповідача - Хроленко О.В. - представник за довіреністю № 5 від 16.11.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Завод 410 Цивільної авіації"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2009

у справі № 6/330 ( )

за позовом                               ТОВ "Комерційний банк "Даніель"

до                                                   Державне підприємство "Завод 410 Цивільної авіації"

                                                  Відділ Державної виконавчої служби Солом"янського районного управління юстиції у м. Києві

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1333046,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові (далі-Фонд соціального страхування ) у жовтні 2009 року звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Чернігівагроавтосервіс” (далі-відповідач) про стягнення з відповідача в порядку регресу витрат, понесених на відшкодування Карпиш Л.Л. , працівниці іншого підприємства, шкоди, спричиненої нещасним випадком на виробництві, у сумі 8145,43 грн.

В обґрунтування вимог Фонд соціального страхування посилався на ті обставини, що 26 вересня 1985 р. з вини водія , який керував належним правопопереднику відповідача автомобілем, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої Карпиш Людмилі Леонтіївні , яка у той час працювала лікарем травмоофтальмологічного відділення, заподіяні тілесні ушкодження, що призвело до встановлення їй групи інвалідності. У зв’язку із нещасним випадком на виробництві Фонд соціального страхування на підставі закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р № 1105 ( далі Закон № 1105) була призначена та виплачена щомісячна сума , що компенсує потерпілій частину втраченого нею заробітку. Як вказував Фонд соціального страхування, ним за період з 01.09.2008 р по 30.09.2009 р. виплачено потерпілій 3803,32 грн. страхових виплат та надано соціальних послуг у вигляді оплати санаторно-курортного лікування у розмірі вартості путівки на суму 4104,00 грн. та 238,21 грн. витрат на проїзд до місця лікування та назад .

Сплачені потерпілій кошти позивач вважав шкодою, завданою працівником відповідача і відшкодованою за нього Фондом соціального страхування, в силу чого і на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України просив стягнути витрачені ним кошти в порядку регресу з відповідача у справі.

Відповідач позов не визнавав, просив відмовити у його задоволенні, мотивуючи тим, що позивач не має законного права вимагати сплати виплачених ним страхових внесків потерпілій особі у порядку регресу, оскільки не здійснював майнового страхування. Свої доводи відповідач підтверджував правовою позицією судової палати у цивільній справи Верховного суду України.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.11.2009 позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові до Відкритого акціонерного товариства „Чернігівагроавтосервіс” про стягнення 8145,43 грн. задоволено повністю і стягнуті кошти на користь позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Чернігівагроавтосервіс» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Чернігівської області по справі № 15/147 від 25.11.2009 року та прийняти нове , яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що рішення суду, як незаконне , підлягає скасуванню з тих мотивів, що судом застосовані норми цивільного законодавства про відповідальність за спричинену майнову шкоди , тоді як до правовідносин сторін підлягали застосуванню спеціальні норми щодо страхування.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2009 року у справі № 15/147 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.02.2010 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 25.12.2009 року ( вх. № 02-7.2/589), в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2009 року у справі № 15/147 без змін.

Представники сторін, які з’явилися на виклик суду підтримали свої доводи та заперечення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом правильно встановлено і це відповідає матеріалам справи, що 26.09.85 з вини водія АТП „Чернігівтранссільгосптехніка” сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої Карпиш Л.Л., лікарю травмоофтальмологічного відділення, було нанесено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ця обставина підтверджується рішенням Деснянського райсуду м.Чернігова від 29.08.95 по справі № 2-2398/95 та вироком Деснянського райсуду м. Чернігова від 24.12.85 по справі №1-216/1985.

Про настання зазначеного нещасного випадку на виробництві бува складений акт за формою Н-1 від 11.10.85.

Відповідач є правонаступником АТП „Чернігівтранссільгосптехніка”, що підтверджується довідкою відповідача №426 від 17.10.02, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області №392 від 28.07.95, витягом з статуту ВАТ „Чернігівагроавтосервіс”. Відповідачем факт правонаступництва не заперечується.

На підставі ст.29, 34 Закону №1105 Фондом соціального страхування здійснені потерпілій Карпиш Л.Л. страхові виплати на загальну суму 8145,43 грн., з яких : 3803,22 грн. –щомісячна грошова сума в разі часткової втрати професійної працездатності, яка компенсує відповідну частину втраченого потерпілою заробітку за період з 01.09.08 по 30.09.09; 4104 грн. –оплата вартості санаторно-курорного лікування; а 238,21 грн. - оплата витрат на проїзд до місця лікування та назад (а.с.12-29).

Згідно з ст. 10 Закону №1105 відповідач зареєстрований як страхувальник, що підтверджується страховим свідоцтвом за №2523001056 від 26.04.01.

Як вірно з’ясував суд першої інстанції , причина виникнення спору у справі полягає у тому , чи має відповідач регресний обов’язок відшкодовувати витрати Фонду соціального страхування, які виникли внаслідок здійснення ним у відповідності з виконанням положень Закону N 1105 .

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що страхові виплати за рахунок коштів Фонду соціального страхування , проведені позивачем, і які знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою лежать поза сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, є для позивача шкодою у розумінні статті 1166 Цивільного Кодексу України.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що до правовідносин між Фондом соціального страхування та потерпілою підлягали переважному застосуванню загальні положення глави 67 “Страхування” Цивільного кодексу України , норми якого обмежують позивача у праві регресу на відшкодування страхових витрат потерпілій на виробництві від особи, відповідальної за заподіяння шкоди потерпілій , місцевий господарський суд послався на те, що відносини між позивачем та відповідачем лежать поза сферою дії Закону № 1105 та глави 67 ЦК України, які водночас не обмежують позивача у праві регресу. У даному випадку , на думку суду першої інстанції , взаємовідносини позивача і відповідача регулюються тими положеннями цивільного законодавства , які регулюють відповідальність за позадоговірну шкоду.

Утім , з таким висновками Київський апеляційний господарський суд погодитися не може, виходячи з такого.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок заподіяння шкоди.

За статтею 174 ГК України заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання є підставою виникнення господарських зобов'язань .

Цивільно-правова відповідальність носить компенсаційний характер, оскільки її метою є відновлення майнової сфери потерпілого, тому правила визначення розміру відповідальності ґрунтуються на принципі повного відшкодування шкоди або збитків.

Умовами покладення на особу цивільно-правової відповідальності є таке порушення цивільних прав, що має ознаки , які у сукупності утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки, наявність шкоди або збитків , причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками у вигляді шкоди або збитків, вина правопорушника. Разом з тим слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода – наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Утім, на порушення зазначених вимог, позивач не довів суду, а суд , відповідно, не встановив, наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення по відношенню до Фонду соціального страхування , як тієї обставини, чи відповідачем було завдано позивачу шкоди.

З розрахунку позивача , його пояснень суду та фактичних обставин справи випливає, що спірна сума, яку позивач просив стягнути з відповідача, складалася із страхових виплат та вартості наданих потерпілій соціальних послуг . Витрати , понесені Фондом соціального страхування стосувалися фізичної особи, яка була визнана потерпілою внаслідок нещасного випадку на виробництві і у зв’язку із чим втратила працездатність .

Та обставина, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія відповідача, знаходиться у причинно- наслідковому зв’язку з тілесними ушкодженнями потерпілої , внаслідок чого вона отримала інвалідність і втратила працездатність, не означає , що ця ж дорожньо-транспортна пригода знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку із виплатами Фонду соціального страхування, оскільки такий зв’язок не є прямим , тоді як закон передбачає саме прямий зв'язок між причиною у юридичному сенсі з наслідком.

Місцевий господарський суд не врахував, що наслідок є завжди результатом дії причини. Ця ознака дозволяє відрізнити взаємозв’язок причини і наслідку від взаємозв’язку умови та обумовленого. Річ у тім , що необхідна умова - це обставина, без якої неможливе настання обумовленого , тоді як причина - більш вузьке поняття: і являє собою таке явище, яке в силу внутрішньо притаманних йому якостей тягне виникнення наслідків. Причинно-наслідковий зв'язок є завжди об’єктивним, реально існуючим і в аналогічних умовах неминуче породить такі ж наслідки.

Здійснення виплат Фондом соціального страхування є результатом виконання Фондом статутних цілей і завдань щодо соціального страхування осіб, які працюють за договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи.

У свою чергу загальнообов’язкове державне соціальне страхування є державною гарантією забезпечення конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці , тобто всього того, що охоплюється поняттям "охорона праці".

Так, за змістом статті 3 Закону України "Про охорону праці" законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Отже, причиною виплати Фондом соціального страхування соціальних виплат та надання соціальних послуг є втрата працездатності застрахованої на виробництві особи внаслідок нещасного випадку або настання професійного захворювання, який стався у процесі її трудової діяльності. Не можна погодитися із застосуванням місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень цивільного законодавства України , якими регулюється регресна відповідальність. Остання має місце лише тоді, коли допускається відповідальність однієї особи за діяльність іншої і полягає у відновленні майнової сфери тієї особи, яка понесла збитки з вини іншої. Сплата Фондом соціального страхування коштів потерпілій особі не є результатом відповідальності Фонду за діяльність відповідача, тому у суда першої інстанції не було підстав для застосування до Фонду регресної відповідальності і, як наслідок, наділяти Фонд соціального страхування правом звертатися з регресними вимогами до відповідача.

Не кожен, хто за рахунок власних коштів сплатив на відшкодування майнових втрат іншої особи, яка постраждала внаслідок дій (бездіяльності) третьої особи , набуває прав вимоги до такої третьої особи. Таке право належить лише особам , на яких закон покладає регресну відповідальність.

Та обставина, що здійснені Фондом соціального страхування виплати потерпілій на виробництві пойменовані у законодавстві про охорону праці відшкодуванням шкоди , завданої втратою працездатності , не є достатньою підставою для виникнення у Фонду соціального страхування права вимоги компенсації сплачених ним коштів від особи, чиї протиправні дії (або дії її працівника) призвели до втрати працездатності потерпілої на виробництві .

Місцевий господарський суд цього не врахував і прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування як незаконного.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача про стягнення в порядку регресу страхових виплат, виплачених потерпілому на виробництві та у розмірі вартості наданих соціальних послуг на заявлену суму є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати, понесені апелянтом за розгляд апеляційної скарги, відносяться в силу ст. 49 ГПК України, на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 49, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Чернігівагроавтосервіс» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2009 року у справі № 15/147 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2009 року у справі № 15/147 скасувати і прийняти нове , яким у задоволенні позовних вимог Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові до Відкритого акціонерного товариства „Чернігівагроавтосервіс” відмовити повністю.

3.Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові (м. Чернігів, вул. Бєлова, 7, код 00450950, р/р 26008000362 в АК Полікомбанк м. Чернігова ) на корить Відкритого акціонерного товариства «Чернігівагроавтосервіс» (м. Чернігів, вул. Бєлова, 7, код 00450950, р/р 26008000362 в АК Полікомбанк м. Чернігова ) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 51 грн.

4.Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

5.Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.02.10 (відправлено)