Рішення № 8100145, 28.01.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"28" січня 2010 р. справа № 5020-11/265 За позовом: Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м.Севастополь, вул.Луначарського, буд.5)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості у розмірі 23549,73 грн., розірвання договору оренди та зобовязання повернути орендоване майно,

Суддя Дмитрієв В.Є.

За участю представників:

позивача - Ігнатенко В.В., довіреність б/н від 01.12.09, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;

відповідача - не зявився, ФОП ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 23549,73 грн., розірвання договору оренди та зобовязання повернути орендоване майно.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди №394-05 від 02.11.2005.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 30.11.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/265.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового звязку з позначками „за закінченням терміну зберігання” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.08.2004 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 91-04 (даліДоговір) (а.с. 17-18).

Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації припинено на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 312р „Про ліквідацію управління з питань майна комунальної власності”, його повноваження з управління комунальним майном передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який є його належним правонаступником.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору з метою ефективного використання комунального майна та здобуття найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно вбудовані нежитлові приміщення, загальною площею 155,25 кв.м., які розташовані у підвальному поверсі за адресою: АДРЕСА_2, та перебувають на балансі РЕП-22, вартість якого складає відповідно до незалежної оцінки станом на 01.08.2004 71690,00 грн.

Пунктом 7.1 вказаного договору встановлено, що він діє з моменту підписання договору до 11.07.2005.

02.11.2005 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди № 394-05 (далі - Договір) (а.с. 9-10).

Згідно з пунктом 8.2 Договору вказаний договір є новою редакцією договору оренди № 91-04 від 06.08.2004.

Відповідно до пункту 1.1 Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 23.01.2008 (а.с. 15) з метою ефективного використання комунального майна та здобуття найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно вбудовані нежитлові приміщення підвалу житлового пятиповерхового будинку, загальною площею 155,25 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Маршала Головані, 1, та перебувають на балансі РЕП-22, вартість якого складає відповідно до незалежної оцінки станом на 31.11.2007 180214,00 грн.

Факт передачі Обєкта Договору в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 02.11.2005 (а.с.11).

Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 23.01.2008 розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 та складає 18021,40 на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 10% від вартості обєкту оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, яке передається в оренду, станом на 31.11.2007. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Відповідно до пункту 7.1 Договору в редакції протоколу узгодження змін до Договору від 20.08.2007 (а.с. 13) строк дії Договору встановлений до 10.07.2010.

За твердженням позивача, свої зобовязання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином у звязку з чим його заборгованість за період з травня 2009 року по 31.10.2009 складає 12432,61 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наступного.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного Кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 283 Господарського кодексу України та частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.2 Договору у редакції протоколу узгодження змін до Договору від 23.01.2008 орендна плата складає 1567,05 грн. за місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Станом на момент вирішення спору докази оплати заборгованості з орендної плати за період з травня 2009 року по 31.10.2009 складає 12432,61 грн. відсутні.

Перевіривши розрахунок суми орендної плати, наданий позивачем, суд встановив, що він відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства, тому заборгованість у сумі 12432,61грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.05.2009 по 21.10.2009 у розмірі 85,00 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Згідно з пунктом 3.5 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.05.2009 по 21.10.2009 у розмірі 575,22 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або за неналежним виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність у вигляді штрафу у пятикратному розмірі місячної орендної плати.

У звязку з тим, що орендна плата за період з травня 2009 року по 31.10.2009 перераховувалась відповідачем з порушенням строків, встановлених Договором, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10456,90 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, у звязку з тим, що порушення відповідачем умов Договору доведене позивачем, підтверджене матеріалами справи та не заперечується відповідачем, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що Договір припиняється у наступних випадках: закінчення строку оренди, передбаченого Договором, рішення господарського суду, загибель обєкту оренди, приватизація обєкту оренди орендарем, банкрутство орендаря, ліквідація орендаря.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, Верховним Судом України з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (Постанова названого суду від 17.06.2008 N 8/32пд).

Вказана позиція викладена також у листі Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”.

Відповідно до положень пункту 3 статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Невнесення відповідачем у встановлені Договором строки орендної плати заподіяли збиток економічним інтересам держави в особі фонду комунального майна Севастопольської міської ради, а тому таке порушення відповідачем умов Договору слід вважати істотним.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору оренди № 394-05 від 02.11.2005 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про зобовязання відповідача повернути (звільнити) орендоване майно.

Згідно зі статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 4.12 Договору передбачено, що у випадку припинення Договору орендар зобовязується повернути орендоване майно у належному стані з урахуванням його зносу.

З огляду на зазначене, позовні вимоги у частині зобовязання відповідача повернути (звільнити) орендоване майно - вбудовані нежитлові приміщення підвалу житлового пятиповерхового будинку, загальною площею 155,25 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Маршала Головані, 1, підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Розірвати договір оренди нерухомого майна № 394-05 від 02.11.2005, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомості про рахунки в установах банків відсутні) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність поточних рахунків в установах банків відсутні).

3.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність поточних рахунків в установах банків відсутні) повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, код ЄДРПОУ 25750044, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку відсутні) нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення підвалу житлового пятиповерхового будинку, загальною площею 155,25 кв.м., які розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Маршала Головані, 1, за актом приймання-передачі.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність поточних рахунків в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) заборгованість з орендної плати у розмірі 12432,61 грн., пеню у розмірі 575,22 грн., штраф у розмірі 10456,90 грн., 3% річних у розмірі 85,00 грн., шляхом перерахування 22843,24 грн. (в тому числі 12059,55 грн. орендна плата, 558,16 грн. пеня, 82,43 грн. 3% річних, 10143,10 грн. - штраф) на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 2208044 та перерахування 706,49 грн. (в тому числі 373,06 грн. орендна плата, 17,06 грн. пеня, 2,57 грн. 3% річних, 313,80 грн. штраф) на розрахунковий рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001 ГУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЄДРПОУ 23895637, код платежу 50110007.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про наявність поточних рахунків в установах банків відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5) витрати по сплаті державного мита у розмірі 235,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 321,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяВ.Є.Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України та

підписано 29.01.2010.