Рішення № 8099984, 17.02.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" лютого 2010 р. Справа № 11/199

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тараопторг»м.РІвне

до відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України

по Рівненській області м.Рівне

третя особа на стороні Відповідача

Головне управління Державного казначейства України

у Рівненській області м.Рівне

про стягнення 323 158 грн. 28 коп. вартості витрат на поліпшення майна

з урахуванням індексації та річних

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін: від позивача-           Герасимчук В.П., представник (довір.б/н від 02.09.2009р.); від відповідача- не з’явився -’Боліщук І.Ю., головний спеціаліст відділу (довір.№10 від 23.09.2009р.);

від третьої особи- Гнатишин К.В., головний спеціаліст юрвідділу(довір.№43 від 28.12.2009р.).

Представники сторін не заявили клопотаннь про про технічну фіксацію судового процесу.

В судових засіданнях оголошувались перерви.

Для підготовки повного тексту рішення у судовому засіданні оголошено перерву з 10 до 17 лютого 2010 року.

Суть спору: Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Тараопторг»звернувся до суду з позо-вом про стягнення з Відповідача-Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області 323 158 грн. 28 коп. вартості витрат з урахуванням індексації та 3% річних на поліпшення державного майна, які не можна відокремити.(арк.справи 3-7).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що 02.02.2004р. уклав з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі в тексті –Регіональне відділення ФДМУ) Договір оренди державного майна №145-2004, за умовами якого –прийняв по Акту прийому-передачі від 29.03.2004р. в стро-кове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1 209,5 м2, розташовані на 7, 8 і 9 поверхах будин-ку №42-А по вулиці Відінська у місті Рівне, вартість яких визначена відповідно до експертної оцінки складала 427800 грн 15 коп.

Пунктом 6.1 Договору оренди передбачено право орендаря (ТзОВ «Тараопторг») з дозволу орендодавця-Регіо-льного відділення ФДМУ вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне пере-снащення, що зумовлює підвищення його вартості. А у відповідності до пункту 7.3 Договору оренди –орендодавець-Регіональне відділення ФДМУ зобов'язується відшкодувати орендарю-ТОВ «Тараопторг»вартість здійснених ним невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна.

Оскільки, окремі елементи та інженерні конструкції орендованого майна зазнавали руйнації, Позивач звер-нувся до Регіонального відділення ФДМУ з метою отримання дозволу на проведення поліпшень. Останнє 22 липня 2004р. листом №1832 такий дозвіл для ТзОВ «Тараопторг»надало, дозволивши проведення робіт з опорядження голов-ного фасаду, внутрішніх ремонтно-відновлювальних робіт згідно Паспорту опорядження фасадів, погодженого голов-ним архітектором м.Рівне від 24 травня 2004р. та Регіональним відділенням ФДМУ.

Проектним інститутом «Діпромісто»було розроблено Робочий проект та Кошторисний розрахунок вартості вищезазначених невід'ємних поліпшень, який було погоджено Регіональним відділенням ФДМУ.

Позивач зазначає, що згідно даного Робочого проекту вартість невід'ємних поліпшень складала 331 034 грн. 40 коп., в тому числі: загальновиробничі витрати - 262477 грн. 00 коп., з яких вартість будівельних матері-алів складає 171 324 00 коп; інші витрати (заробітна плата, адміністративні витрати, відрахування на пенсійне і соціальне страхуван-ня, ПДВ тощо) становлять 68577 грн 00 коп.

ТзОВ «Тараопторг» зазначає, що невід'ємні поліпшення орендованого майна були виконані ним в повному обсязі на загальну суму 323 158 грн 28 коп., що підтверджується актами виконаних робіт від 22 листопада 2004р., 24 лис-топада 2004р. та аудиторським висновком від 06 грудня 2004р., яким підтверджено джерела фінансування витрат, понесених в зв'язку з виконанням даних невід'ємних поліпшень, якими є власні кошти Позивача.

На підставі ст.25 Закону України від 10 квітня 1992р. «Про оренду державного та комунального майна»(із змі-нами та доповненнями) та підпунктом 6.4. Договору оренди, якими передбачено можливість приватизації об'єкта орен-ди та керуючись п.51 Закону України від 18 травня 2000р. «Про державну програму приватизації»ТзОВ «Тараопторг»30 листопада 2004р. звернулось до РВ ФДМУ по Рівненській області з заявою щодо можливості приватизації орендо-ваного майна.

