Ухвала суду № 80961818, 05.04.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

2-з/359/29/2019

359/2888/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Чирка С.С. розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Іванків» до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агофірма «Макрогор» про визнання недійсним договору оренди та скачування рішення про державну реєстрацію

ВСТАНОВИВ:

02.04.2019 року на адресу Бориспільського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом надійшла заява позивача про забезпечення позову.

03.04.2019 року поданий позов із заявою про забезпечення позову були передані судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У своїй заяві позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 розорювати, обробляти, здійснювати посів сільськогосподарських культур на земельній ділянці кадастровий номер 3220884000:04:001:0357 та заборонити ОСОБА_1 укладати договори оренди, вчиняти інші правочини що передбачають передачу права землекористування вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як роз’яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.4 інформаційного листа №10-72/0/4-13 від 16 січня 2013 року, питання про забезпечення позову вирішується суддею одноособово без проведення судового засідання. Зазначення в частині першій статті 153 ЦПК України про розгляд заяви про забезпечення позову судом (а не суддею) не є свідченням того, що суддя не має права на вжиття забезпечення позову одноособово без проведення судового засідання. Слід враховувати, що законодавець в зазначеній статті вжив термін «суд» як державна інституція і в різних нормах ЦПК України використовує терміни і «суддя», і «суд». Крім того, згідно зі статтею 34 ЦПК України суддя діє від імені суду.

Дослідивши письмові докази, приєднані до заяви про забезпечення позову, суддя дійшов до таких висновків.

Встановлено, що TOB «Агрофірма «Іванків» подала до суду цивільний позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки б/н від 06.02.2019 року, що укладений ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Макрогор» на земельну ділянку кадастровий номер 3220884000:04:001:0357 та скасувати рішення про державну реєстрацію, індексний номер: 45713926 від 27.02.2019 року який зареєстровано право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3220884000:04:001:0357 за ТОВ «Агрофірма «Макрогор».

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дійсно, між ТОВ «Агрофірма «Іванків» та ТОВ «Агрофірма «Макрогор» виник спір з приводу права оренди земельної ділянки площею 1,8446 га з кадастровим номером 3220884000:04:001:0357 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Іванківської сільської ради Бориспільського району.

Однак представник позивача ОСОБА_2 не надала жодного доказу на підтвердження того, що ТОВ «Агрофірма «Макрогор» має намір та вживає заходи, спрямовані на розорювання, обробку та здійснення посіву сільськогосподарських культур на спірній земельній ділянці. Само по собі пред’явлення позову жодним чином не свідчить про наявність такої загрози. Навіть, якщо припустити, що ТОВ «Агрофірма «Макрогор» виконає сільськогосподарські роботи на земельній ділянці, то ця обставина не перешкодить припиненню юридичної дії договору оренди.

В пред’явленому позові ТОВ «Агрофірма «Іванків» не заявила вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння або усунення перешкод у користуванні цим об’єктом нерухомого майна. Ця обставина свідчить про те, що вид забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача ОСОБА_2, не відповідає позовним вимогам. Крім того, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає порядку виконання рішення суду про визнання недійсним договору (без застосування наслідків недійсності правочину). Ця обставина свідчить про те, що представник позивача ОСОБА_2 просить забезпечити виконання рішення суду, яке не може існувати навіть у випадку задоволення позову.

З копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №157707496 від 27 лютого 2019 року вбачається, що право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Агрофірма «Макрогор». Тому ОСОБА_1 не має жодної можливості укладати договори оренди з іншими особами, а також здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи на земельній ділянці. Посилання представника позивача ОСОБА_2 на ці обставини є надуманими та голослівними.

З огляду на це суддя вважає, що підстави для забезпечення позову відсутні.

Керуючись 149-153, 258-261 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: С.С. Чирка