Рішення № 8100290, 26.01.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2010 р. Справа № 54/278-09

вх. № 9298/1-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Аджиєва Т.О., дов. № 17-176 від 19.01.2009 року

відповідача - Радутний О.Е., дов. № 198/1 від 30.11.2009 року

розглянувши справу за позовом ДП "Харківський метрополітен" м. Харків

до ПП "Т.С.О.", м. Харків

про визнання недійсною угоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду № 1 від 30.12.2008 року до договору № 53/08 від 14.08.2008 року, укладеного між ДП "Харківський метрополітен" та ПП "Т.С.О.".

В судовому засіданні 11.01.2010р. сторонами в порядку ст. 69 ГПК України було подано сумісне клопотання про продовження строку розгляду справи за межами 2-х місячного строку, яке судом було задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі та повідомив суд про здійснення реорганізації позивача шляхом його перетворення в Комунальне підприємство "Харківський метрополітен", яке є правонаступником державного підприємства "Харківський метрополітен".

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року № 997-р " Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Харківський метрополітен", рішенням 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 30.09.2009 року № 222/09 "Про комунальну власність м. Харкова" та № 233/09 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Харківський метрополітен" здійснено реорганізацію позивача шляхом його перетворення в Комунальне підприємство "Харківський метрополітен", яке є правонаступником державного підприємства "Харківський метрополітен".

Оскільки правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків державного підприємства "Харківський метрополітен" є Комунальне підприємство "Харківський метрополітен", суд вважає за необхідне здійснити заміну вибулої сторони.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 серпня 2008 року між ПП "Т.С.О." (відповідач), в особі директора Букрєєвої Наталії Олександрівни, діючого на підставі Статуту та ДП "Харківський метрополітен" (позивач), в особі начальника Дирекції метрополітену, що будується Кравчука Анатолія Леонідовича, діючого на підставі Положення та довіреності № 01-4979 від 29 грудня 2007 року, було укладено договір № 53/08 щодо поставки матеріалів та обладнання СЦБ згідно специфікації для будівництва 3-ї лінії метрополітену в м. Харкові на підставі проведеного тендеру відповідно до Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. № 274.

Відповідно до п. 1.2 договір був укладений на підставі проведеного тендеру з його переможцем по Лоту № 1.

Термін дії договору передбачений в п. 12, а саме встановлено, що договір вступає в силу з дати підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2008 року.

30 грудня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору постачання № 53/08 від 14.08.08 р., у відповідності до якої змінено порядок розрахунків за товар та продовжено дію договору до 31.12.2009 р. з правом пролонгації.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ні договором, ні тендерною документацією випадки зміни строку дії договору та порядку розрахунків не передбачені, на час укладення додаткової угоди не існувало затвердженого уповноваженим органом порядку змін умов договору про закупівлю, тобто додаткова угода № 1 від 30.12.2008 р. укладена з порушенням вимог п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Крім того, на думку позивача, його права були порушені внаслідок перевищення начальником Дирекції метрополітену, що будується, Кравчуком А.Л., який діяв на підставі положення та довіреності № 17-4238 від 04.12.2008 р., своїх повноважень під час укладання додаткової угоди № 1 від 30.12.2008 р. до договору, оскільки довіреністю № 17-4238 від 04.12.2008 р. було доручено начальнику Дирекції метрополітену, що будується, Кравчуку А.Л. вирішувати питання щодо проектування, будівництва, постачання обладнання, яке входить у кошторис будівництва метрополітену з подальшим укладанням договорів, а не укладати договори з цих питань, та ця додаткова угода № 1 в подальшому не була схвалена самим позивачем. Це, вважає позивач, є підставою для захисту його порушених прав та охоронюваних законом інтересів в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Так, сторони у договорі постачання № 53/08 від 14.08.2008 року, встановили, що договір діє до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2008 №921, істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору про закупівлю, що затверджується уповноваженим органом.

Однак, судом встановлено, що на час укладання додаткової угоди не існувало затвердженого уповноваженим органом порядку зміни умов договору про закупівлю. Ні самим договором, ні тендерною документацією випадки зміни строку дії договору та порядку розрахунків не передбачені.

В ч. 3 п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, передбачено, що Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року на суму коштів не більше 15 відсотків вартості, визначеної у договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Однак, як вбачається із спірної додаткової угоди, договір постачання № 53/08 від 14.08.2008 було подовжено не на строк проведення тендеру на початку 2009 року, а на календарний рік, і на суму коштів рівну 100 відсоткам вартості договору, а не 15 відсоткам, при цьому видатки на цю закупівлю на час укладання додаткової угоди 30.12.2008р. не були затверджені.

Отже, спірна додаткова угода № 1 від 30.12.2008р. укладена з порушенням вимог п. 84 чинного Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, що суперечить вимогам, п. 1 ст. 203 ЦК України, яким передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Також, судом встановлено, що від імені покупця ДП "Харківський метрополітен" спірна додаткова угода № 1 від 30.12.2008р. підписана начальником Дирекції метрополітену, що будується Кравчуком Анатолієм Леонідовичем, діючим на підставі Положення та довіреності № 01-4238 від 04 грудня 2008 року. Ним же підписано й договір постачання № 53/08 від 14.08.2008 року, яке на підставі довіреності № 01-4979 від 29 грудня 2007 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п.п 4.11 положення про дирекцію метрополітену, що будується ДП "Харківський метрополітен", начальник метрополітену за довіреністю має право укладати договори з відповідними організаціями на виконання проектно-вишукувальних, будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт, постачання будівельних матеріалів та обладнання.

Довіреністю № 17-4238 від 04.12.2008р., копія якої залучена до матеріалів справи, було доручено начальнику Дирекції метрополітену, що будується, Кравчуку А.Л. вирішувати питання щодо проектування, будівництва, постачання обладнання, яке входить у кошторис будівництва метрополітену з подальшим укладанням договорів, а не укладати договори з цих питань.

Тобто, Кравчук А.Л. не мав повноважень від позивача на укладання додаткової угоди № 1 від 30.12.2008р. до договору від 14.08.2008р. № 53/08 і ця додаткова угода в подальшому не була схвалена самим позивачем.

Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що спірна додаткова угода № 1 від 30.12.2008р. до договору від 14.08.2008р. № 53/08 укладена представником з перевищенням повноважень та не надано будь-яких належних доказів на підтвердження факту схвалення в подальшому цієї додаткової угоди самим позивачем.

Згідно ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу відповідно ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Цим положенням ЦК України кореспондують положення ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст.16 ЦК України ч. 2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. Відповідно п.5 ч.2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст.20 ГК України належним способом захисту порушеного права в даному разі є визнання правочину недійсним (визнання недійсними господарських угод).

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст. 236 ЦК України).

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Здійснити заміну вибулої сторони - державного підприємства "Харківський метрополітен" її правонаступником - є Комунальне підприємство "Харківський метрополітен".

Позов задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 30.12.2008 р. до договору № 53/08 від 14.08.2008 р., укладену між Державним підприємством "Харківський метрополітен" та Приватним підприємством "Т.С.О." з моменту його укладення.

Стягнути з Приватного підприємства "Т.С.О." (61002, м. Харків, вул. Артема, 24, ідент. код 35349380) на користь Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Єнгельса, 29; ідент. код 04805918) 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 01.02.2010 року.