Рішення № 8099745, 28.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.10                                                                                           Справа№ 10/263

За позовом: ТзОВ Фірма „ЮЛГ”, м.Київ

до відповідача: ДКП „Аптека №122”, м.Стебник Львівської області

про стягнення 9878 грн. 84 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : Подольський Ю.- довіреність № 12/09/01 від 15.01.2009р.;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом ТзОВ Фірма „ЮЛГ”, м.Київ до ДКП „Аптека №122”, м.Стебник Львівської області про стягнення 9878 грн. 84 коп.

Ухвалою суду від 27.11.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 24.12.2009р. Для з”ясування всіх обставин спору розгляд справи відкладено на 28.01.10р.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю , просить позов задоволити.

Відповідач вдруге в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не подав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за адресою: Львівська область м.Стебник , вул. Січових Стрільців, 7 , про що свідчить Довідка Укрпошти (ф.20)з відміткою „ за зазначеною адресою не проживає”. Відповідно до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є місце її державної реєстрації . Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу , наявними в матеріалах справи.

Спір розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами

Судом встановлено:

02 січня 2009 року між ТзОВ фірма „ЮЛГ” , м.Київ ( надалі - Позивач ) та ДКП „Аптека №122”, м.Стебник (надалі - Відповідач) укладено Договір поставки лікарських засобів №63-Л СЮ.

Відповідно до п.1.1 Договору, Позивач зобов”язався передати у власність Відповідача , а Відповідач зобов”язався прийняти і оплатити на умовах цього Договору готові лікарські засоби, лікарські препарати , медикаменти , іменовані надалі „товар”.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом , на виконання своїх договірних зобов”язань Позивач здійснював на користь Відповідача поставки Товару, що підтверджується належним чином засвідченими копіями товарно-транспортних накладних , підписаними обома сторонами та довіреностями на отримання матеріальних цінностей. Загальна сума поставленого товару - 6089 грн. 93 коп.

Згідно з п. 6.1 Договору, оплата поставленого товару здійснюється Покупцем протягом 15 календарних днів від дати отримання товару .

Як вбачається із змісту позовної заяви, Відповідачем не були належним чином виконані зобов’язання , передбачені п.6.1 Договору щодо своєчасності оплати поставлених Товарів, в результаті чого станом на день подання позову в суд заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становить 5737 грн. 86 коп.

Позивач звернувся в господарський суд Львівської області з вимогою про стягнення 5737 грн. 86 коп. основного боргу, пені, нарахованої у відповідності до п.7.1 Договору , на суму 659 грн. 35 коп. та 6091 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань і 127 грн. 53 коп. –3% річних за користування чужими грошовими коштами. Одночасно просить стягнути 3000 грн. збитків у вигляді додаткових витрат на сплату послуг спеціаліста з права.

Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі, вислухавши пояснення представника позивача , прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

?? за користування чужими грошовими коштами. - з№59 грн. 35 коп. тая товару ( дата отримання товару останньої поставкЗобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку(ч.1ст. 509 ЦК України).

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що Позивач поставив Відповідачу товар за період з грудня 2008р. по березень 2009р. на загальну суму 6089 грн. 93 коп. Проте, Відповідач не розрахувався за отриманий товар протягом п”ятнадцяти календарних дні як це передбачено умовами Договору, заборгувавши Позивачу 5737 грн. 86 коп. Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов”язання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов”язань.

У відповідності до п.7.1 Договору № 63-Л , у випадку порушення Покупцем строків оплати товару , він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені , від загальної вартості несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку пені за порушення строків розрахунків , представленого Позивачем, сума пені, що підлягає до сплати Відповідачем становить 659грн. 35 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляції за прострочений період згідно розрахунку позивача становить 354 грн. 10 коп. , а розмір 3% річних –127 грн. 53 коп.

Таким чином, існують правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості , яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов”язань щодо оплати отриманого ним товару , з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних , передбачених ст. 625 ЦК України, а також пені, передбаченої п. 7.1 договору, і до стягнення підлягає 5 737 грн. 86 коп. основного боргу , 659грн. 35 коп. пені та 354 грн. 10 коп. інфляційних нарахувань та 127 грн. 53 коп. 3% річних.

Доказів оплати заборгованості відповідач суду не представив, проти позову не заперечив.

Крім того, позивач , посилаючись на ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України , просить стягнути з Відповідача збитки у вигляді додаткових витрат на сплату послуг спеціаліста з права у розмірі 3 000 грн.

Однак, в силу ч.2 ст. 22 ЦК України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв”язку зі знищенням або пошкодженням речі , а також витрати, які особа мусить зробити для відновленні свого порушеного права (реальні збитки).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об”єктивна сторона, яку утворюють : наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії , які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов”язання ; причинний зв”язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об”єктивної сторони правопорушення є причинний зв”язок між збитками , які виникли у кредитора та протиправними діями боржника , які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов”язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Між тим, заявлена позивачем до стягнення грошова сума у розмірі 3000 грн. витрачена ним у зв”язку з отриманням юридичних послуг від іншої юридичної особи безпосередньо, не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов”язкового характеру і факт їх навності та розмір не знаходяться у необхідному зв”язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов”язань за іншим договором.

Таким чином, віднесення позивачем до збитків витрат на правове обслуговування суперечить закону, зокрема положенням ст.ст. 224, 225 ГК України та ст. 22 ЦК України, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 546, 625 ЦК України, ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ДКП „Аптека №122”(82172, Львівська область м.Стебник , вул. Січових Стрільців, 7 ЄДРПОУ 23971350 ) на користь ТзОВ фірма „ЮЛГ” (04070, м.Київ, вул. Сковороди, 2 код ЄДРПОУ 21480062) 6091 грн. 96 коп. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 659 грн. 35 коп. пені, 127 грн. 53 коп. –3% річних , 102 грн.00 коп. сплаченого державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 3000 грн. витрат на правову допомогу відмовити.

4. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя