Рішення № 8099215, 22.02.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

22.02.2010 р. Справа № 19/127

За позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „АФ Яворник”, смт. Великий Березний

про стягнення 37 074 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань та 9 113 грн. 08 коп. три проценти річних,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

представники:

Позивача ОСОБА_3, довіреність № 30 від 13.01.2010 року

Відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, м. Ужгород заявлено позов до відповідача Відкритого акціонерного товариства „АФ Яворник”, смт. Великий Березний про стягнення 37 074 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань та 9 113 грн. 08 коп. три проценти річних.

Представник позивача просить задоволити позов, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами. Обґрунтовує позовні вимоги посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договорів № 18/12 від 18.12.2006 року, № 17-1 від 17.01.2008 року та № 05-02 від 05.02.2008 року, а саме, не оплатив за поставлену лісопродукцію у розмірі 181 763 грн. 66 коп. В звязку з чим позивач був змушений звернутися до господарського суду з позовом. 01.07.2008 року рішенням господарського суду Закарпатської області, яке набрало законної сили, позов ПП ОСОБА_1 був задоволений повністю та стягнуто з ВАТ „АФ Яворник” суму 181763 грн. 66 коп. заборгованості. Однак, відповідач станом на 11.02.2010 року заборгованість у розмірі 181763 грн. 66 коп. не погасив.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 29.12.2009 року, 13.01.2010 року, 26.01.2010 року та 11.02.2010 року, надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення судова повістка № 00106742 від 06.01.2010 року, повідомлення судова повістка № 125739 від 20.01.2010 року, повідомлення судова повістка № 02855300 від 28.01.2010 року та повідомлення судова повістка № 02903321 від 17.02.2010 року. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб підприємців учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу), у судові засідання 13 січня 2010 року, 26 січня 2010 року, 11 лютого 2010 року та 22 лютого 2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Між сторонами спору 18.12.2006 року, 17.01.2008 року та 05.02.2008 року були укладені договори № 18/12, № 17-1 та № 05-02, відповідно до яких постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання поставити ліс круглий бук на умовах та ціні визначеній в договорах, а замовник (відповідач) взяв на себе зобовязання прийняти ліс круглий твердих порід згідно накладних. Замовник (відповідач) взяв на себе зобовязання провести розрахунок за отриману продукцію згідно накладних, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок постачальника (п. 1.4. договорів).

На виконання вказаних договорів позивач поставив відповідачу (ВАТ „АФ Яворник”) ліс круглий бук в асортименті на загальну суму 319604 грн. 43, що підтверджується накладними (арк. спр. 10 64). Відповідач вартість поставленої йому лісопродукції оплатив частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 181763 грн. 66 коп.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01.07.2008 року у справі № 14/102 позов ПП ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто з відповідача ВАТ „АФ „Яворник”, смт. Великий Березний 181763 грн. 66 коп. заборгованості. Однак, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в Львівський апеляційний господарський суд, який своєю постановою від 21.10.2008 року рішення господарського суду Закарпатської області від 01.07.2008 року у справі 14/102 залишив без змін, а скаргу відповідача без задоволення.

У звязку з несплатою відповідачем заборгованості в розмірі 181763 грн. 66 коп. позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 37074 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань та 9113 грн. 08 коп. три проценти річних.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Отже, зважаючи на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування відповідачеві інфляційних нарахувань та три проценти річних за неналежне виконання зобовязання, оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобовязання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Нараховані позивачем сума 37 074 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань та сума 9 113 грн. 08 коп. три проценти річних, підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі статтями 598 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Водночас, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 1/384-07 від 30.09.2008 року.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 461 грн. 87 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 202 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „АФ Яворник”, смт. Великий Березний, вул. Гагаріна, 1 (код ЄДРПОУ 00273695) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму 37 074 (Тридцять сім тисяч сімдесят чотири гривень) грн. 28 коп. інфляційних нарахувань та 9113 (Девять тисяч сто тринадцять гривень) грн. 08 коп. три проценти річних, а також суму 461 (Чотириста шістдесят одна гривень) грн. 87 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.