Рішення № 8100479, 02.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2010 р. Справа № 63/279-09

вх. № 10468/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Нерівна Т.В., довіреність № 2 від 24.06.2009 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсинг", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", м. Харків

про стягнення 14243,60 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 14243,60 грн. заборгованості, з яких: 10000,00 грн. основний борг, 2871,82 грн. пені, 420,00 грн. 3% річних, 951,78 грн. інфляційні, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору підряду № 31/2007, укладеного між сторонами 07.09.2007 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтований статтями 16, 22, 610, 623 ГК України.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи про отримання копії ухвали суду.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

07 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір підряду № 31/2007 (в редакції додаткової угоди № 1 від 20.02.2008 року), відповідно до умов якого на підставі технічного замовлення відповідача та робочого проекту позивач виконує підбір, поставку, предмонтажну підготовку, монтаж та пусконалагоджувальні роботи обладнання вентиляції та кондиціювання повітря на об'єкті відповідача за адресою: м. Харків, вул. Клапцова 52, 54, а відповідач зобов2язався прийняти роботу та оплатити її(аркуші справи 17-31).

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість договору складає 88155,00 грн.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 04.03.2008 року на суму 49999,00 грн., видатковою накладною № РН-0000010 від 02.06.2008 року на суму 26944,71 грн., актом № ОУ-0000008 здачі-приймання від 27.06.2008 року на суму 11211,29 грн. (аркуші справи 47-49).

Відповідно до пункту 3.1 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити розрахунок наступним чином: перший платіж - 2000,00 грн. на протязі п'яти банківських днів з моменту підписання даного договору; другий платіж - 43578,00 грн. на протязі п'яти банківських днів з моменту погодження та затвердження замовником робочого проекту по системам вентиляції та кондиціювання повітря в офісних приміщеннях на об'єкті; третій платіж - 29804,00 грн. на протязі двох банківських днів з моменту отримання замовником обладнання для кондиціювання повітря згідно договору та останній платіж - 12773,00 грн. на протязі п'яти банківських днів з моменту закінчення монтажних та пусконалагоджувальних робіт і підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт по договору.

Проте, відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі, сплативши позивачу лише 78155,00 грн. (банківські виписки від 17.09.2007 року, 12.06.2008 року, 11.08.2008 року), внаслідок чого утворилась заборгованість яка складає 10000,00 грн. (аркуші справи 50-52).

Факт наявності боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків підписаним сторонами 01.06.2009 року.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 8.2 договору, за порушення умов договору відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З наявного в матеріалах справи розрахунку пені, вбачається, що позивачем розрахунок пені здійснено без врахування положень зазначених норм законодавства щодо строку нарахування пені, а тому, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише частина нарахованої позивачем суми пені у розмірі 1045,20 грн. за період з 16.06.2009 року по 15.12.2009 року тобто за 182 дні прострочення платежу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 951,78 грн. інфляційних нарахувань та 420,00 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 12416,98 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем та є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 173, 174, 179, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" (61064, м. Харків, вул. Камська, 1, к. 148; пошт. адреса: 61050, м. Харків, вул. Юр"ївська, 7, код ЄДРПОУ 31148121, п/р 26001035926500 в АКІБ "УкрСиббанк" в м. Харкові, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсинг" (61032, м. Харків, вул. Халтуріна, 52; пошт. адреса: 61044, м. Харків, пр. Московський, 257, оф. 808, код ЄДРПОУ 34331917, п/р 2600655728 в ВАТ "Райфайзенбанк Аваль" м. Київ, МФО 380805) - 10000,00 грн. основного боргу, 1045,20 грн. пені, 420,00 грн. - трьох відсотків річних, 951,78 грн. інфляційних нарахувань, 124,16 грн. державного мита та 205,73 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Суддя