Рішення № 80982295, 05.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 квітня 2019 р. Справа № 120/739/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) із позовом до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (далі - управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №089615 від 19.02.2019 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що за наслідком перевірки встановлено факт порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, що перевезення пасажирів здійснювалось без оформлення квитково-касового листа.

З такими висновками, позивач не погоджується і вказує, що порядок заповнення квитково-касових листів був встановлено наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 року №279 однак, такий втратив чинність. Отже, форма квитково-касового листа та порядок його заповнення чинним законодавством не врегульоване. Таким чином, позивач вважає, що вимога ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо наявності у водія автобусу квитково-касового листа під час здійснення регулярного пасажирського перевезення за відсутності законодавчо визначених вимог до форми квитково-касового листа та порядку його заповнення є неможливою до застосування. Відтак, постанова є протиправною, відповідно підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 05.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.04.2018 р. без виклику учасників справи.

05.03.2019 р. надійшов відзив (вх. №18790), в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що в ході перевірки належного позивачу транспортного засобу виявлено відсутність квитково-касового листа, що є порушенням ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Відтак, штраф застосовано правомірно, а отже постанова не підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

06.02.2019 р. здійснено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, транспортного засобу, а саме Mersedes-Benz 31, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, за наслідком якої складено акт від 06.02.2019 р. В акті зафіксовано виявлене порушення, а саме, таблиця вартості проїзду не відповідає вартості квитка, що є порушенням ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На підставі даного акту прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №089615 від 19.02.2019 р., яким застосовано штраф в сумі 1700 грн.

Не погоджуючись із даною постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернулась із цим позовом до суду .

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України, вказує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №3492) визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Частиною першою статті 5 Закону №3492 передбачено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до статті 6 Закону №3492 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює та державний нагляд і контроль за дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Автомобільні перевізники, водії, пасажир повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України (ст. 39 Закону №3492 ).

Відповідно частини першої статті 60 Закону №3492 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи,серед іншого, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567) вказує, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення.

Положеннями статей 39, 60 Закону №3492 визначено, що відповідальність у перевізника виникає у випадку відсутності у водія автобусу: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, квитково-касового листа, схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду (крім міських перевезень), інших документів, передбачених законодавством України.

Наказом Міністерства транспорту України від 31 травня 2000 року №279 передбачався порядок реєстрації та ведення товарно-касової книги, яка оформлялась на кожну господарську одиницю та складалась з квитково-касових листів, виготовлених з надрукованими серією та номером. Додатком 13 до наказу №279 була передбачена форма квитково-касового листа.

Натомість, у зв'язку з внесенням змін до законодавства, , наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25 травня 2006 року №503 наказ №279 визнано таким, що втратив чинність.

Відтак, приписи частини другої ,статті 39 Закону №3492 є нечіткими, неузгодженими і непередбачуваними у застосуванні, адже допускають декілька варіантів юридично значимої поведінки суб'єктів правовідносин та множинне розуміння їх обов'язків, що є порушенням принципу правової визначеності.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, зокрема, передбачуваності (прогнозованості) законодавчої політики в соціальній сфері та стабільності правових норм як відсутності частого внесення змін до нормативно-правових актів. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій та правовідносин, що виникають.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини ступінь чіткості, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний закон, а також кількості та статусу тих, кому цей закон адресований (рішення у справі Вогт (Vogt v. Germany) від 02 вересня 1995р.).

Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Отже, як видно на законодавчому рівні відсутня затверджена форма квитково-касового листа та порядок його ведення, відтак положення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині зобов'язання водія мати квитково-касовий лист суперечать загальним принципам правової визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 17.07.2018 р.

Суд акцентує увагу, що інспектором в акті перевірки від 06.02.2019 р. зазначено, що таблиця вартості проїзду не відповідає вартості квитка, що в свою чергу, вказує на наявність такого (квитка) у водія під час перевірки.

При цьому, як видно із постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №089615 від 19.02.2019 р., штраф застосовано за відсутність у водія квитково- касового листа, а не за невідповідність такого таблиці вартості проїзду.

Окремо слід вказати й на те, що невідповідність квитка таблиці вартості проїзду не є підставою для застосування штрафу відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 положення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки така передбачає санкції саме за надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосовування до позивача адміністративно-господарського штрафу, в тому числі і з приводу відсутності у водія транспортного засобу квитково-касового листа, оскільки форма та порядок ведення зазначеного документу не передбачені чинним законодавством.

А відтак, спірна постанова є протиправною, оскільки прийнята з недотриманням критеріїв частини другої статті 2 КАС України.

Так, згідно зазначеної норми, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

На думку суду, оскаржуване рішення прийнято без врахування розтлумачених критеріїв.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що спірна постанова є протиправною та, відповідно, підлягає скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі в загальній сумі 1921 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області №089615 від 19.02.2019 р.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО -НОМЕР_2) сплачений судовий збір в сумі 1921 (однієї тисячі дев'ятсот двадцять однієї гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер за ДРФО -НОМЕР_2).

Відповідач: управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39816845).

Повний текст рішення сформовано : 08.04.19 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна