Рішення № 80982289, 04.04.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 квітня 2019 р. Справа № 120/549/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака В.В.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Андрюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що є адвокатом, але не є самозайнятою особою, оскільки є працівником в межах своєї діяльності. Починаючи з 21.06.2016 позивач виконує обов'язки директора ТОВ "Подільський юридичний центр", основним видом діяльності якого є діяльність у сфері права. Протягом 2017-2018 років товариством за нього сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. За таких обставин позивач вважає вимогу, якою визначено суму ЄСВ само зайнятій особі, протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою від 21.02.2019 позовну заяву залишено без руху та запропоновано особі яка її подала надати суду заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

27.02.2019 та 28.02.2019 позивачем через канцелярію суду подано заяву (за вх. №11346, №11556) про усунення недоліків позовної заяви, в якій повідомив, що 29.12.2019, не погоджуючись з оскаржуваною у даній справі вимогою, звернувся до відповідача зі скаргою в якій просив її скасувати як незаконну. Також зазначив, що 05.02.2019 через засоби поштового зв'язку ним було отримано рішення відповідача від 01.02.2019 за №5313/6199-99-11-05-02-25 про залишення його скарги від 29.12.2019 без задоволення, а оскаржуваної вимоги - без змін.

Зважаючи те, що вимога від 12.12.2018 за №Ф-7877-17 була позивачем оскаржена в адміністративному порядку, то при визначенні строку звернення до суду з позовом щодо її оскарження слід застосовувати положення ч. 4 ст. 122 КАС України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені) в порядку статті 263 КАС України. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

01.04.2019 відповідачем через канцелярію суду подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Також, 01.04.2019 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що за позивачем рахується борг по єдиному внеску. Зазначає, що згідно реєстраційних даних ІТС "Податковий блок" ОСОБА_1 має 2 ознаки: ОПФ -"910" - підприємець-фізична особа та ознака незалежної професійної діяльності - адвокат. Також вказує, що ФОП та особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками (застрахованими особами), не звільняються від сплати ЄВ за себе. Відтак, прийняте рішення, яким визначено суму внеску є правомірним.

Ухвалою від 04.04.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, судом відмовлено представнику відповідача в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, адже питання дотримання позивачем строків звернення до суду було вирішено під час відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву, пояснивши, що відповідач приймаючи оскаржувану податкову вимогу діяв в спосіб, на підставі та межах встановлених чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення позивача, обґрунтування представника відповідача, дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 18.05.2016 отримав свідоцтво серії ВН №000077 про право на заняття адвокатською діяльністю.

12.12.2018 у відношенні позивача контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7877-17 в сумі 15 819, 54 грн.

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

За визначенням пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, незалежна професійна діяльність, в даному випадку адвокатська діяльність, можлива лише в випадку, якщо особа не є фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до п. 65.1 ст. 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Разом з тим, відповідно до п. 65.2 ст. 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах з місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

З системного аналізу зазначених положень ПК України вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст. 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа - підприємець відповідно до вимог законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач з кінця червня 2016 року обіймає посаду директора ТОВ "Подільський юридичний центр". Згідно ЄДРПОУ основним видом діяльності товариства є діяльність у сфері права, код КВЕД 69.10, яка включає в себе право особи, у тому числі у статусі адвоката надавати майже усі види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у останній редакції.

Таким чином, позивач не є самозайнятою особою, а реалізує своє право на заняття адвокатською діяльністю як особа, яка працює на посаді директора ТОВ "Подільський юридичний центр" та отримує заробітну плату, з якої сплачується ЄСВ. Відтак, позивачу ЄСВ нарахований за відсутності на те правових підстав.

При вирішені цього спору суд керується також положеннями частини другої статті 77 КАС України, згідно яких, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування спірного рішення, як такого що прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття. А тому адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов задоволено в повному обсязі судові витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 768, 40 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Вінницькій області .

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 12.12.2018 за №Ф-7877-17 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 15819,54 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)

Повний текс рішення виготовлено та підписано: 08.04.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна