Рішення № 80976703, 04.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2019 року

Справа № 280/142/19

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області (70002, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 30, код ЄДРПОУ 03193136)

до Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області №0105085907 від 08 листопада 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 22 листопада 2018 року №24273/99-99-1105-02-25.

Ухвалою суду 11 січня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 13 лютого 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

18 лютого 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 12 березня 2019 року.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем у звіті за жовтень 2015 року в таблиці 2 «Нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб» розділ 2 було помилково відображено єдиний соціальний внесок за попередні періоди в сумі 83813,55 грн. та 1873,10. Вказує, що помилка була усунена позивачем під час подання звітності за листопад 2015 року, про що письмово повідомлено Вільнянську ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області. Крім того, позивачем в серпні 2018 року платіжним дорученням від 09 серпня 2018 року №1832 помилково на рахунок №37190201020806 Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було сплачено єдиний соціальний внесок за батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків у сумі 4262,21 грн. У зв’язку з цим утворилась заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, та переплата по єдиному соціальному внеску, нарахованому роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомозі по тимчасовій непрацездатності в розмірі 1769,00 грн. Вказана помилка була виявлена безпосередньо позивачем та надано листа від 28 серпня 2018 року до Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області про перерахування коштів на рахунок №37198203020806. Кошти в розмірі 1769,00 грн. були перераховані 07 вересня 2018 року. Проте 13 листопада 2018 року позивачем отримано від Вільнянського управління ГУ ДФС у Запорізькій області рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Позивач звертає увагу, що вищенаведені обставини не можуть бути підставою для висновку про наявність вини щодо вчинення податкового правопорушення щодо порушення граничних строків сплати податків і застосування внаслідок цього штрафних санкцій. Отже підстав для винесення рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року немає, тому вказане рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Головного управління ДФС у Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№9146 від 06 березня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що позивачем не виконувались вимоги статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме єдиний внесок за жовтень 2015 року, жовтень 2017 року та липень 2018 року сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. Відповідач вважає, що оскільки помилки виявлені позивачем вже після настання граничного строку сплати нарахованих позивачем зобов’язань, то відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції та пеню у рішенні №0105085907 від 08 листопада 2018 року про застосування штрафних санкцій та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Згідно Таблиці 2 розділу ІІ Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за жовтень 2015 року від 20 листопада 2015 року, у рядку 3 позивачем зазначено, що збільшено єдиний внесок за попередні звітні періоди у сумі 87664,98 грн.

Згідно Таблиці 2 розділу ІІ Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за листопад 2015 року від 18 грудня 2015 року, у рядку 4 позивачем зазначено, що зменшено єдиний внесок за попередні звітні періоди у сумі 87453,63 грн.

Листом від 21 грудня 2015 року №11/3020 Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області повідомило Вільнянську ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області про те, що у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (додаток 4) за період жовтень 2015 року в таблиці 2, розділ 2 було помилково вказано збільшений єдиний внесок за попередній період на суму 87453,63 грн., та помилку усунуто у звітному періоді за листопад 2015 року.

Згідно Таблиці 2 розділу ІІ Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень 2018 року від 03 серпня 2018 року, позивачем нараховано єдиного внеску у сумі 4262,21 грн.

Відповідно до платіжного доручення №1832 від 09 серпня 2018 року Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області перерахувало Вільнянській ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області 4262,21 грн. на наступні реквізити: «код отримувача 38742301, банк отримувача ГУДКСУ у Запорізькій обл., код банку 813015, рахунок №97190201020806, призначення платежу *;101;03193136;КПКВКМБ 0813230 КЕКВ2730Нар.єдиного соц.внеску 22,0% за б-ків вих.за серп.18.р.,71030000, 103, рег. №001;;;».

Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області звернулось до Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області із заявою від 28 серпня 2018 року №09-20/2582, в якій просило перерахувати помилково сплачені кошти у сумі 4262,21 грн. з рахунку №97190201020806 на рахунок №37198203020806.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області №0105085907 від 08 листопада 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачу нараховано штраф у розмірі 17540,46 грн. та пеню у розмірі 2687,69 грн.

Рішенням ДФС України №24273/5/99-99-11-05-02-25 від 22 грудня 2018 року залишено без змін Рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року, а скаргу Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з рішенням Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області №0105085907 від 08 листопада 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 22 листопада 2018 року №24273/99-99-1105-02-25, звернувся до суду з позовною заявою.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до наступних висновків.

1. Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VІ (далі - Закон №2464-VI) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженою постановою Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно частини 2 статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами частини 7 статті 9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Підпунктом 1 пункту 10 статті 9 Закону № 2464-VІ передбачено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VІ встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим періодом є календарний місяць, а для фізичних осіб - підприємців базовим звітним періодом є рік.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ визначено, що базою для нарахування єдиного внеску є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 1 розділу 4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 оку. за №460/26905 (далі – Порядок №435), звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 11 статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Судом встановлено, що 20 листопада 2015 року позивачем до податкового органу подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за жовтень 2015 року, в якому в Таблиці 2 розділу ІІ у рядку 3 помилково зазначено, що збільшено єдиний внесок за попередні звітні періоди у сумі 87664,98 грн.

Також 18 грудня 2015 року позивачем до податкового органу подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за листопад 2015 року, в якому в Таблиці 2 розділу ІІ у рядку 4 позивачем зменшено єдиний внесок за попередні звітні періоди у сумі 87453,63 грн., та листом від 21 грудня 2015 року №11/3020 Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області повідомило Вільнянську ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області вищезазначену виявлену помилку, та її усунення.

Також судом встановлено, що позивачем до податкового органу подано Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень 2018 року від 03 серпня 2018 року, в якому у Таблиці 2 розділу ІІ, позивачем нараховано єдиного внеску у сумі 4262,21 грн. Вказану суму позивачем своєчасно сплачено відповідно до платіжного доручення №1832 від 09 серпня 2018 року, проте помилково сплачено на інший розрахунковий рахунок. У зв’язку з виявленою помилкою Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області звернулось до Вільнянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області із заявою від 28 серпня 2018 року №09-20/2582, в якій просило перерахувати помилково сплачені кошти у сумі 4262,21 грн. з рахунку №97190201020806 на рахунок №37198203020806, та 07 вересня 2018 року кошти були перераховані на відповідний рахунок.

Всі вищезазначені обставини сторонами не заперечуються.

Таким чином, всі зазначені обставини свідчать, що позивачем у Звіті за жовтень 2015 року допущено механічну помилку, а саме помилково завищено єдиний внесок, який підлягає сплаті, а також при зазначенні у платіжному дорученні №1832 від 09 серпня 2018 року реквізитів, зокрема розрахункового рахунку отримувача, для сплати єдиного внеску, позивачем також допущено механічну помилку.

Суд приходить до висновку, що період, з якого у суб'єкта господарювання виникає обов'язок нарахувати єдиний внесок є не факт складання (подання) звіту, а факт нарахування заробітної плати (грошового забезпечення), і базою нарахування є нарахована заробітна плата, яка обчислюється на підставі бухгалтерських документів, а не даних Звіту по єдиному внеску.

А тому позивач належним чином виконав вимоги Закону № 2464-VІ щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а допущена ним помилка при формуванні Звіту вчинена вже після нарахування та сплати єдиного внеску.

А помилка при зазначенні реквізитів під час сплати єдиного внеску за липень 2018 року також не є порушенням Закону № 2464-VІ щодо своєчасного нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, отже позивач належним чином виконав обов’язок щодо своєчасності та повноти сплати єдиного внеску за липень 2018 року.

Судом встановлено, що позивачем було повідомлено відповідача про допущені помилки та вживалися заходи щодо виправлення вказаних помилок.

Однак, вказані обставини відповідачем при формуванні та надсиланні позивачу рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року не були враховані.

Таким чином суд дійшов висновку, що сукупність всіх встановлених обставин вказує на те, що позивачем у Звіті за жовтень 2015 року допущено механічну помилку, а саме помилково завищено єдиний внесок, який підлягає сплаті, внаслідок чого посилання податкового органу на обов'язок сплати самостійно відкоригованої суми є хибним.

А також є хибним висновок податкового органу, що через помилкове перерахування позивачем на інший розрахунковий рахунок коштів на сплату єдиного внеску за липень 2018 року позивачем порушені граничні термі сплати самостійно визначеного зобов’язання.

Суд звертає увагу, що підставами застосування штрафу та нарахування пені, є невиконання платником єдиного внеску обов'язку щодо несплати (несвоєчасної) сплати єдиного внеску. Об'єктом застосування фінансових санкцій є сума несплаченого або несвоєчасно сплаченого єдиного внеску, відсутність у межах спірних відносин обов'язку сплати виключає застосування санкцій. Зменшення абсолютного до сплати значення за звітом внаслідок допущеної помилки не свідчить сплату (несплату), перерахування (неперерахування) єдиного внеску, виключає склад правопорушення та як наслідок цього застосування штрафу та нарахування пені, так само як і помилкове перерахування на інший розрахунковий рахунок коштів на сплату єдиного внеску, які після виявлення позивачем помилки були за заявою позивача перераховані на належний розрахунковий рахунок.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року прийнято відповідачем без врахуванням всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

В той же час судом встановлено, що Управлінням соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області подавалась звітність №9239108164 від 14 листопада 2017 року, за якою по терміну сплати до 20 листопада 2017 року позивачем було самостійно нараховано та не сплачено у відповідний термін податкове зобов’язання по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб за жовтень 2017 року у розмірі 4036,01 грн.

Позивачем сплачено вказане зобов’язання у неповному розмірі, у зв’язку з чим утворився податковий борг на суму 246,62 грн. Зазначену суму боргу позивачем було погашено 11 грудня 2017 року.

Таким чином відповідачем на виконання приписів статті 25 Закону № 2464-VІ позивачу була нарахована пеня у сумі 5,18 грн. на суму недоїмки 246,62 грн. за період з 21 листопада 2017 року по 11 грудня 2017 року (21 день) в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, на виконання приписів статті 25 Закону № 2464-VІ відповідачем до позивача було застосовано штрафну санкцію у розмірі 49,32 грн. за період з 21 листопада 2017 року по 11 грудня 2017 року (21 день) в розмірі 20 % своєчасно несплаченої суми – 246,60 грн.

Суд звертає увагу, що позивачем а ні в адміністративному позові, а ні у відповіді на відзив не оскаржується рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року в цій частині, та не надається жодних письмових доказів на спростування рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року в цій частині.

У зв’язку з викладеним суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року лише в частині нарахування позивачу пені у сумі 5,18 грн. на суму недоїмки 246,62 грн. за період з 21 листопада 2017 року по 11 грудня 2017 року, та застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 49,32 грн. за період з 21 листопада 2017 року по 11 грудня 2017 року (21 день) в розмірі 20 % своєчасно несплаченої суми – 246,60 грн.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 17491,14 грн., та нарахування пені у сумі 2682,51 грн.

2. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 22 листопада 2018 року №24273/99-99-1105-02-25 суд зазначає наступне.

Процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон); скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті визначає Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений Наказ Міністерства фінансів України 09 грудня 2015 року № 1124 та Зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 178/28308 (далі – Порядок № 1124).

Відповідно до пункту 9 Розділу І Порядку № 1124 рішення за результатами розгляду скарг у межах процедури оскарження вимог та рішень про нарахування пені та накладення штрафу приймають у Державній фіскальній службі України (далі - ДФС) - Голова, його заступники відповідно до розподілу функціональних повноважень або уповноважена особа.

За правилами пункту 4 розділу ІV Порядку № 1124 контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:

залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення;

скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині;

скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу;

направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу;

залишає скаргу без розгляду.

Згідно пункту 1 розділу V Порядку № 1124 рішення за розглядом скарги приймає керівник контролюючого органу, його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень або уповноважена особа.

Таким чином, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 22 листопада 2018 року №24273/99-99-1105-02-25 є вирішальною стадією адміністративного оскарження рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області №0105085907 від 08 листопада 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Суд зазначає, що прийняття рішення від 22 листопада 2018 року №24273/99-99-1105-02-25 є повноваженням Державної фіскальної служби України під час адміністративного оскарження рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області №0105085907 від 08 листопада 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Таким чином податковий орган зобов’язаний під час адміністративного оскарження винести рішення про розгляд скарги в силу Порядку №1124.

Отже суд дійшов висновку, що Рішенням, яке безпосередньо впливає на права та обов’язки позивача є саме Рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області №0105085907 від 08 листопада 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, і належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у суді є оскарження саме Рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року.

З огляду на викладене суд вважає позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 22 листопада 2018 року №24273/99-99-1105-02-25 - безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем частково доведено правомірність та обґрунтованість рішення №0105085907 від 08 листопада 2018 року, отже воно підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 17491,14 грн., та нарахування пені у сумі 2682,51 грн.

В іншій частині суд дійшов висновку що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими, отже не підлягають задоволенню. Доводи позивача та відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 139, 243-246, 262 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області (70002, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 30, код ЄДРПОУ 03193136) до Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області №0105085907 від 08 листопада 2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 17491,14 грн., та нарахування пені у сумі 2682,51 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь Управління соціального захисту населення Вільнянської райдержадміністрації Запорізької області (70002, м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 30, код ЄДРПОУ 03193136) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати в сумі 1921 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 29 березня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов