Рішення № 8099413, 18.02.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2010 р. Справа № 19/137

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В.

при секретарі судового засідання: Гринюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Мат Україна" вул.Патона,22, м.Львів,79040

до відповідача Приватного підприємства "Теплий Дім ІФ" вул. Гетьмана Мазепи, 168, м.Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій на суму 36733 грн. 06 коп.

Представники сторін не з"явилися.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд Мат Україна" звернулось в суд із позовом до приватного підприємства "Теплий Дім ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 36733,06 грн. згідно договору поставки.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 01.02.10., що підтверджується поштовим повідомленням № 14311715 ( вручено 08.02.10.).

В судовому засіданні 22.12.09. представник позивача позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, обгрунтував їх невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати за поставлений товар та просив суд їх задовольнити. Також просив, з метою забезпечення позову, накласти арешт на грошові кошти, належні відповідачу.

          Розглянувши вимогу про забезпечення позову вх.№43 від 11.01.10., суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

          Згідно ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Як зазначено в п.1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006 № 01-8/2776, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Отже, умовою застосування заходів про забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що майно, в тому числі грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Позивач при поданні вимоги про забезпечення позову не подав достатніх доказів в обґрунтування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

11.01.10. позивач надіслав суду заяву про зменшення позовних вимог вх. № 43 від 11.01.10., де просить стягнути з відповідача 25660,09 грн. основного боргу, 3994,70 грн.- інфляційних втрат, 4449,92 грн.- пені та 1176,10 грн. - 3% річних.

Враховуючи закріплений ст. 129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України, щодо права позивача до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої позивачем заяви.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, ухвали від 04.12.09. (вих. №25071), від 22.12.09. (вих. № 26520), від 21.01.10.(вих.№0927) та від 01.02.10. (вих.№1845) направлені відповідачу за адресами вказаними в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №03-1/03/1-36-121 від 27.01.10. повернулись до господарського суду Івано-Франківської області з відміткою (за зазначеною адресою не проживає).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.                    

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, хоча в даній справі судом з"ясовувалось місце реєстрації відповідача (витяг з ЄДРПОУ №03-1/03/1-36-121 від 27.01.10.).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

11.04.08. між сторонами даного спору укладено договір поставки товару №56, згідно якого позивач (постачальник) зобов”язався поставити покупцю товар, а відповідач (покупець) прийняти та своєчасно оплатити даний товар.

Згідно п.3.2. договору, оплата товару проводиться шляхом сплати покупцем 50% його вартості вказаної у накладній по факту поставки. Фактом поставки вважається день виписки накладної.

Пунктом п.3.3. даного договору встановлено, що у випадку , якщо частина чи вся партія товару передана покупцеві без попередньої оплати, він зобов"язаний провести остаточний розрахунок на протязі 10-ти календарних днів з моменту отримання.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 49419,40 грн. відповідно до специфікації, що підтверджується видатковими накладними, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, копії долучені до матеріалів справи.

Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач в повному обсязі не оплатив отриманий товар, внаслідок чого станом на 01.12.09. виникла зоборгованість в сумі 25660,09 грн.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення пункту 3.3. договору поставки №56, а також беручи до уваги часткову сплату відповідачем боргу в сумі 23759,31 грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 25660,09 грн.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов’язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов’язання, щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення 25660,09 грн. боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 5.1. договору №56 від 11.04.08. сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, відповідач зобов"язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день прострочення оплати, обгрунтований розмір якої згідно розрахунку позивача становить 4449,92 грн. та підлягає задоволенню.

Суд вважає підставним, застосування ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, за вимогою кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, в сумі 3994,70 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, в розмірі 1176,10 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати за правилами ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 614 Цивільного Кодексу України, 193 ГК України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Теплий Дім -ІФ" вул. Гетьмана Мазепи, 168, м.Івано-Франківськ,76018 (код 35765331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Мат Україна" вул.Патона,22, м.Львів,79040 (код 34904727) 25660,09 (двадцять п"ять тисяч шістсот шістдесят гривень дев"ять копійок) -основного боргу, 3994,70 (три тисячі дев"ятсот дев"яносто чотири гривні сімдесять копійок)- інфляційних втрат, 4449,92 (чотири тисячі чотириста сорок дев"ять гривень дев"яносто дві копійки)- пені та 1176,10( одна тисяча сто сімдесять шість гривень десять копійок) - 3% річних, а також 367,34 (триста шістдесят сім гривень тридцять чотири копійки) витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень) витрат за інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 18.02.10