Постанова № 8101345, 17.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2010                                                                                           № 18/137-8/305

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіональної Академії управління персоналом (у формі АТЗТ)

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.08.2009

у справі № 18/137-8/305 ( .....)

за позовом                               ТОВ "ГТІ-Буд"

до                                                   АТЗТ "Міжрегіональна академія управління персоналом"

про                                                   стягнення 24751,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ГТІ-Буд” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” в особі філії Донецького інституту Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” про стягнення заборгованості за Договором №1111 від 06.06.2007р. про ремонт приміщень, що знаходяться за адресою: м. Горлівка, вул. Кірова, 18 під книжковий магазин, у розмірі 24751,64 грн. (з них: 16993,80 грн. – основний борг, 1867,94 грн. – пеня, 5215,12 грн. – інфляційні збитки, 674,80 грн. – 3% річних).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт, внаслідок чого виникла заборгованість.

Донецький інститут Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позов пред’явлено до неналежного відповідача, оскільки Донецький інститут Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” є лише філією без права юридичної особи, а отже не може бути стороною у судовому процесі. Окрім того, Донецький інститут Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” наголошував на тому, що жодних приміщень у м. Горлівка не має та не орендує, а спірний договір укладався безпосередньо між позивачем та Акціонерним товариством закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом”, тобто без участі Донецького інституту, у зв’язку з чим у останнього відсутня інформація про наявність у Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” заборгованості перед позивачем.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” (далі – відповідач) на користь позивача 16993,80 грн. основного боргу, 1867,94 грн. пені, 5215,12 грн. збитків від інфляції та 674,80 грн. трьох відсотків річних (том справи – 1, аркуші справи – 49-51).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.06.2009р., на підставі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи №18/137 було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду спору по суті, у зв’язку з тим, що при поданні позову позивач порушив правило територіальної підсудності, оскільки місцезнаходженням відповідача (Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом”) є місто Київ (том справи – 1, аркуш справи – 56).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2009р. справу №18/137 прийнято до провадження та присвоєно даній справі новий номер 18/137-8/305.

18.01.2009р. до Відділу документального забезпечення Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, в якій він просив суд розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ГТІ-Буд” (том справи – 1, аркуш справи - 76).

Відповідач участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймав, відзиву на позов не надіслав, у зв’язку з чим справа розглядалась Господарським судом міста Києва за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2009р. у справі №18/137-8/305 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 16 993,80 грн. основного боргу, 674,80 грн. 3% річних, 4 707,28 грн. збитків від інфляції, 223,76 грн. державного мита та 282,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2009р. у справі №18/137-8/305 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки справа розглянута судом у відсутність повноважних представників сторін, тоді як, на думку відповідача, місцевий господарський суд повинен був відкласти розгляд справи на іншу дату з метою повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин, які мають значення для даної справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2009р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.01.2010р.

18.01.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з тим, що позивач не отримував копію апеляційної скарги, що унеможливлює подання ним відзиву на дану скаргу.

В судове засідання 20.01.2010р. представники сторін не з’явились. Окрім того, в ході судового процесу у колегії суддів виникла необхідність у витребуванні додаткових доказів по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.02.2010р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Новікова М.М., суддів Зубець Л.П., Євсікова О.О.

В судовому засіданні 03.02.2010р. представник позивача подав письмові пояснення по справі, в яких просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача у судове засідання 03.02.2010р. не з’явився, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 17.02.2010р.

15.02.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява вих.№135/10 від 11.02.2010р., в якій він просив суд розглядати справу без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ГТІ-Буд”.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Новікова М.М., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Представники сторін в судове засідання 17.02.2010р. не з’явились.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

06 червня 2007 року між Міжрегіональною академією управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (далі – відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГТІ-Буд” (далі – позивач, підрядник) було укладено договір №1111 про ремонт приміщень, що знаходяться за адресою: м. Горлівка, вул. Кірова, 18 під книжковий магазин (далі – Договір).

У відповідності до умов Договору (п.п.1.1, 2.1) замовник доручив, а підрядник прийняв на себе зобов’язання по ремонту приміщень, що знаходяться за адресою: м. Горлівка, вул. Кірова, 18 під книжковий магазин. Вартість робіт за даним договором становить 59997,60 грн. (у т.ч. ПДВ).

Згідно з п.п.2.4, 2.5 Договору замовник зобов’язався сплатити підряднику аванс у розмірі 70% від суми договору, який складає 41999,00 грн. (у т.ч. ПДВ). Подальші розрахунки здійснюються на підставі актів виконаних робіт.

В п.4.1 Договору передбачено, що Акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника. Замовник протягом 3-х днів після отримання акту перевіряє його реальність та підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт.

Відповідно до п.7.2 Договору в разі порушення строків оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми боргу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що сторонами договору були складені і підписані довідка про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2008р. на суму 49990,80 грн. та акт приймання виконаних підрядних робіт за січень 2008р. на суму 49990,80 грн., з яких вбачається, що позивач виконав підрядні роботи, а відповідач прийняв їх без претензій та зауважень. Натомість, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати вартості виконаних позивачем робіт, оскільки перерахував на користь позивача лише 32997,00 грн., що підтверджується банківськими виписками за 19.06.2007р., 20.06.2007р., 21.06.2007р., 20.08.2007р. (том справи – 1, аркуші справи – 79-82).

04.11.2008р. позивач звернувся до відповідача з претензією №87, в якій вимагав сплатити заборгованість (том справи – 1, аркуші справи – 21-22).

Однак дане звернення позивача залишене відповідачем без належного реагування, сума боргу сплачена не була.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення з відповідача основної суми боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідач участі у розгляді справи в Господарському суді міста Києва не приймав, явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, свою позицію у спорі не визначив.

Господарський суд міста Києва задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми боргу, 3% річних та інфляційних збитків, зазначаючи про обґрунтованість даних вимог та підтвердження належними доказами, однак при цьому суд звернув увагу на невірний розрахунок позивачем інфляційної складової боргу.

В задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання грошового зобов’язання було відмовлено, у зв’язку з пропуском позивачем строку позовної давності, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2009р. у справі №18/137-8/305 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дане порушення, на думку відповідача, полягає в тому, що справа розглянута судом у відсутність повноважних представників сторін, чим порушено процесуальні права останніх. Відповідно до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен був відкласти розгляд справи на іншу дату, а не приймати рішення по суті спору.

Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору в січні 2008 року позивачем були виконані ремонтні роботи загальною вартістю 49990,80 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, підписаною представниками обох сторін (том справи - 1, аркуш справи – 13).

Згідно з Актом №1 за січень 2008 року відповідач прийняв виконані позивачем роботи без жодних зауважень щодо їх обсягу, якості тощо (том справи - 1, аркуші справи – 14-20), однак сплатив лише частину вартості виконаних робіт у розмірі 32997,00 грн.

Позивач стверджує, що у відповідача виникло зобов’язання з оплати вартості виконаних робіт з моменту підписання Акту здачі-приймання робіт.

Однак апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що умовами спірного Договору чітко не визначено порядок здійснення розрахунків між сторонами, у зв’язку з чим в даному випадку підлягають застосуванню норми статті 530 Цивільного кодексу України, які визначають строк (термін) виконання зобов’язання. Зокрема, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

04.11.2008р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити борг, яка була отримана відповідачем 06.11.2008р., що підтверджується відповідними відмітками на поштовому повідомленні про вручення претензії (том справи – 1, аркуш справи – 22). Однак заборгованість відповідачем погашена не була.

Враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити борг у семиденний строк з дня отримання претензії, у зв’язку з чим прострочення відповідача з виконання грошових зобов’язань за спірним Договором розпочалось з 14.11.2008р.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 16993,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В позовній заяві (з урахуванням уточнень до неї) позивач здійснює розрахунок своїх вимог з вказівкою на те, що період прострочення розпочався після спливу 7 днів з дати підписання Акту №1 прийняття виконаних підрядних робіт за січень 2008 року, і закінчує нарахування 3% річних та інфляційних збитків по квітень 2009 року включно. Тобто, розрахунок 3% річних та інфляційних збитків, здійснений позивачем, включає в себе період, в якому ще не було прострочення грошового зобов’язання.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 674,80 грн. 3% річних та 4 707,28 грн. збитків від інфляції.

Однак, згідно з розрахунком апеляційного суду, з відповідача підлягає стягненню 1818,34 грн. збитків від інфляції та 234,65 грн. 3% річних за період прострочення з 14.11.2008 року по квітень 2009 року включно.

Окрім того, суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1867,94 грн., посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даними вимогами.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Тобто, господарський суд за власною ініціативою не має права застосовувати позовну давність.

Аналогічна позиція викладена в Листі вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України”.

Натомість, в матеріалах справи відсутні заяви сторін щодо застосування строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача пені.

Дана обставина свідчить про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

В ході судового розгляду апеляційним судом було встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 01.02.2008р. по 31.07.2008р. Однак, як уже зазначалось вище, прострочення відповідача з виконання грошового зобов’язання за спірним Договором розпочалось з 14.11.2008р., тобто підстав для нарахування пені у період, про який зазначає позивач, немає. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, але з інших підстав ніж ті, які були наведені судом першої інстанції.

Відносно твердження відповідача про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, а не зобов’язує в обов’язковому порядку відкладати в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи.

При цьому, передумовою для відкладення розгляду справи є наявність обставин, з огляду на які спір не може бути вирішено в засіданні.

Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви або клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з посиланням на обставини, які унеможливлюють вирішення спору за наявними у справі доказами.

Окрім того, посилаючись на позбавлення можливості приймати участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач не забезпечив явку свого представника в судові засідання апеляційного господарського суду, не подав до матеріалів справи жодних документів (доказів) або письмових пояснень по суті спору на підтвердження власної позиції та не заявляв відповідних заяв (клопотань), у зв’язку з чим справа розглядалась Київським апеляційним господарським судом у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній матеріалами.

В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем, тоді як згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Однак, в процесі судового розгляду апеляційним господарським судом було встановлено, що Господарським судом міста Києва було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, відносно визначення періоду прострочення відповідача та правильності нарахування інфляційних збитків і 3% річних на суму заборгованості, а також невірно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 267 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки в процесі розгляду даної справи апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2009р. у справі №18/137-8/305 підлягає частковому скасуванню, а саме в частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків, 3% річних та пені.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита за подання позову та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме на позивача у розмірі 112,29 грн. (з них: 49,63 грн. - державне мито, 62,66 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), на відповідача у розмірі 447,73 грн. (з них: 197,89 грн. - державне мито, 249,84 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Окрім того, у зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2009р. у справі №18/137-8/305 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу “Міжрегіональна академія управління персоналом” (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2; код ЄДРПОУ 00127522, р/р №26004300289901 в АКБ „ТАС-Коммерцбанк” м. Київ, МФО 300164, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ГТІ-Буд” (юр.адреса: 83114, м. Донецьк, вул.. Університетська, 78; пошт.адреса: 83001, м. Донецьк, вул. Р.Люксембург, 5, кв. 49; код ЄДРПОУ 32749249, р/р №26008051701435 в ДРУ КБ ПриватБанк, МФО 335496) 16993,80 грн. (шістнадцять тисяч дев’ятсот дев’яносто три гривні 80 копійок) основного боргу, 1818,34 грн. (одну тисячу вісімсот вісімнадцять гривень 34 копійки) збитків від інфляції, 234,65 грн. (двісті тридцять чотири гривні 65 копійок) 3% річних, 197,89 грн. (сто дев’яносто сім гривень 89 копійок) державного мита та 249,84 грн. (двісті сорок дев’ять гривень 84 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.”.

3. Матеріали справи №18/137-8/305 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

25.02.10 (відправлено)