Ухвала суду № 8100077, 19.02.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2010 р. Справа № 3/1

За позовом Приватного підприємства –правничо-консалтингової фірми «Юркона»

до відповідача Приватного підприємства «РКС»

про стягнення заборгованості в сумі 9685 грн. 29 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача : директор Бакун А.Ю.

від відповідача : представник Тищук К.П.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство –правничо-консалтингова фірма «Юркона»звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства «РКС»про стягнення 389,98 грн. три відсотки річних та 1678,50 грн. інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов’язання, а також 7616,81 грн. витрат на оплату державного мита і витрат на ІТЗ судового процесу сплачених при подачі позову до ОП «Червона калина».

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав мотивуючи наступним: на виконання рішення господарського суду Рівненської області від 03.03.2009 у справі №10/43 господарським судом Рівненської області 01.12.2009 року був виданий наказ про стягнення з ПП «РКС»на користь позивача заборгованості в сумі 9000,00 грн. та судових витрат, а всього на суму 9220,00 грн. 25.12.2009 року ПП «РКС»перерахувало на рахунок ПП правничо-консалтингова фірма «Юркона»заборгованість в сумі 9220,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 228 від 25.12.2006 року. Тобто, ПП «РКС»свої зобов'язання виконало в строк наданий для добровільного виконання. Однак, що стосується стягнення з ПП «РКС»на користь ПП правничо-консалтингова фірма «Юркона»трьох відсотків річних в сумі 389,98 та інфляційних збитків в сумі 1678,50 грн., то через тяжке фінансове становище на підприємстві, яке пов'язане з наслідками фінансової кризи в державі, ПП «РКС»на даний час сплатити вказану суму в повному обсязі не має можливості. Відповідач на підставі п.3 ч.1 ст.83 просить суд позовні вимоги в цій частині зменшити.

У судовому засіданні 19.02.2010 року представник позивача подано суду заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 7616,81 грн. витрат на оплату державного мита і витрат на ІТЗ судового процесу сплачених при подачі позову до ОП «Червона калина» на підставі усної угоди сторін. Заява позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням уточнення.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

09.04.2007 року між Приватним підприємством - правничо-консалтинговою фірмою «Юркона»та Приватним підприємством «РКС»укладено Договір на захист порушених прав №03/07-04 (далі - Договір), згідно з умовами якого ПП-ПКФ «Юркона»зобов'язалось надавати ПП «РКС»юридичні послуги (правову допомогу) під час судового спору між відповідачем та ОПС «Червона калина».

07.07.2008 року між позивачем та відповідачем у відповідності до п.3.1. договору було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 9000,00 грн. про виконання ПП-ПКФ «Юркона»робіт (надання юридичних послуг) відповідно до п.1 Договору на стадії проведення аналізу, підготовки судових документів та представлення інтересів у суді першої інстанції

Згідно п.3.1. Договору №03/07-04, Замовник сплачує вартість наданих послуг на протязі трьох банківських днів з моменту підписання акту здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг). Оскільки, акт здачі-прийомки виконаних робіт (наданих послуг) був підписаний сторонами 07.07.2008 року то 12.07.2008 року настав факт прострочення сплати вартості наданих послуг.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.03.2009 року у справі №10/43 з Приватного підприємства «РКС»на користь Приватного підприємства –правничо-консалтингової фірми «Юркона»стягнуто 9000,00 грн. вартості послуг наданих згідно Договору №03/07-04.

Постановою Вищого господарського суду України, рішення у справі №10/43 залишено без змін. На виконання рішення господарського суду Рівненської області від 03.03.2009 у справі №10/43 господарським судом Рівненської області 01.12.2009 року був виданий наказ про стягнення з ПП «РКС»на користь позивача заборгованості в сумі 9000,00 грн. та судових витрат, разом на суму 9220,00 грн..

Постановою ВДВС Рівненського міського управління юстиції від 15.12.2009 року відкрито виконавче провадження по даній справі та надано ПП «РКС»до 22.12.2009 року строк для добровільного виконання виконавчого документу.

25.12.2009 року ПП «РКС»перерахувало на рахунок ПП правничо-консалтингова фірма «Юркона»заборгованість в сумі 9220,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №228 від 25.12.2009 року.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 ГК України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 Цивільного кодексу України). У відповідності до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач оплатив заборгованість лише 25.12.2009 року позивачем на суму заборгованості в розмірі 9000,00 грн. за період з 12.07.2008 року по 21.12.2009 року (527 днів) нараховано три відсотки річних в розмірі 389 грн. 98 коп. та інфляційні збитки за період з вересня 2008 року по листопад 2009 року в розмірі 1678 грн. 50 коп.. Відповідач не заперечив проти правильності нарахування трьох відсотків річних та інфляційних збитків. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Після укладення договору на захист порушених прав №03/07-04 від 09.04.2007 року та підготовки позивачем всіх відповідних документів для подання до суду, Приватне підприємство "РКС" не змогло сплатити державне мито та інформаційно-технічні послуги по забезпеченню судового процесу, а тому звернулось до позивача з проханням сплатити судові витрати. За результатами укладення договору на захист порушених прав №03/07-04 від 09.04.2007 року ПП «РКС»надало працівнику ПКФ «Юркона»адвокату Бакуну А.Ю. довіреність №77 від 12.04.2007 року. Умовами даної довіреності було передбачено сплату за довірителя платежів. За усною домовленістю між директором ПП «РКС»Микуляком А.Ю. та директором ПКФ «Юркона»адвокатом Бакуном А.Ю. сплата судових витрат по справі №19/202 була здійснена з розрахункового рахунку ПП-ПКФ «Юркона»по даній справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №38, №37 від 03.05.2007 року (а.с.8).

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оплата державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за усною угодою сторін не уперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено Відповідачу лист-вимогу №№09/12-09 від 09.12.2009 року з вимогою повернути суму заборгованості в семиденний строк з моменту отримання листа-вимоги. Отже з 16.12.2009 року у позивача виникло право вимагати стягнення грошових коштів. Загальна сума заборгованості складає 7616 грн. 81 коп., в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7616 грн. 81 коп. основного боргу, 389 грн. 98 коп. 3% річних, 1678 грн. 50 коп. інфляційних витрат є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Судом відхилене клопотання відповідача про зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних збитків на підставі п.3 ч.1 ст.83, оскільки вказаною статтею передбачено, що господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, проте нараховані позивачем три відсотки річних та інфляційні збитки є особливою формою відповідальності за прострочення грошових зобов'язань, яка відмінна від поняття неустойка.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «РКС»(33024, м.Рівне, вул.Князя Острозького, буд.1, код ЄДРПОУ 32171116, р/р 26006011046980 в філії «Північно-Західне РУ»ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 333603) на користь Приватного підприємства- правничо-консалтингової фірми «Юркона»(33001, м.Рівне, вул.Дубенська, 33/6, код ЄДРПОУ 30271960, р/р 2600701652908 в РФ ВАТ «Укрексімбанк»м.Рівне, МФО 333539) 7616 грн. 81 коп. основного боргу, 389 грн. 98 коп. 3% річних, 1678 грн. 50 коп. інфляційних, а також витрати на оплату державного мита в розмірі 102 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп..

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

                    Суддя Мамченко Ю.А.

Повний текст рішення суддею підписано "24" лютого 2010 року