Ухвала суду № 81012549, 27.02.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45456/18

Провадження № 2-з/761/22/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до філії комунального підприємства Главанської сільської ради «АБСОЛЮТ» у м. Києві, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до філії комунального підприємства Главанської сільської ради «АБСОЛЮТ» у м. Києві, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора.

Одночасно зі зверненням до суду з вказаним позовом представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що 24 травня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10-29/3455. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір іпотеки №02-10/1706, предметом якого є квартира НОМЕР_1, загальною площею 51 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

12 грудня 2017 року державним реєстратором Хмельницьким С.Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:38684839 про реєстрацію за ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру, що була предметом договору іпотеки.

Підставою для виникнення права власності стало надання ПАТ «Укрсоцбанк»» державному реєстратору наступних документів: договору про внесення змін до договору кредиту №10-29/3455 від 24 травня 2007 року, серія та номер: 2, виданий 16 жовтня 2015 року, видавник ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1; довідка-розрахунок заборгованості №10.1-87/22212 від 21 листопада 2017 року, договір кредиту №10-29/3455 від 24 травня 2007 року, договір про внесення змін до договору кредиту №10-29/3455 від 2007 року б\н від 25 вересня 2014 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за №1400036859166 від 19 вересня 2017 року, договір іпотеки №02-10/1706 від 24 травня 2007 року, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання №USB/264 від 18 вересня 2017 року, звіт про незалежну оцінку вартості квартири №ВА 170919-007 від 19 вересня 2017 року, лист-повідомлення б/н.

Факт переходу права власності та реєстрація права власності за ПАТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №144265014 від 06 листопада 2018 року.

Окрім того ПАТ «Укрсоцбанк», протиправно позбавивши позивача права власності на квартиру, вчиняє дії спрямовані на виселення позивача з вказаного житла та зняття з реєстраційного обліку, незважаючи на те, що спірна квартира є єдиним житлом позивача та його родини.

На підставі викладеного в заяві та враховуючи, що існує висока ймовірність відчуження нерухомо майна, що утруднить виконання можливого рішення суду, заявник просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на квартиру НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та заборони представникам ПАТ Укрсоцбанк» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме: входити в спірну квартиру вселяти представників ПАТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб, реєструвати представників ПАТ «Укрсоцбанк» та третіх осіб у спірній квартирі як постійних чи тимчасових мешканців.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами, що заявлені позивачем та змісту викладених обставин, вчиненням відповідачем дій спрямованих на виселення та зняття з реєстрації позивача, слід вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру НОМЕР_1, загальною площею 51 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна НОМЕР_2), оскільки існує реальна загроза відчуження вказаного нерухомого майна, що може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до філії комунального підприємства Главанської сільської ради «АБСОЛЮТ» у м. Києві, публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме квартиру НОМЕР_1, загальною площею 51 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна НОМЕР_2).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову один рік.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя