Рішення № 80982149, 28.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2019 р. справа № 809/1369/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лудчак А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача Яремака Т.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно не подано до органу державного казначейства висновку про суми відшкодування податку на додану вартість, що в подальшому призвело до невідшкодування ПДВ позивачу.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську щодо невідшкодування податку на додану вартість на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 у справі №809/1369/17 - без змін.

Згідно постанови Верховного суду від 13.11.2018 касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську задоволено частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2018 скасовано. Передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

10.12.2018 адміністративна справа №809/1369/17 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та цього ж дня зареєстрована автоматизованою системою документообігу Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.12.2018 прийнято до провадження Івано-Франківського окружного адміністративного суду дану адміністративну справу №809/1369/17 та призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

03.01.2019 представник Головного управління ДФС в Івано-Франківській області подав суду клопотання про заміну сторони відповідача - Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську його правонаступником - Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) (т. 1 а.с. 243).

У судовому засіданні 03.01.2019 вказане клопотання з урахуванням статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України судом задоволено та допущено заміну Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на правонаступника - Головне управлінням ДФС в Івано-Франківській області (т. 1 а.с. 244-245).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 21.01.2019 подав через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду відзив за №66/09-19-10-02 від 18.01.2019, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення даного адміністративного позову. Так, представник ГУ ДФС в Івано-Франківській області відмітив, що з урахуванням діючого законодавства відповідачем вжито необхідних (в межах наданих повноважень) заходів щодо отримання позивачем суми бюджетного відшкодування. Також зазначив, що враховуючи те, що декларації були подані ще у 2007, 2008 роках, у відповідача були відсутні усі необхідні матеріали для внесення в базу даних для бюджетного відшкодування ПДВ, а тому ДФС України надало застереження, що позбавило ДПІ в м. Івано-Франківську можливості формування висновку і передачі його до органів казначейства для перерахування коштів на користь ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 1-2).

22.01.2019 позивач через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подав заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т. 2 а.с. 9-11).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 заяву позивача задоволено, призначено розгляд даної справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

22.01.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду позивач також подав заяву про зміну предмету і підстав позову (т. 2 а.с. 18-22).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 заяву позивача про зміну предмету і підстав позову прийнято шляхом викладення прохальної частини позову в наступній редакції: «визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Івано-Франківській області щодо неподання до органу державного казначейства висновку про суми відшкодування податку на додану вартість на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та зобов'язати Головне управління ДФС в Івано-Франківській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за поданими деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2007 року - 121 690,00 грн.; за січень 2008 року - 95 150,00 грн.; за лютий 2008 року - 41 505,00 грн.; за травень 2008 року - 10 903,00 грн.; за червень 2008 року - 20 225,00 грн.; за жовтень 2008 року - 18 182,00 грн., що в загальному розмірі становить 307 655,00 грн., на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3».

20.02.2019 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (т. 2 а.с. 47-48), яку судом у судовому засіданні 22.02.2019 задоволено, змінивши прохальну частину позовних вимог позивача стосовно зобов'язання Головного управління ДФС в Івано-Франківській області внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за поданими деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2007 року - 116 446,00 грн.; за січень 2008 року - 84 988,00 грн.; за лютий 2008 року - 32 579,00 грн.; за травень 2008 року - 10 903,00 грн.; за червень 2008 року - 16 970,00 грн.; за жовтень 2008 року - 17 164,00 грн., що в загальному розмірі становить 279 050,00 грн., на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 57-58).

22.02.2019 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження в адміністративній справі №809/1369/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.03.2019 представник позивача через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подав заяву про зміну предмета та підстав позову, мотивуючи її формуванням Верховним судом нової судової практики в аналогічній категорії справ (т. 2 а.с. 82-83).

Також 28.03.2019 представник позивача через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду подав клопотання про залучення співвідповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області (т. 2 а.с. 86).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.03.2019 в задоволенні заяви представника позивача про зміну предмета та підстав позову, а також клопотання про залучення співвідповідача - відмовлено.

