Ухвала суду № 80961833, 01.04.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2-з/359/28/2019

Справа №359/2199/18

УХВАЛА

Іменем України

01 квітня 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання права власності на орендоване приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Наприкінці березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, якою просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню комунального господарства в м. Борисполі укладати договір оренди приміщення по вул. Європейській, 2, яке є предметом спору по даній справі, а також заборонити іншим особам, зокрема ТОВ «Кортекс», вчиняти дії щодо предмету спору. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказав на те, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за його позовом до Бориспільської міської ради про визнання права власності на орендоване приміщення, яке розташовується в м. Бориспіль по вул. Європейська, 2. Разом з цим, балансоутримувач приміщення – Головне управління комунального господарства Бориспільського міськвиконкому провело конкурс на право укладення договору оренди приміщення, яке є предметом даного спору. Переможцем конкурсу визнано ТОВ «Кортекс». Рішенням Бориспільської міської ради №3398-44-VII від 31 липня 2018 року затвердженого договір оренди індивідуально визначного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Борисполя, який укладений з ТОВ «Кортекс». В спірному приміщенні, яке було опечатано ОСОБА_1, знаходились товари на значну суму. 26 березня 2019 року до приміщення прибули працівники Головного управління комунального господарства Бориспільського міськвиконкому, зламали грати та вхідні двері, а також самочинно вивезли товар, який знаходився в приміщенні. По даному факту ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського МВ ГУ НП України в Київській області з заявою про кримінальне правопорушення. За вказаних обставин ОСОБА_1 вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, це може істотно ускладнити унеможливити виконання рішення суду та поновлення його порушених прав.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав подану заяву та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову та надав відзив. В обґрунтування якого вказав на те, що не погоджується з твердженнями ОСОБА_1 стосовно того, що ним не поверталось спірне нежитлове приміщення Бориспільській міській раді та на даний час заявник вважає себе орендарем спірного приміщення. Проте, дана обставина не відповідає дійсності, оскільки 29 грудня 2017 року між сторонами було укладено договір про розірвання договору від 06 листопада 2006 року та підписано акт передачі-прийняття нежитлового приміщення. На переконання представника відповідача ОСОБА_1 навмисно вводить суд в оману з метою задоволення незаконних вимог, викладених у заяві про забезпечення позову. Крім цього, оголошення заборони Головному управлінню комунального господарства Бориспільської міської ради щодо укладення договору оренди спірного приміщення втратило свою актуальність та не може бути задоволено судом. Зважаючи на те, що 26 березня 2019 року між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради та ТОВ «Кортекс» укладено договір оренди індивідуального визначеного майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Борисполя №651.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом оголошення заборони вчиняти певні дії.

Встановлено, що між сторонами по справі виник спір, предметом якого є нежитлове приміщення №2 по вул. Європейська в м. Борисполі, площею 45,2 кв.м., що знаходиться у підвалі житлового будинку, та перебуває на балансі КП «Житлова експлуатаційна контора-1». Зокрема, ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на дане нежитлове приміщення у зв’язку з тим, що ним здійснено капітальний ремонт даного приміщення, вартістю 281000 гривень.

Необхідність забезпечення позову у визначений спосіб ОСОБА_1 обґрунтував тим, що Головне управління комунального господарства в м. Бориспіль може вчинити дії щодо укладення договору оренди.

Разом з цим, 26 березня 2019 року між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради та ТОВ «Кортекс» був укладений договір оренди №651 індивідуально визначного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Борисполя.

В той самий день сторони договору склали акт передачі-приймання нежитлового приміщення.

Таким чином, суд позбавлений можливості задовольнити заяву про забезпечення позову у спосіб, запропонований заявником, оскільки відповідні дії вже вчинені та договір оренди спірного майна вже укладено.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має пересвідчитися в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Зважаючи на те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України саме на заявника покладається обов’язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Всупереч цьому, у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не зазначили жодного доказу на підтвердження реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Заявником не обґрунтовано яким чином ТОВ «Кореткс», який на даний час не є учасником цивільної справи, шляхом користування спірним нежитловим приміщенням на праві оренди ускладнить або зробить неможливим виконання ймовірного рішення суду про задоволення позовних вимог шляхом визнання права власності на орендоване приміщення.

Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що 29 березня 2019 року працівниками Головного управління комунального господарства Бориспільського міськвиконкому були зламані грати та двері до приміщення, а також самочинно вивезений товар на значну суму грошових коштів, який належить йому на праві власності. Вказаний факт став підставою для звернення до Бориспільського МВ ГУ НП України в Київській області.

Суд звертає увагу на те, що на підтвердження вказаного факту ОСОБА_1 не надав жодного належного та допустимого доказу. До того ж заявник не обґрунтував належним чином, яке відношення вказаний факт має при вирішенні питання про забезпечення позову,

Відповідно до ст.44 ЦПК України особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

За змістом заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує, що він не повертав спірне орендоване приміщення за актом передачі-приймання власнику, тобто територіальній громаді м. Борисполя, в особі Бориспільської міської ради.

Тоді як між Головним управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Бориспільської міської ради та ОСОБА_1 ще 29 грудня 2017 року був розірваний договір оренди спірного приміщення та здійснена передача-приймання приміщення від орендаря до балансоутримувача.

З’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява ОСОБА_1, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, суд прийшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 та ч.2 ст.149, п.2 ч.1 ст.150, ч.1 ст.153, п.1 ч.1 ст.258, ст.260, п.4 ч.1 ст.353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 04 квітня 2019 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський