Рішення № 8100462, 03.02.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2010 р. Справа № 27/02-10

вх. № 077/1-27

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Бєлова А.В. - дов.;

відповідача - Красножон О.О. - дов.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Аверроест плюс", м.Харків

до Харківська міська рада, м. Харків

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверроест плюс" (Позивач) звернулося до господарського суду Харківської області в якій просить суд визнати за ним право власності на одноповерхову нежитлову будівлю літ. «А-1» по вулиці Тринклера, 1 у м. Харкові загальна площа складає – 156,2 кв.м., де основна – 65,6 кв. м., допоміжна – 90,6 кв. м.

Представник Позивача у справі позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем порушено порядок вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом. Представник Відповідача також надав суду клопотання про відкладення розгляду справи та зобов’язання позивача направити на його адресу копій документів, доданих до позовної заяви. Розглянувши вказане клопотання суд встановив, що матеріалами справи (описом вкладення у поштове відправлення від 29.12.2009р.) підтверджено факт направлення Позивачем на адресу Відповідача позовної заяви з додатками. Отже, підстави для задоволення клопотання відповідача відсутні. В судовому засіданні було оголошено перерву до 02.02.2010 р. до 12-45 год. для надання представнику Відповідача можливості ознайомлення з матеріалами справи.

27 січня 2010 року після судового засідання через канцелярію господарського суду Харківської області надійшла заява (вх. №1489) про вступ у справу інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. В цій заяві Інспекція просить залучити її до розгляду у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з тих підстав, що рішення по справі може вплинути на її права та обов`язки, оскільки згідно діючого законодавства на неї покладено здійснення архітектурно-будівельного контролю.

Суд, розглянувши дане клопотання, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Аналіз зазначеної норми права дає суду підстави вважати, що особа яка бажає вступити у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору повинна подати відповідну заяву, в якій зазначається на стороні позивача чи відповідача братиме участь третя особа, при цьому ця особа, повинна знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін, крім того, у заяві повинно також бути зазначено підстави вступу або залучення, які полягають у тому, які правовідносини існують у третьої особи з однією з сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.

Як вбачається із розглянутої судом заяви, інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області не зазначено в яких правовідносинах вона знаходитися з однією зі сторін та яким чином рішення суду вплине на ці правовідносини.

До того ж, згідно положення про Державну архітектурно - будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 18.10.2006 р. Державна архітектурно - будівельна інспекція (Держархбудінспекція) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінрегіонбуду і йому підпорядковується і її основними завданнями є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва, виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль), тобто Держархбудінспекція є суб’єктом владних повноважень в галузі державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до п. 5 Положення вона має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області є територіальним органом Держархбудінспекції та, відповідно, також суб’єктом владних повноважень в галузі державного архітектурно-будівельного контролю, і у випадку виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури, згідно зі ст. ст. 3, 17 КАС України має звертатись з відповідним позовом до адміністративного суду.

Спір щодо визнання права власності на самочинне будівництво стосується прав і обов’язків особи, яка здійснила таке будівництво, власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено таке будівництво, а також осіб, права яких порушує самочинне будівництво.

Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначається у відповідній постанові від 18 грудня 2008 року у справі № 29/601-07.

Враховуючи вищевикладене, заява інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про допущення її до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що Позивачем за власні кошти виконано будівництво одноповерхової нежитлової будівлі літ. «А-1» по вулиці Тринклера, 1 у м. Харкові Роботи виконано без розробки проекту та отримання дозволу на початок будівельних робіт тобто самочинно.

          Відповідно до вимог чинного законодавства КП “Харківське міське БТІ” було проведено технічну інвентаризацію будівлі та складено технічний паспорт (арк. справи 30-33). Відповідно до технічного паспорту загальна площа загальна площа будівлі складає – 156,2 кв.м., де основна – 65,6 кв. м., допоміжна –90,6 кв. м.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації зазначеної нежитлової будівлі Позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПОЛІС» (ліцензія: АБ № 104455) замовлено технічний висновок про технічний стан та можливість експлуатації нежитлової будівлі, розташованої у Дзержинському районі м. Харкова по вул. Тринклера,1.

Відповідно до розділів “Висновки” та «Рекомендації» технічного висновку при натурному обстеженні основних несучих та огороджуючих конструкцій нежитлової будівлі не виявлено дефектів, що знижують експлуатаційну надійність. Всі конструкції виконані належним чином. Будівля знаходиться в задовільному стані і може експлуатуватися в якості офісно-складського приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 року та п. 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, обов'язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно юридичних осіб. Згідно положень Цивільного кодексу зазначена нежитлова будівля відноситься до об‘єктів нерухомого майна, тобто до об‘єктів, право власності на які підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник або інша заінтересована особа мають право звернутися до суду за забезпеченням права власності, пов'язаних з усуненням перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцеві здійснювати в повній мірі та беззаперечно свої права володіння та розпорядження майном.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Згідно п. 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна є, в тому числі, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на нежитлові будівлі є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що Позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 11, 16, 316, 317, 319, 321, 386 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Аверроест плюс" (61060, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 46, код 35247381) право власності на одноповерхову нежитлову будівлю літ. «А-1» по вулиці Тринклера, 1 у м. Харкові загальна площа складає – 156,2 кв.м., де основна – 65,6 кв. м., допоміжна –90,6 кв.м.

Повний текст рішення підписано 03 лютого 2010 року.

Суддя