В судовому засіданні 28.03.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві. Суду пояснив, що позивачем подано до ДПІ в м. Івано-Франківську в електронній формі податкові декларації з ПДВ за грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року, жовтень 2008 року, а також заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунки сум бюджетного відшкодування, однак відповідачем не надано висновок до органу державного казначейства про суми відшкодування податку на додану вартість, незважаючи на скасування постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду податкового повідомлення-рішення №0091851700/0 від 18.10.2010, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 279 050,00 грн. Вважає, що так як фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 відповідачу було подано всі необхідні для отримання бюджетного відшкодування документи, то бездіяльність відповідача є протиправною. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з мотивів, викладених у відзиві та звернув увагу суду, що на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування. Просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано до податкового органу податкові декларації з ПДВ за грудень 2007 року (т. 1 а.с. 60-61), січень 2008 року (т. 1 а.с. 56-57), лютий 2008 року (т. 1 а.с. 52-53), травень 2008 року (т. 1 а.с. 47-48), червень 2008 року (т. 1 а.с. 42-43), жовтень 2008 року (т. 1 а.с. 37-38) з певними визначеними сумами бюджетного відшкодування ПДВ за відповідні періоди, а також заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (т. 1 а.с. 41, 46, 51, 55, 59, 63) та розрахунки сум бюджетного відшкодування (т. 1 а.с. 40, 44, 50, 54, 58, 62).

У зв'язку із цим, ДПІ у м. Івано-Франківську здійснено перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ за результатами якої 18.10.2010 Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську прийнято податкові повідомлення-рішення №0091851700/0 та №0002001703/0, згідно яких позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 279 050,00 грн., визначено суму податкового зобов'язання в сумі 16 884,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 14 984 грн.

За результатами судового розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 про скасування вищевказаних рішень податкового органу постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 по справі №2а-3832/10/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.03.2015, - позов задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення №0091851700/0 та №0002001703/0 від 18.10.2010.

Не отримавши бюджетного відшкодування з ПДВ, позивач 08.08.2017 повторно звернувся до ДПІ в м. Івано-Франківську із заявою про здійснення виплати вищевказаного відшкодування.

Листом від 07.09.2017 за №4386/10/09-15-07-02-34/1131 ДПІ у м. Івано-Франківську відмовило позивачу у задоволенні вищезгаданої заяви, оскільки чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

Вважаючи таку відмову податкового органу протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.

Так, згідно вказаної статті ПК України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, в редакції від 02.03.2014 передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пункту 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Суд встановив, що заяви про повернення бюджетного відшкодування та відповідні податкові декларації з ПДВ за грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року, травень 2008 року, червень 2008 року, жовтень 2008 року і розрахунки суми бюджетного відшкодування позивачем подано податковому органу (т. 1 а.с. 37-63).

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

На підставі пункту 200.12 статті 200 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З вищенаведених норм законодавства слідує, що податковий орган готує та подає висновок про повернення заявленої суми бюджетного відшкодування лише після подання платником податків заяви із декларацією, розрахунком суми бюджетного відшкодування, а також після проведення перевірки заявлених у податковій декларації даних щодо суми бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 статті 200 ПК України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено, що позивач у відповідності до пункту 200.15 статті 200 ПК України розпочав процедуру судового оскарження, в тому числі податкового повідомлення-рішення №0091851700/0 від 18.10.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 279 050,00 грн., з них за грудень 2007 року - 116 446,00 грн.; за січень 2008 року - 84 988,00 грн.; за лютий 2008 року - 32 579,00 грн.; за травень 2008 року - 10 903,00 грн.; за червень 2008 року - 16 970,00 грн.; за жовтень 2008 року - 17 164,00 грн.

Як уже зазначено судом вище, за результатами судового розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_3 про скасування, в тому числі, податкового повідомлення-рішення №0091851700/0 від 18.10.2010, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 по справі №2а-3832/10/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 та ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.03.2015, вказане податкове повідомлення-рішення №0091851700/0 та від 18.10.2010 скасоване.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пунктом 200.15 статті 200 ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки або ж, як у даному випадку, після закінчення процедури судового оскарження, цей орган зобов'язаний був протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, яке набрало законної сили, подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, чого відповідачем зроблено не було.

Згідно п. 200.23. ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість незалежно від того, з вини якого державного органу вони не відшкодовані.