Фонд державного майна України видав наказ №2935 від 24 грудня 2004р., яким включив до Переліку об'єктів державної власності групи «А», що підлягають приватизації, нежитлові приміщення загальною площею 1 209,5 м2, що орендуються ТзОВ «Тараопторг».

В свою чергу РВ ФДМУ по Рівненській області видало наказ від 06 січня 2005р. №2 «Про приватизацію об'єктів державної власності групи А», згідно якого підлягали до приватизації шляхом викупу об'єкти державної власності групи А, до якої внесено орендовані ТОВ «Тараопторг»нежитлові приміщення.

Зазначені факти, на думку Позивача, свідчать про визнання Відповідачем поліпшень орендованого майна, які не можна відокремити такими що проведені ТзОВ «Тараопторг».

Проте, 13 січня 2005р. Фонд державного майна України видав наказ №83 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 24.12.2004р. №2935», пунктом 2 якого передбачено виключення із Переліку об'єктів державної власності групи «А», що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлові приміщення, орендовані Пози-вачем.

Позивач вважає, що обґрунтовані підстави для прийняття такого рішення Відповідачем відсутні, при цьому –Відповідач залишив поза увагою питання наявності, об'єму та вартості поліпшень орендованого майна, які не можна відокремити, що підтверджується наступними діями: прийняття наказу Фондом державного майна України 17 листо-пада 2005р. №3000, яким скасовано пункт 2 наказу Фонду державного майна України від 13.01.2005р. №83 та наказу №34 «Щодо призупинення виконання наказу ФДМУ від 17.11.2005р. №3000», зі змісту якого слідує, що призупинення мало місце через необхідність перевірки інформації, що свідчить про неврегульованість житлових питань мешканців гуртожитку за адресою: Рівненська обл., м.Рівне, вул.Відінська, 42-А.

02 лютого 2007р. строк дії Договору оренди закінчився, Договір не був пролонгований, а тому у ТзОВ «Тара-опторг»виникло в силу ст.778 ЦК України право на відшкодування вартості понесених витрат на проведення поліп-шень орендованого майна, які неможливо відокремити.

Крім того, покликаючись на положення абз.2 ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комуналь-ного майна», яким встановлено, що коли орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліп-шення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'яза-ний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визна-чено договором оренди, - ТзОВ «Тараопторг»звернулось до Рівненського міського суду з позовною заявою про визнан-ня права власності на невід'ємні поліпшення орендованого майна.

Під час судового розгляду цивільної справи №2-5043/07, порушеної Рівненським міським судом згідно позов-ної заяви ТзОВ «Тараопторг»до Регіонального відділення ФДМУ, ухвалою від 13 липня 2007р. у справі було призна-чено судову будівельно-технічну експертизу. Згідно Висновку №24 будівельно-технічної експертизи від 27 вересня 2007р. - обсяг невід'ємних поліпшень орендованого майна виконано в повному обсязі і їх вартість станом на листопад 2004 року становила 323158 грн. 28 коп.

Рівненський міський суд, розглянувши справу №2-5043/07 –05 листопада 2008р. прийняв рішення, яким по-зовні вимоги ТзОВ «Тараопторг»задоволив частково.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 грудня 2008р. вказане вище рішення скасовно, в задо-воленні позовних вимог ТзОВ «Тараопторг»відмовлено, при цьому колегія суддів зазначила, що останнє має право на відшкодування вартості понесених витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

За наслідками розгляду касаційної скарги ТзОВ «Тараопторг»на рішення апеляційного суду Верховним судом України 07 жовтня 2009р. винесено ухвалу, якою рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, провад-ження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Покликаючись на провадження в судах загальної юрисдикції протягом 2007-2009 років Позивач вважає, що звернувся до суду з позовною заявою про відшкодування вартості проведених поліпшень орендованого майна без пору-шення строку, встановленого ст.786 ЦК УКраїни, згідно якої до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.(арк.справи 3-7).

Разом з тим, Позивач у прохальній частині заяви просить поновити строк позовної давності щодо вимоги про відшкодування вартості витрат проведених невід'ємних поліпшень, які не можна відокремити, як такий, що пропуще-ний з поважних причин.

Заявою від 18.12.2009р. Позивач збільшив позовні вимоги –просив стягнути з Відповідача 316363 грн. 65 коп. втрат, завданих знеціненням внаслідок інфляції вкладених в поліпшення орендованого майна коштів та 3% річних за користування коштами, що складає 66898 грн. 92 коп.(арк.справи 71-72). Копію заяви у судовому засі-данні 23.12.2009р. Позивач передав Відповідачу.

