Рішення № 8100474, 03.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2010 р. Справа № 63/286-09

вх. № 10818/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Кучанська Л.В., довіреність № 10 від 14.01.2010 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Будівельно-монтажний поїзд № 816", м. Кіровоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-стандарт", м. Харків

про стягнення 32331,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 32331,00 грн. заборгованості, з яких: 25000,00 грн. основного боргу, 5865,00 грн. неустойки, 1466,00 грн. за прострочення грошового зобов'язання, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору субпідряду № 4, укладеного між сторонами 01.08.2008 року. Позов обґрунтовано статтями 625, 975 ЦК України, ст. 230 ГК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

01.02.2010 року до господарського суду, через канцелярію, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає основний борг в повному обсязі, проти нарахування пені заперечує, оскільки вона не передбачена сторонами у договорі. Крім того, посилаючись на скрутне фінансове становище, просить суд відстрочити оплату боргу до 01.05.2010 року.

Суд, дослідивши наданий відзив, долучає його до матеріалів справи.

03.02.2010 року до господарського суду від позивача надійшла заява в порядку ст. 22 ГПК України, в якій він уточнює свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 26466,00 грн. заборгованості, з яких: 25000,00 грн. основний борг, 1466,00 грн. три відсотки річних.

Суд, дослідивши заяву, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі з урахуванням наданих уточнень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи про отримання копії ухвали суду.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.08.2008 року між сторонами був укладений договір субпідряду № 4, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати за завданням позивача на свій ризик і відповідно до умов цього договору роботи по "Монтажу обладнання для технологічної сигналізації на 204-й та 206-й залізничній колії розсівочного комплексу щебеню". Позивач зобов'язується здати результати роботи відповідачу, а відповідач зобов'язаний прийняти результат роботи та оплатити його. Позивач виконує роботу за рахунок власних сил та засобів.

Відповідно до пункту 4.1 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі акту виконаних робіт за формою КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін на протязі 30 календарних днів з моменту отримання відповідачем рахунку.

На виконання умов договору позивач виконав вищезазначені роботи на загальну суму 86444,82 грн. про що свідчить акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року, довідка про вартість виконаних робіт за вересень 2008 року та рахунок-фактура № 62 від 22.09.2008 року (аркуші справи 15-20).

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав, сплатив позивачеві лише 61444,82 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 25000,00 грн.

27.10.2009 року позивачем на адресу відповідач була направлена претензія, проте борг відповідачем не був погашений.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1466,00 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 26466,00 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку оплати боргу, оскільки відповідач не довів суду наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Стандарт" (61177, м. Харків, вул. Кримська, 8, код ЄДРПОУ 31938533, р/р 26003408490001 в Харківському ГРК Приватбанк, МФО 351333) на користь Державного підприємства "Будівельно-монтажний поїзд № 816" (25026, м. Кіровоград, вул. Желябова, 2, код ЄДРПОУ 01388006, р/р 26006301330047 в ПІБ м. Кіровограда, МФО 323301) - 25000,00 грн. основного боргу, 1466,00 грн. трьох відсотків річних, 323,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення - відмовити.

Суддя

рішення підписане 03 лютого 2010 року