Таким чином, податковим законодавством України встановлено порядок, згідно якого податковий орган зобов'язаний у визначений строк підтвердити достовірність заявленої платником до відшкодування суми податку на додану вартість і надіслати відповідний висновок до органу казначейства, або прийняти податкове повідомлення-рішення про зменшення такої суми чи відсутність у платника права на її отримання з бюджету.

Якщо податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки податковий орган не прийняв або його було скасовано, то не відшкодована платнику протягом встановленого строку сума податку на додану вартість, яку він заявив до відшкодування, вважається бюджетною заборгованістю незалежно від того, чи надіслав податковий орган до органу казначейства висновок із зазначенням заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Суд звертає увагу, що порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 за №39, однак 01.04.2017 дана постанова КМУ втратила чинність.

При цьому, з 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким внесено зміни, зокрема, до статті 200 Податкового кодексу України. Вказаним законом змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який вже не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак, як судом встановлено, станом на момент розгляду даної справи, відповідачем не здійснено бюджетного відшкодування позивачу згідно його заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (чинного на момент розгляду справи), формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 ПК України.

Так, відповідно до підпункту «а» пункту 200.12 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 ПК України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів.

При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10.01.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 01.01.2017, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

До 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 за №26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок), який набрав чинності 01.04.2017.

Вказаною Постановою передбачено, що до набрання чинності Порядком, бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, здійснюється у порядку, що діяв до 01.01.2017.

Відповідно до пункту 4 Порядку, податковий орган вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

- суму узгодженого податковим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його сума відображається в Реєстрі податкового органу на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду податковий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (абзац 2 пункту 7 Порядку).

Пунктом 12 Порядку передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому, органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Таким чином, у зв'язку з набранням чинності Порядком, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 за №68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними податковими органами податкових декларацій з податку на додану вартість або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість, передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Отже, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.

При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Водночас, з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення податковим органом в Реєстрі інформації про її узгодження.

Таким чином, після набрання чинності Порядком, тобто з 01.04.2017, контролюючий орган зобов'язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства до таких сум податкового органу для перерахування на рахунки платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.12.2018 у справі №804/3655/16 (адміністративне провадження №К/9901/40373/18).

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ.

Суд встановив, що в порушення вищезазначених норм законодавства, відповідачем до 01.01.2017 не було подано органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету ОСОБА_3 та не внесено відповідних даних до Реєстру щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (з 01.04.2017).

Також суд звертає увагу, що станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює. Крім того, згідно листа відповідача від 04.03.2019 за №20/09-19-13-02-19, інформація щодо включення залишку невідшкодованих сум з податку на додану вартість по ОСОБА_3, згідно податкових декларацій (за грудень 2007 року - 116 446,00 грн.; за січень 2008 року - 84 988,00 грн.; за лютий 2008 року - 32 579,00 грн.; за травень 2008 року - 10 903,00 грн.; за червень 2008 року - 16 970,00 грн.; за жовтень 2008 року - 17 164,00 грн.) до Тимчасового реєстру відсутня (т. 2 а.с. 68).

Таким чином, суд вважає, що позивачем виконано всі передбачені на момент виникнення спірних правовідносин дії, необхідні для здійснення виплати бюджетного відшкодування, а відповідач, в свою чергу, не здійснив жодних дій, які передбачались законодавством для такого бюджетного відшкодування сум з податку на додану вартість.

Як наслідок, бездіяльність відповідача щодо неподання до органу державного казначейства висновку про суми відшкодування податку на додану вартість на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог, а відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своєї бездіяльності, та як наслідок, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 3 200,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463) щодо неподання до органу державного казначейства висновку про суми відшкодування податку на додану вартість на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Зобов'язати Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463) внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за поданими деклараціями з податку на додану вартість за грудень 2007 року - 116 446,00 грн.; за січень 2008 року - 84 988,00 грн.; за лютий 2008 року - 32 579,00 грн.; за травень 2008 року - 10 903,00 грн.; за червень 2008 року - 16 970,00 грн.; за жовтень 2008 року - 17 164,00 грн., що в загальному розмірі становить 279 050,00 грн., на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39394463) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 08 квітня 2019 р.