Оскільки заяву подано до винесення рішення у справі, вона відповідає ст.22 ГПК України та обставинам справи –суд прийняв її до розгляду.

У судовому засіданні 10.02.2010р. Позивач подав заяву про уточноення заявлених вимог, згідно якої збіль-шив вимоги в частині стягнення вартості невід’ємних поліпшень до 420000 грн. та зменшив до 27517 грн. 14 коп. -3% річних за користування коштами.(арк.справи 147-148).

Оскільки копію заяви у судовому засіданні 10.02.2010р. Позивач передав Відповідачу, заяву подано до винесення рішення у справі, вона відповідає ст.22 ГПК України –суд також прийняв її до розгляду.

Відповідач-Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області вважає позов-ну заяву і заяви про збільшення позовних вимог безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач також зазначає про укладення 02.02.2004р. з ТзОВ «Тараопторг»договору оренди державного май-на №145-2004, згідно якого Регіональним відділенням передано в користування нежитлові приміщеня на сьомому-дев'-ятому поверхах будівлі №42-А по вул.Відінській у м.Рівне, яка перебуває на балансі ТзОВ «Байкал». Пунктом 10.1 передбачено, що договір діє з 02.02.2004р. до 02.02.2007р. включно.

Відповідно до пункту 10.8 договору оренди державного майна №145-2004 від 02.02.2004р., дія договору при-пиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. Крім того п.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що договір оренди припиняться у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Заперечуючи вимоги, Відповідач зокрема зазначив, що відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліп-шення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'яза-ний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не виз-начено договором оренди.

Згідно пункту 7.3 договору оренди, обов'язком орендодавця встановлено відшкодування орендарю вартості зроблених останнім невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, при наявності дозволу орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень, якщо орендар доведе, що витрати підвищують вартість орендованого майна.

Відповідач наголошує, що Позивач не довів факту підвищення в результаті вартості орендованого майна. Оскільки предметом Договору оренди були нежитлові приміщення загальною площею 1 209,5 м2 на сьомому, во-сьмому та дев'ятому поверхах будівлі №42-А по вул.Відінській у м.Рівному, а ніби-то невід'ємні поліпшення здійснено по опорядженню фасадів всієї будівлі і це викликає сумнів у належності оцінки експертом даної обставини і пра-вильність доводів Позивача.

Крім того, договором оренди державного майна не було передбачено права орендаря на визнання спільної часткової власності на орендовані приміщення. Стаття 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», регулює чіткий і вичерпний перелік випадків, коли орендар може набувати право власності на це майно.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спе-ціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ст.786 ЦК України, до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була пере-дана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі найма-чем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму. Таким чином, строк спеціальної позовної давності свідомо був пропущений, а тому поновленню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Регіональне відділення просить суд застосувати наслідки спливу спеціальної позовної давності і відмовити у позові ТзОВ «Тараопторг».(арк.справи 55-57).

Ухвалою від 04.12.2009р. господарський суд залучив до участі у справі Третю особу без самостійних ви-мог на стороні Відповідача –Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області.(арк. справи 1).

Третя особа-Головне управління Державного казначейства України у Рівненській області з урахуванням вимог та заперечень сторін надало пояснення, з яких вбачається, що на її думку, правовідносини, які виникли між сторонами регулююються нормами Цивільного кодексу України, а отже являються цивільними правовідносинами. Так, згідно ч.1 ст.509 та ст.526 ЦК України, зобов'язанням є правовідношсння, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утрима-тися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Рівненській області є державним органом, самос-тійною юридичною особою публічного права (ч.2 ст.81 ЦК України) і відповідно до ст.82 ЦК України –на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу.

Відповідно до п.10 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008р. №609, визначено, що безспірне списання коштів, що належать до загальнодержавних видатків державного бюджету, здійснюється Державним казначейством у межах бюджетних призначень, установ-лених законом про держав-ний бюджет за відповідною програмою загальнодержавних видатків.

Частиною 2 статті 95 Контитуції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет Ук-раїни визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Третя особа зауважує, що п.8 ст.7 Бюджетного кодексу України встановлено принцип цільового використання бюджетних коштів, а саме: бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Підсилюється цей принцип, на думку Третьої особи і певними нормами чинного законодавства України, зокрема, вста-новновленням кримінальної відповідальності за нецільове використання бюджетних кош-тів (ч.1 ст.210 КК України) та відповідальності передбаченої ст.121 БК України. Крім того, частиною 1 статті 23 цього Кодексу встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного при-значення.(арк.справи 143-144).

У судовому засіданні 10.02.2010р. представник Третьої особи пояснив, що враховуючи надані пояснення, у випадку задоволення позовних вимог –не вбачає підстав для відшкодування ТзОВ «Тараоптторг»понесених витрат за рахунок коштів Державного бюджету України.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ,

що згідно договору оренди державного майна №145-2004, укладеного 02.02.2004р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області-орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-оптторг»-орендарем (надалі в тексті –Договір). Згідно п.1.1, 2.1, 3, 5.2, 5.6 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування для провадження діяльності у сфері надання комунальних та побутових пос-луг нежитлові приміщення (загальною площею 1 209,5 м2) на сьомому, восьмому та дев’ятому поверсі будинку №42-А по вул.Відінській у м.Рівне, які перебувають на балансі ТзОВ «Байкал». Орендна плата в сумі 723 грн. 70 коп. (базовий місяць –грудень 2003р.) – сплачується щомісяця до 12 числа.

Пунктом 6.1 Договору передбачено право орендаря з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендова-ного майна, проводити його реконструкцію, технічне переоснащення, що зумовлює підвищення його вартості, при цьому відповідно до п.7.3 Договору – орендодавець зобов'язується відшкодувати орендарю вартість здійснених ним невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна.

Строк дії Договору з 02.02.2004р. по 02.02.2007р. включно.(п.10.1 Договору). Договір вважається продовже-ним в разі відсутності письмових заяв про його припинення.(п.10.6 Договору). Договір підписаний керівником Регіональ-ного відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (надалі в тексті – Регіонального відділення ФДМУ) та ТзОВ «Тараоптторг», скріплений відбитками печаток сторін.(арк.справи 10-12).

Вбачається, що на виконання Договору – орендарю 29.03.2004р. за актом приймання-передачі передано в користування нежитлові приміщення на сьомому, восьмому та дев’ятому поверсі будинку №42-А по вул.Відінській у м.Рівне, що стверджується матерілами справи.

Регіональне відділення ФДМУ 22 липня 2004р. листом за №1832 дозволило ТзОВ «Тараопторг»проведення робіт з опорядження головного фасаду, внутрішніх ремонтно-відновлювальних робіт згідно Паспорту опорядження фасадів, погодженого 24 травня 2004р. головним архітектором м.Рівне та Відповідачем.

Проектним інститутом «Діпромісто»було розроблено Робочий проект та Кошторисний розрахунок вартості вищезазначених невід'ємних поліпшень, який було погоджено Регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області.

Згідно Робочого проекту «Опорядження головного фасаду нежитлових приміщень будівлі по вул.Відінській, 42-А у м.Рівне»–вартість невід'ємних поліпшень складала 331 034 грн. 40 коп., в тому числі: загальновиробничі вит-рати - 262477 грн. 00 коп., з яких вартість будівельних матеріалів складає 171 324 00 коп; інші витрати (заробітна плата, адміністративні витрати, відрахування на пенсійне і соціальне страхування, ПДВ тощо) становлять 68577 грн 00 коп., що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 13-20).

Відповідно до зазначеного Робочого проекту, ТзОВ ВТП «Західполімербуд»виконало і передало, а ТзОВ «Тараопторг»прийняло виконані роботи з опорядження головного фасаду будівлі №42-А по вул.Відінській у м.Рівне, вартість яких складає 126 761 грн. 00 коп., що вказані особи ствердили Актом здачі-приймання виконаних робіт Ф-2 від 22 листопада 2004р., підписаним уповноваженими представниками ТзОВ ВТП «Західполімербуд»та ТзОВ «Тара-опторг»та скріпленим відбитками їх печаток.(арк.справи 21-22).

Крім того, ТзОВ «Санбуд»виконало і передало, а ТзОВ «Тараопторг»прийняло виконані роботи з опоряд-ження головного фасаду будівлі №42-А по вул.Відінській у м.Рівне, вартість яких складає 14 731 грн. 00 коп., що та-кож стверджено Актом здачі-приймання виконаних робіт Ф-2 від 24 листопада 2004р., підписаним уповноваженими представниками ТзОВ «Санбуд»та ТзОВ «Тараопторг»та скріпленим відбитками їх печаток.(арк.справи 23-25).

При цьому, в період з 01.07.2004р. по 24.11.2004р. Позивач закуповував за власні кошти обладнання та мате-ріали, необхідні для виконання будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт під час опорядження фасадів будівлі №42-А по вул.Відінській, що стверджується накладними на закупку будівельних матеріалів, товарними чеками, пла-тіжними дорученнями та аудиторським висновком від 06.12.2004р., проведеним ППАФ «Консул-аудит», яким підт-верджено джерела фінансування витрат, понесених в зв'язку з виконанням даних невід'ємних поліпшень орендованого майна. Оригінали даних документів оглянуто в судовому засіданні 10.02.2010р., а копії долучено до матеріалів справи. (арк.справи 26-28, 114-140).

По закінченні робіт, 30 листопада 2004р. ТОВ «Тараопторг»на підставі ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п.6.4 Договору оренди, якими передбачено можливість приватизації об'єкта оренди та керуючись п.51 Закону України «Про державну програму приватизації»звернулось до Регіонального від-ділення ФДМУ із заявою про приватизацію орендованого майна.

24 грудня 2004р. Фонд державного майна України видав наказ №2935, яким включив до Переліку об'єктів державної власності групи «А», що підлягають приватизації, нежитлові приміщення загальною площею 1209,5 м2, що орендуються ТОВ «Тараопторг».

В свою чергу, Регіональне відділення ФДМУ на підставі зазначеного наказу, видало власний наказ від 06 січня 2005р. №2 «Про приватизацію об'єктів державної власності групи А», згідно якого підлягали приватизації шляхом викупу об'єкти державної власності групи А, до якої віднесено і орендовані ТзОВ «Тараопторг»нежитлові приміщення.(арк.справи 29-30).

13 січня 2005р. та 13 січня 2006р. Фонд державного майна України видав накази №83 та №34, якими пе-редбачено виключення з Переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлових приміщеннь, орендованих ТзОВ «Тараопторг».(арк.справи 32, 35).

02 лютого 2007р. строк дії Договору оренди закінчився, Договір не був пролонгований, а тому у ТзОВ «Тараопторг»виникло право на відшкодування вартості понесених витрат на проведення поліпшень орен-дованого майна, які неможливо відокремити в силу ст.778 ЦК України.

Проте, ухвалою господарського суду Рівненської області №1417 від 10.04.2007р. ТзОВ «Тараоптторг»від-мовлено у прийнятті позовної заяви до Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області, Третя особа Яковчук Юрій Антонович про визнання права власності на невід’ємні поліпшення та визнання права спільної часткової влас-ності на будівлю з підстав непідвідомчості спору господарським судам.(арк.справи 142).

Враховуючи дану обставину, покликаючись на положення абз.2 ч.2 ст.27 Закону України «Про оренду дер-жавного та комунального майна», яким встановлено, що коли орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпень вар-тості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в резульаті таких по-ліпшень, якщо інше не визначено договором оренди, - ТзОВ «Тараопторг»звернулось до Рівненського міського суду з позовною заявою про визнання права власності на невід'ємні поліпшення орен-дованого майна.

Під час судового розгляду цивільної справи №2-5043/07, порушеної Рівненським міським судом згідно позовної заяви ТзОВ «Тараопторг»до Регіонального відділення ФДМУ, ухвалою від 13 липня 2007р. у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Згідно Висновку №24 будівельно-технічної експертизи від 27 ве-ресня 2007р. –обсяг невід'ємних поліпшень орендованого майна виконано в повному обсязі і їх вартість станом на листопад 2004 року становила 323158 грн. 28 коп., а станом на час проведення експертизи –27 вересня 2007р. – вартість невід’ємних поліпшень спірного майна складає 601074 грн. 40 коп.(арк.справи 36-42).

Рівненський міський суд, розглянувши справу №2-5043/07 –05 листопада 2008р. прийняв рішення, яким по-зовні вимоги ТзОВ «Тараопторг»задоволив частково.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 грудня 2008р. вказане вище рішення скасовно, в задо-воленні позовних вимог ТзОВ «Тараопторг»відмовлено, при цьому колегія суддів зазначила, що останнє має право на відшкодування вартості понесених витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

За наслідками розгляду касаційної скарги ТзОВ «Тараопторг»на рішення апеляційного суду Верховним судом України 07 жовтня 2009р. винесено ухвалу, якою рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, провадження у справі закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.(арк.справи 43-49).

