Рішення № 80983877, 28.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2019 р. № 520/11405/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Гончаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Харківській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ХК0671/291/АВ/П/ТД-ФС від 26.07.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу №ХК0671/291/АВ/П/ТД-ФС від 26.07.2018 на ФОП ОСОБА_3 у розмірі 670140.00 грн. без дотримання вимог чинного законодавства, а тому на думку, позивача підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою судді від 12.03.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що інспекційне відвідування відносно позивача було проведено на підставі звернення гр. ОСОБА_4 та наказу №01.01-07/781 від 21.06.2018. Під час інспекційного відвідування Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 встановлено наступні порушення: ч.1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці". За результатами інспекційного відвідування відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК0671/291/АВ/П/ТД-ФС від 26.07.2018. У зв'язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник відповідача, посилаючись на обставини викладені у відзиві, просив у задоволенні позову відмовитии.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні матеріали, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення № 96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп. 5 пункту 6 Положення №96). Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (Пункт 7 Положення № 96).

Головне управління Держпраці в Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015р.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) надано визначення поняттю державного нагляду (контролю), відповідно якої - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами

У відповідності до ст. 38 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За змістом ст. 39 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

За правилами ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до цієї норми права, підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 зазначеної статті, заходи контролю здійснюються, зокрема, органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Контрольний захід органами Держпраці у Харківській області проводився в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017.

Постановою Кабінету Міністрів № 295 від 26.04.2017 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, однак цей нормативно-правовий акт є підзаконним актом, на момент проведення контрольного заходу порядок здійснення контрольної діяльності в сфері дотримання вимог законодавства про працю жодним законом не визначався.

Крім того, вимоги частини 5 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" мають дотримуватися контролюючими органами при здійсненні контрольних заходів незважаючи на особливості нормативного регулювання в окремих сферах.

Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 року, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено підстави для проведення інспекційних відвідувань: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно статті 7 Закону України № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Наказом Головного управління Держпраці у Харківській області № 01.01-07/781 від 21.06.2018 "Про проведення заходів державного контролю ФОП ОСОБА_3 наказано здійснити заходи державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактично допуску працівників до роботи без укладення трудового договору (контратку), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків) об'єктом відвідування ФОП ОСОБА_3

Підставою для видання наказу стало звернення фізичної особи ОСОБА_4, з якого встановлено, що з 2013 року по травень 2018 вона працювала у фітнес центрі "Fitline", який належить ФОП ОСОБА_3 У травні ОСОБА_4 дізналась, що ФОП ОСОБА_3 не працевлаштував її, однак вказала, що роботодавець обіцяв прийняти її на роботу офіційно.

За результатами звернення фізичної особи ОСОБА_4, інспекторами Головного управління Держпраці у Харківській області на підставі наказу №01.01-07/781 від 21.06.2018 та направлення №01.01-94/02.03/1616 від 21.06.2018 проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, за наслідками якого складено акт № ХК0671/291/АВ від 23.06.2018.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ч.1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці".

На підставі висновків акту інспекційного відвідування Головним управлінням Держпраці у Харківській області винесено постанову про накладення штрафу №ХК0671/291/АВ/П/ТД-ФС від 26.07.2018 у розмірі 670140.00 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Щодо порушення позивачем ч.1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: не укладення трудових договорів в письмовій формі з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи-підприємці. які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Доказів, що вищезазначені особи були допущені до виконання робіт у позивача, а також, що вони мають будь-які трудові чи цивільно-правові відносини та виконують певні роботи і послуги за замовленням або дорученням позивача відповідачем до суду не надано.

Судом встановлено, що між позивачем та фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 укладено цивільно-правові договори про надання послуг оренди робочого місця, які наявні в матеріалах справи.

Після закінчення строку дії договору з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 укладено договори про надання послуг від 01.09.2018.

Крім того, матеріали справи містять пиcьмові пояснення вищевказаних фізичних осіб, з яких встановлено, що вони орендують зали у ФОП ОСОБА_3 для проведення своїх занять у фітнес центрі "Fitline".

У відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем до суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначених договорів.

Враховуючи викладене, суд не вбачає в діях позивача щодо укладення з фізичними особами цивільно - правових договорів порушення чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.ст. 902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Плата за договором про надання послуг. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правові договори, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у відповідних договорах.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договорів ознак нікчемних правочинів відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даних договорів недійсним.

Пунктом 11 Порядку № 295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Таким чином, наведені інспектором в акті твердження не можуть бути підставою для висновків, щодо допуску до роботи осіб з якими не укладено трудовий договір, оскільки між вказаними особами склались відносини цивільно-правового характеру, відповідно до цивільно-правових договорів. А дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.1, ч. 3 ст.24 КЗпП України.

Щодо порушення позивачем ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці", а саме: роботодавцем не забезпечений достовірний облік виконуваної працівником роботи, суд зазначає наступне.

За правилами ч.2 ст. 30 Закону України "Про оплату праці" роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Судом під час розгляду справи встановлено, що за місцем здійснення діяльності ФОП ОСОБА_3 працюють як адміністратори залу працівники ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Встановлено, що вказаних працівників прийнято на роботу відповідно до наказів: №8К від 25.05.2018 - ОСОБА_9, №2К від 03.02.2017 - ОСОБА_10

Відповідно до змісту вказаних наказів встановлено, що цих працівників прийнято на роботу за сумісництвом з тривалістю робочого дня (тижня) при роботі з неповним робочим часом - 20 годин (неповний робочий тиждень).

Згідно до наданих для ознайомлення та перевірки табелів обліку використання робочого часу по ФО-П ОСОБА_3 встановлено, що вказані працівники табелюються зазначеним роботодавцем як такі, що працюють неповний робочий день (3 та 4 години на день).

Відповідно до наданих для ознайомлення та перевірки документів по нарахуванню заробітної плати працівникам ФОП ОСОБА_3 заробітна плата їм нараховувалась виходячи з відпрацьованого часу, що був зазначений у вказаних табелях обліку використання робочого часу по ФОП ОСОБА_3

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2019 викликано у якості свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9.

Свідки під час судового засідання зазначили, що дійсно працюють по 4 години на день.

Суд зазначає, що посилання представника відповідача про те, що фізичні особи ОСОБА_9 та ОСОБА_11 погодились, що їх робочий час розпочинається з 8 години та закінчується о 21 годині, є безпідставними, через наступне.

Надаючи пояснення у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зазначили, що не вірно зрозуміли запитання перевіряючого стосовно їх робочого часу, та помилково вказали з 8 до 21 годин, тобто мали на увазі графік роботи самого фітнес центру "Fitline", оскільки фактично працюють не більше 4 годин на день.

Відповідно до присів статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, фактичні дані, встановлені на підставі показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та письмових доказів, суд бере до уваги як належні, достовірні і допустимі докази, що обґрунтовують вимоги позивача і нічим не спростовуються.

Отже, враховуючи, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області під час розгляду справи не підтверджено порушення встановлені інспекційним відвідуванням та за які накладено штраф, суд приходить до висновку, що постанова Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими особами № ХК0671/291/АВ/П/ТД-ФС від 26.07.2018 є незаконною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

А згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код 39779919) про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими особами № ХК0671/291/АВ/П/ТД-ФС від 26.07.2018.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 6701 (шість тисяч сімсот одна) грн 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, код 39779919).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2019 року.

Суддя С.О.Чудних