Рішення № 8099489, 18.02.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 р. Справа № 19/140

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В.

при секретарі судового засідання: Гринюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємця ОСОБА_1

юридична адреса:АДРЕСА_1, м.Івано-Франківськ,76000

поштова адреса: АДРЕСА_2,

до відповідача Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" вул. 22-Січня, 83,Брошнів,Рожнятівський район, Івано-Франківська область,77614,

про стягнення заборгованості, пені та штрафних санкцій на суму 70547 грн. 68 коп.,

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3- представник, (довіреність №177027 від 21.11.2009 р.)

від відповідача: не з"явилися.

встановив:

Підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" про стягнення заборгованості, пені та штрафних санкцій на суму 70547,68 грн. Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо орендної плати за користування автонавантажувачем.

09.02.10. представник позивача в судовому засіданні подав доповнення до позовної заяви вх. № 951 від 09.02.10., в якому просить зменшити позовні вимоги, а саме стягнути із Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" 50458,00 грн.- основного боргу, 6448,44 грн. - пені, 4727,43 грн.- інфляційних втрат та 822,27грн. - 3% річних.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин неприбуття суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 09.02.10.(вих.№ 2413), що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №14387142, врученим 16.02.10. та каналами факсимільного зв"язку, що підтверджується замовленням №7 від 17.02.10., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.01.08. та 02.01.09. між сторонами даного спору укладено договори найму, згідно яких позивач здає в найм рухоме майно (автонавантажувач) для роботи на підприємстві замовника згідно графіку погодженого обома сторонами, а відповідач в свою чергу зобов"язався проводити оплату за орендну даного майна.

Плата за оренду автонавантажувача становить 38,00 грн. за одну годину роботи(п.2.3. договору).

Згідно п.3.1. договору відповідач зобов"язувався проводити оплату за оренду автонавантажувача до 5-го числа наступного місяця за звітним.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договорів позивач надав відповідачу передбачені договорами послуги на загальну суму 97784,00 грн., що підтверджується актами оренди автонавантажувача, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, копії яких долучені до матеріалів справи.

Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач своєчасно та в повному обсязі не оплатив надані послуги.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення пункту 3.1. договорів від 02.01.08. та від 02.01.09., а також беручи до уваги часткову оплату наданих послуг та акти звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.08. та 26.11.09., підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, копії яких знаходяться в матеріалах справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 50458,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобовязання, щодо сплати орендної плати за користування автонавантажувачем, тому вимоги позивача про стягнення 50458,00 грн. боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 3.1. договору від 02.01.08. та договору від 02.01.09. сторони узгодили, що у випадку прострочення по сплаті платежів нараховується пеня в розмірі 0,3% за кожний день прострочки, обгрунтована сума якої згідно розрахунку позивача, проведеного у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що узгоджується із приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", станом на 09.02.10. становить 6448,44 грн. та підлягає задоволенню.

Суд вважає підставним, застосування ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, за вимогою кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, в сумі 4727,43 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, в розмірі 822,27грн.

Судові витрати за правилами ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача .

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 614 Цивільного Кодексу України, 193 ГК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути із Спільного українсько-ізраїльського підприємства ТзОВ "Лісова компанія "Осмолода" вул. 22-Січня, 83,Брошнів,Рожнятівський район, Івано-Франківська область,77614, (код 31563007) на користь Підприємця ОСОБА_1 юридична адреса:АДРЕСА_1, м.Івано-Франківськ,76000 поштова адреса: АДРЕСА_2 (код НОМЕР_1) - 50458,00 (п"ятдесят тисяч чотириста п"ятдесят вісім гривень ) -основного боргу, 6448,44 (шість тисяч чотириста сорок вісім гривень сорок чотири копійки) - пені, 4727,43 (чотири тисячі сімсот двадцять сім гривень сорок три копійки)- інфляційних втрат та 822,27( вісімсот двадцять дві гривні двадцять сім копійок) - 3% річних, а також 705,47 (сімсот п"ять гривень сорок сім копійок) витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень) витрат за інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

рішення підписане 23.02.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 23.02.10