Суд звертає увагу, що Позивач 10.02.2010р. заявив до стягнення 420000 грн. і сума позовних вимог не є гра-ничною, оскільки вартість невід’ємних поліпшень лише станом на 27 вересня 2007р. складала 601074 грн. 40 коп.

Частина 4 ст.22 ГПК України Позивачу надає право збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог. При цьому, залишок заборгованості може бути предметом іншої позовної заяви, поданої у встановленому порядку на загальних підставах.

Вважаючи, що сума належних до відшкодування витрат, понесених у 2004 році в ході поліпшення орендованого майна на момент зверенння до суду складає 420000 грн. 28 коп., виходячи з приписів ст.625 ЦК України, Позивач проіндексував вказану суму за період грудень 2004р. – жовтень 2009р., що складає 316363 грн. 65 коп. втрат, завданих знеціненням внаслідок інфляції вкладених в поліпшення орендованого майна кош-тів та нарахував 27517 грн. 14 коп., що складає 3% річних за період з 03.03.2007р. по 31.12.2009р.(арк.справи 74, 147-148).

Разом з тим, в судових засіданнях 23 грудня 2009р. та 22 січня 2010р. Відповідач-Регіональне відділення ФДМУ, заперечуючи позовні вимоги заявляв про застосування наслідків пропуску Позивачем однорічного строку звернення із позовом про відшкодування витрат на поліпшення речі, наслідком чого є відмова у задоволенні позову.

У судовому засіданні 22 січня 2010р. Позивач-ТзОВ «Тараопторг»подав клопотання про поновлення пропу-щеного процесуального строку, покликаючись на поважні причини, викладені ним ще у позовній заяві, зокрема це –відмова Відповідача від приватизації Позивачем поліпшеного орендованого майна, ухилення від відшкодування понесених витрат, припинення орендних відносин у лютому 2007р., відмова 10.04.2007р. господарським судом в при-йнятті позовної заяви через непідвідомчисть спору та перебування впродовж квітня 2007р.–жовтня 2009р. в провад-женні судів загальної юрисдикції справи за позовом до Регіонального відділення ФДМУ, Третя особа Яковчук Юрій Антонович і закінчення розгляду справи закриттям провадження також через непідвідомчисть, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 43-48).

ТзОВ «Тараопторг»зауважує, що після отримання 03.11.2009р. ухвали Верховного суду України від 07 жовтня 2009р. відразу звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом, який грунтується на тій же правовій підставі –вирішення спору, пов’язаного з невід'ємними поліпшеннями.(арк.справи 109-110).

Згідно ст.786 ЦК України, до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік; перебіг позовної давності щодо вимог наймача починається з моменту припинення договору найму. Разом з тим, позовна давність, відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України –переривається в разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників.

Встановлений однорічний строк для подання заяви є процесуальним, і тому відповідно до вимог ст.53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Тараопторг», через місяць після припинення Договору орен-ди звернулось за захистом порушеного права до суду, а в січні 2009р., маючи на руках два протилежних рі-шення зі спору, пов’язаного з невід’ємними поліпшеннями орендованого державного майна – правомірно звер-нулось за остаточним вирішенням спору до Верховного суду України, тому перебування справи в касаційному провадженні суд вважає поважною причиною пропуску звернення до суду.

Враховуючи зазначені обставини і керуючись ст.264, ч.5 ст.267 ЦК України, ст.53 ГПК України, госпо-дарський суд поновив Позивачу пропущений процесуальний строк.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, крім того підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Аналогічну норму містить п.1 ст.174 Господарського кодексу України –господарські зобов’язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність... з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також: з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зо-бов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати пос-лугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сто-рона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійсення господарської діяльності.

Відповідно до частини 6 статті 283 ГПК України, до відносин оренди застосовуються відповідні поло-ження Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до чч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Частинами 1 та 3 статті 778 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою най-модавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в раху-нок плати за користування річчю.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санк-цій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Вирішуючи даний спір, господарський суд приймає до уваги такі обставини.

Матеріалами справи стверджено, що економічна доцільність для Позивача прийняти до виконання Робочий проект опорядження фасаду орендованого державного майна проектною вартістю 331034 грн. 40 коп. з урахуванням вартості об’єкту оренди 427800 грн. і суми орендної плати 723 грн. 70 коп./міс, –була зумовлена можливістю надалі приватизувати об'єкт оренди відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та умов п.6.4 Договору оренди.

Крім того, пунктом 51 Закону України від 18 травня 2000р. «Про державну програму приватизації»перед-бачено, що у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, примі-щення) –орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25% залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, спору-ди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки.

Даними обставинами пояснюється звернення ТзОВ «Тараопторг»30 листопада 2004р. до Регіонального від-ділення ФДМУ із заявою про приватизацію орендованого майна.

Вбачається, що Фонд державного майна України та Рівненське відділення ФДМУ, видавши наказ від 24 грудня 2004р. №2935 та наказ від 06 січня 2005р. №2 –визнали факт проведення ТзОВ «Тараопторг»поліпшень орендованого майна, які не можна відокремити і вартість цих поліпшень складає більше 25% вартості орендованого майна.

При цьому, системний аналіз наказів, на які посилаються сторони у справі, свідчить, що протягом існування відносин оренди ТзОВ «Тараопторг»набуло і втратило право на приватизацію орендованого майна лише на підставі депутатського запиту від 12 січня 2005р.(арк.справи 31), а не тому, що не було проведено поліпшення, які неможливо відокремити.

Також вбачаються безпідставними заперечення позову Відповідачем з мотиву, що поліпшення, які немож-ливо відокремити були проведені не стосовно приміщень 7-9 поверхів будівлі, а шляхом опорядження фасадів будівлі і це є підставою відмови у відшкодуванні витрат понесених на їх проведення.

Це спростовується, зокрема дозволом Відповідача на проведення невід'ємних поліпшень наданого на впоряд-ження головного фасаду будівлі №42-А по вулиці Відінській у м.Рівне, Паспортом опорядження фасадів, погодженого Відповідачем і головним архітектором м.Рівне, Кошторисом на виконання невід'ємних поліпшень головного фасаду, розробленого і затвердженого УДНДІНМ «Діпромісто»також погодженого Регіональним від-діленням ФДМУ і узгод-жується з позицією Рівненської міської ради, яка наполягала на поліпшенні зовнішнього вигляду вулиць міста.

В подальшому ця позиція віднайшла своє відображення в рішенні виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11 квітня 2006р. №91 «Про внесення змін до Положення про надання дозволів та проведення невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна, що є власністю територіальної громади м.Рівне», переліком робіт, які слід зараховувати як невід'ємні поліпшення орендованих приміщень –віднесено ремонт фасаду орендованого приміщення з використанням сучасних матеріалів та технологій, проведених відповідно до рекомендацій управління містобудуван-ня та архітектури як першочергові поліпшення приміщень через заміну окремих конструктивних елементів примі-щення на елементи кращої якості (ремонт фасадів, заміна підлог, вікон, дверей, опоряджування сучасними матеріа-лами).(арк.справи 94-97).

Стосовно висновку судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Рівненського міського суду від 13 липня 2007р. у справі за №2-5043/07 суд зазначає наступне.

Експертне дослідження виконано експертом ППФ «Україна-Сервіс», який має вищу технічну освіту, кваліфі-кацію судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз за спеціальностями: 10.6 - дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів; 10.7 –розподіл земель та визна-чення порядку користування земельними ділянками; 10.10 - визначення оціночної вартості будівельних споруд та об'-єктів (свідоцтво №88 від 19.07.2007р., дійсне до 19.07.2010р.) стаж експертної роботи з 1997р. Експерт був поперед-жений про кримінальну відповідальність за стст.384, 385 КК України, що стверджується матеріалами справи.

Для проведення експертного дослідження було використано такі нормативні документи та джерела інформа-ції, як Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав»; Наказ ФДМУ №377 від 27.02. 2004р. «Щодо затвердження Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення...»; Листи Мінрегіонбуду від 13.07.2007р. та інші.

Оскільки, експертне дослідження, в даному випадку - будівельно-технічне дослідження, проведено експер-том, який має на те відповідні повноваження, тобто атестований в порядку, встановленому законодавством України, включений до Державного реєстру судових експертів, сертифікований відповідно до чинного законодавства, –відтак дане експертне дослідження є належним доказом при розгляді судової справи.

При цьому, піддаючи сумніву висновок експертизи –Відповідач не надав суду іншого документу, який містить проведену у встановленому порядку грошову оцінку спірного майна та невід’ємних поліпшень.

