Рішення № 80982147, 03.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2019 р. справа № 300/422/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі

судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Маслій У.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Гладун Т.С.,

представника відповідача Головного управління ДФС в Івано-Франківській області Федишин О.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-668-50 від 04.02.2019,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-668-50 від 04.02.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-668-50 від 04.02.2019 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2457,18 грн., оскільки позивач з січня 2006 припинила свою адвокатську діяльність, та не отримує жодного прибутку.

Ухвалою від 01.03.2019 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 залучено Головне управління ДФС в Івано-Франківській області до участі в справі в якості другого відповідача.

Окрім того, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 26.03.2019 постановлено ухвалу про витребування в Долинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Головному управлінні ДФС в Івано-Франківській області належним чином завірених копій матеріалів особової справи ОСОБА_1 та всіх документів, що стали підставою для прийняття контролюючим органом спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-668-50 від 04.02.2019.

Представник відповідача Головного управління ДФС в Івано-Франківській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 21.03.2019, відповідно до якого щодо заявлених позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник зобов'язаний сплачувати до державного бюджету грошові зобов'язання зі сплати єдиного внеску, навіть якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році. При цьому, представник відповідача повідомив, що у разі припинення незалежної професійної діяльності, особа зобов'язана звернутися до контролюючого органу із заявою про зняття з обліку платника податків. ОСОБА_1 з такою заявою не зверталася, а тому позивач й надалі перебуває на обліку в контролюючому органі як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та зобов'язана сплачувати єдині соціальні внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Представник відповідача Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області правом на подання відзиву не скористався.

Від позивача 29.03.2019 надійшла відповідь на відзив, згідно якої ОСОБА_1 16.03.2009 до контролюючого органу - Долинської об'єднаної державної податкової інспекції подано заяву про припинення платника податків. За відсутності документального підтвердження про повернення свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, контролюючим органом безпідставно не знято позивача з обліку в органах податкової служби. Окрім того, як свідчить довідка Ради адвокатів Івано-Франківської області від 20.02.2019 позивач не числиться в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позовній заяві, просила суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-668-50 від 04.02.2019

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

ОСОБА_1 на підставі рішення Івано-Франківської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №2 від 15.04.1994 отримала право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом №55 від 10.05.1994 (а.с.12).

Як зазначила позивач, в зв'язку із станом здоров'я, свою адвокатську діяльність вона припинила з січня 2006 року, а 16.03.2009 звернулася до Долинської оДПІ із відповідною заявою форми 8-ОПП про припинення платника податків.

У відповідь на заяву ОСОБА_1 (зареєстрована 03.04.2009 за вхідним номером №2866/П/З) Долинська оДПІ повідомила позивача, що фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність (адвокати, приватні нотаріусі тощо), знімаються з обліку в органах державної податкової служби після припинення такої незалежної діяльності у порядку, встановленому для фізичних осіб-підприємців, за наявності документального підтвердження інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право зайняття такою діяльністю (а.с.42).

За результатами документальної невиїзної перевірки ОСОБА_1, яка займається незалежною професійною діяльністю, порушень правильності, повноти і своєчасності сплати податків до бюджетів з 01.01.2006 по 26.03.2009 не встановлено (а.с.8).

Згідно довідки Ради адвокатів Івано-Франківської області від 20.02.2019 №10 ОСОБА_1 не числиться в Єдиному реєстрі адвокатів України. Адвокатською діяльністю не займається з 2006 року (а.с.7).

Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області прийнято вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-668-50 від 04.02.2019, якою зобов'язано позивача сплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2457,18 грн. (а.с.6).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 178.2 статті 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (стаття 13 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 отримала право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Івано-Франківської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №2 від 15.03.1994 та свідоцтва №55 від 10.05.1994 (а.с.12).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до статті 1 вищевказаного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з частинами 2 та 3 статті 9 якого, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Так, особи, які провадять в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Підстави припинення адвокатської діяльності до 15.08.2012 були визначені в статті 17 Закону України "Про адвокатуру".

Підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю визначені в статті 32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно частини 5 статті 33 Закону визначено, що припинення права особи на заняття адвокатською діяльністю має наслідком припинення такої діяльності та права особи на участь у роботі органів адвокатського самоврядування.

Відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України (частина 7 статті 32 Закону).

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (частина 1 статті 17 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Отже, правовим наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Як встановлено судом, позивач в березні 2009 року звернулася до контролюючого органу із заявою форми №8-ОПП про припинення платника податків. Наслідком такої заяви була проведена контролюючим органом документальна невиїзна перевірки фізичної особи, що займається незалежною професійною діяльністю, у відповідності до вимог Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України, про що свідчить довідка №47/171 від 26.03.2009.

Оскільки за результатами перевірки порушень не встановлено, суд вважає, що обставини, які б перешкоджали контролюючому органу зняти ОСОБА_1 з обліку в органах державної податкової служби були відсутні.

Представники відповідачів заперечили факт звернення ОСОБА_1 до контролюючого органу із заявою про припинення платника податків, однак на підтвердження своєї позиції жодних доказів не представили, щодо витребуваних судом матеріалів особової справи позивача вказали про неможливість їх представлення в зв'язку із знищенням внаслідок закінчення строків зберігання.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що з 2006 року позивач не здійснювала адвокатської діяльності та не отримувала доходу від такої діяльності, оскільки не мала визначених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" прав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність у неї обов'язку сплати єдиного внеску в розумінні вказаного законодавства.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 23 липня 2002 року в справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачами під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо неподання позивачем заяви відповідного зразка про припинення платника податків, як і не доведено правомірності оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 року по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

В даному випадку, позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог щодо скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-668-50 від 04.02.2019.

За вищевказаних обставин суд вважає, що відповідачем Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області спірна вимога прийнята без урахування всіх обставин, що мали значення для її прийняття, а тому підлягає скасуванню.

З приводу позовної вимоги щодо протиправних дій відповідача суд зазначає, що на відповідача податковим законодавством України покладено повноваження на здійснення податкового контролю. Одним із способів податкового контролю відповідача є здійснення перевірок щодо дотримання суб'єктами підприємницької діяльності законодавства з питань оподаткування. За результатами таких перевірок відповідач, як контролюючий орган, вправі визначати суми податкових та/або грошових зобов'язань платника податків, а також порядок їх сплати, що відображається у відповідному рішенні. Позивач, як платник податків, вправі оскаржити рішення контролюючого органу в судовому порядку, що й було зроблено. Отже, відповідач визначаючи позивачу суми боргу здійснював передбачені законодавством повноваження.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, підлягає стягнення сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №Ф-668-50 від 04.02.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності,20, м. Івано-Франківськ) в користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.

Рішення складене в повному обсязі 08 квітня 2019 р.