Як зазначалось вище, з матеріалів справи вбачається, що з 03 березня 2007р. після втрати права на приватиза-цію орендованого державного майна та припинення орендних відносин та внаслідок чого користування орендованим майном припинилось –в розпорядженні Регіонального відділення ФДМУ залишилось і майно, і невід’ємні поліп-шення які неможливо відокремити на суму 420000 грн., оплачені Позивачем, при цьому, враховуючи обов’язок орендодавця відшкодувати їх вартість –зазначені кошти перебувають у Відповідача без достатніх правових підстав і з моменту припинення орендних відносин у останнього виникло грошове зобов’язання перед ТзОВ «Тараопторг»на суму 420000 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.(ч.2 ст.625 ЦК України).

З огляду на обставини справи вбачається, що вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу та 3% річних стверджуються Договором, дозволом на поліпшення, Паспортом опорядження фасадів, Робочим проектом, акта-ми виконаних робіт, доказами оплати матеріалів, аудиторським висновком, наказами ФДМУ, висновками судової експертизи, процесуальними рішеннями та документами і підлягають задоволенню на підставі стст. 20, 173, 174, 193, 283, 287, 363 Господарського кодексу України, стст. 11, 16, 509, 526, 625, 778 Цивільного кодексу України та стст.23, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Вбачається, що несплатою вартості невід’ємних поліпшень орендованого майна в сумі 420000 грн. 00 коп. Відповідач завдав Позивачу майнових збитків. При цьому, доказів відшкодування витрат Відповідач суду не надав.

Разом з тим, Позивач з підстав ст.625 ЦК України, проіндексував суму основного боргу за період грудень 2004р. –лютий 2007р.

Враховуючи зазначені вище обставини, із вимогою в цій частині погодитись неможливо з наступних підстав.

Як зазначалось вище, згідно ст.786 ЦК України, до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі засто-совується позовна давність в один рік; перебіг позовної давності щодо вимог наймача починається з моменту припи-нення договору найму. Тобто, право на відшкодування витрат на поліпшення майна виникло з моменту припинення Договору –а саме, з 03.03.2007р.

Тому, нарахування інфляційних втрат за період, коли мало місце фактичне користування орендованим майном вбачається суду безпідставним. На підставі ст.33 ГПК України –в частині стягнення 88 279 грн. 74 коп. втрат від інфляції –в задоволенні позову належить відмовити.

Відповідач доказів відшкодування понесених Позивачем витрат суду не надав.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтерджуватись іншими засобами доказування.(ст.34 ГПК України).

Виходячи з правила належності доказів –суд не приймає поданих Відповідачем копій процесуальних рішень по справі №15/232, як таких, що не мають відношення до предмету данного спору і не спростовують обставин здійс-нення Позивачем невід’ємних поліпшень орендованого державного майна та їх визначеної вартості.(арк.справи 58- 66).

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 675 601 грн. 05 коп. боргу. В задоволенні решти позовних ви-мог –відмовити.

Оскільки, звертаючись з позовом і збільшуючи розмір позовних вимог, Позивач сплатив 6670 грн. 58 коп. державного мита, –за результатами розгляду справи з нього належить достягнуьт в доход державного бюджету 85 грн, 43 коп. державного мита.

На Відповідача покладаються судові витрати на підставі частини другої ст.49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій –доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 22, 33, 35, 43, 46-49, 53, 78, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тараопторг», яке знаходиться в м.Рів-не, вул.Кавказька,5 (код ЄДР 31960904) в доход Державного бюджету України 85грн. 43коп. держав-ного мита.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській облас-ті, яке знаходиться в м.Рівне, вул.16 Липня,77 (код ЄДР 13989432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тараопторг», яке знаходиться в м.Рівне, вул.Кавказька,5 (код ЄДР 31960904) витрат у сумі 420 000грн. 00коп., понесених в зв’язку із проведенням невід’ємних поліпшень орендованого державного майна, 228 083грн. 90коп. втрат, завданих внаслідок інфляції за період березень 2007р. –жовтень 2009р., 27517грн. 14коп. -3% річних за користування коштами протягом 03.03.2007р. по 31.12. 2009р., 6 756грн. 01коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. плати за послуги з інфор-маційно-технічного забезпечення судового процесу.

4, В частині стягнення 88 279 грн. 74 коп. інфляційних втрат –в позові відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Грязнов

Рішення підписане суддею "17" лютого 2010 р..