Рішення № 80958225, 03.04.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/96/19

Провадження № 2/242/436/19

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді – Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В с т а н о в и в :

Позивач АТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача боргу за кредитним договором, який було укладено зі спадкодавцем ОСОБА_2 Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.05.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 11 200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. 28.01.2014 року позичальник ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1, яка прийняла спадщину після його смерті. 31.05.2014 року позивачем була направлена претензія кредитора до Першої Селидівської державної нотаріальної контори та 20.08.2014 року позивачем отримано відповідь. Вважає, що відповідач прийняла спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника. 25.05.2018 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред'явив свої, вимоги, але ніякий дій не було виконано. Станом на 25.07.2018 року заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 19.05.2010 року становить – 6070 грн. 84 коп., яка складається з: 5707 грн. 81 коп. – тіло кредиту: 363 грн. 03 коп. – нараховані проценти за користуванням кредитом. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов'язань та заборгованості не погашає, в зв'язку з чим просив стягнути із спадкоємця позичальника на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 6070 грн. 84 коп., а також 1921 грн. 00 коп. – витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.01.2019 року провадження у зазначеній цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 27.02.2019 року витребувано у державного нотаріусу Другої Селидівської державної нотаріальної контори копії спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2, який помер 28.01.2014 року.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, у судове засідання не з’явився, надав суду відповідь на відзив в якому зазначив, що про смерть спадкодавця позивачу стало відомо 26.03.2014 року, що підтверджується знімком екрану із Банківського комплексу Єдина клієнтська База. Зокрема із знімку вбачається, що 26.03.2014 року було прикріплено Свідоцтво про смерть ОСОБА_2, яке спадкоємець ОСОБА_2 надала до банку. 31.05.2014 року банком направлено претензію кредитор від 21.05.2014 року № SAMDN50ОТС003189166 до Першої Селидівської державної нотаріальної контори. Також зазначив, що норма ст. 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред’явлення вимог до спадкоємців і має на меті у передбачений законом строк інформувати спадкоємців про зобов’язання спадкодавця перед кредитором, а частина перша цієї статті зобов’язує спадкоємців повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їй відомо про його борг. Вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Претензію було направлено до нотаріальної контори в передбачені законом строки, у зв’язку з чим позивачем не було порушено термінів звернення передбачений ст. 1281 ЦК України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи, надала суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнала та зазначила, що позивачем порушенні строки передбачені ст. 1281 ЦК України щодо пред’явлення вимог до спадкоємця. Доказів про направлення претензії щодо наявного боргу спадкодавця та отримання її відповідачем, позивачем до суду не надано. Крім того, про смерть позичальника банк дізнався у 2014 році, тоді як претензію до спадкоємця, згідно наданих позивачем доказів, було спрямовано лише в травні 2018 року. У зв’язку з чим, просить відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що 18.05.2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку та своїм підписом в анкеті-заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У зв’язку з чим, суд вважає, що надані позивачем докази дають всі підстави вважати, що 18.05.2010 року між АТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 11 200 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Крім того, даний факт сторонами не заперечується.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 31.12.2018 року заборгованість за кредитним договором становить 25.07.2018 року заборгованість Позичальника перед Банком за кредитним договором № б/н від 19.05.2010 року становить – 6070 грн. 84 коп., яка складається з: 5707 грн. 81 коп. – тіло кредиту: 363 грн. 03 коп. – нараховані проценти за користуванням кредитом.

Згідно свідоцтва про смерть серія І-НО № 752618 від 29.01.214 року, виданого виконкомом Української міської ради м. Селидове Донецької області, ОСОБА_2 помер 28.01.2014 року, актовий запис № 28.

21.05.2014 року АТ КБ «Приват Банк» спрямовано на адресу Першої Селидівської нотаріальної контори претензію кредитор вих. № SAMDN50ОТС003189166 (а.с. 35), яку згідно квитанції ПАТ «Укрпошта» ЦПЗ № 1 м. Дніпропетровська направлено 31.05.2014 року (а.с.36-37).

Листом державного нотаріусу Першої Селидівської нотаріальної контори № 441/01-16 від 08.07.2014 року, АТ КБ «Приват Банк» було повідомлено, що згідно Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Мінюсту України від 07.07.2011 року № 1810/5, при заведенні спадкової справи після смерті ОСОБА_2, у тому числі і за претензією банку робиться перевірка інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту, спадкового договору або заведеної спадкової справи. Тобто робляться дві інформаційні довідки і за кожну з них сплачується 51 грн. 00 коп. У зв’язку з чим, АТ КБ «Приват Банк» було рекомендовано сплатити і надіслати копію квитанції, після чого буде заведено спадкова справа (а.с. 40 на звороті).

Суд звертає увагу, що лист-претензія безпосередньо до відповідача ОСОБА_2 датується АТ КБ «Приват Банк» 25.05.2018 року (а.с. 41). Натомість згідно квитанції ПАТ «Укрпошта» м. Дніпро фактично лист-претензія направлено 15.07.2018 року (а.с. 42, 50 на звороті).

Спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних відносинах. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу у певному правовідношенні, тобто цивільні відносини існують безперервно, не припиняючись, у них відбувається лише заміна одного з їх учасників.

Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.

За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В судовому засіданні також встановлено, що 22.08.2014 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що залишилася після смерті ОСОБА_2, що складається з: 1/2 (однієї другої) частки квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло № 4191, виданого 12.11.2007 року Селидівською біржею нерухомості. Оцінка спадкового майна 1/2 (однієї другої) частки квартири становить 17 500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.1268 ч. 5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Оскільки, зі смертю боржника зобов'язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 ст.1282 ЦК України. Саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємця.

Так, згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимог кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям в натурі. Разом із тим положення вказаної норми застосовується у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України, щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців.

Згідно ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

При цьому, за змістом цієї статті ЦК України не зобов'язує учасників спадкових правовідносин з'ясовувати наявність усіх боргів, які мав спадкоємець за життя, та всіх кредиторів, які мають право вимоги за такими боргами. Єдиним обов'язком правонаступника є повідомлення кредиторів спадкодавця про відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1281 ЦКУ), і лише якщо правонаступник знає про наявність таких кредиторів і має їхні координати.

Посилання в ст. 1281 ЦК України про необізнаність пред'явлення кредиторами претензій до спадкоємців не означає, що кредитори зобов'язані повідомляти спадкоємців про наявність вимог спадщини безпосередньо. Таке повідомлення може бути зроблено через нотаріальну контору, згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.

Встановлені законом строки для пред'явлення претензій кредиторами не є строками позовної давності, на ці строки не розповсюджуються норми ст. ст. 259, 263, 264 ЦК України, які регулюють питання зміни, зупинення або переривання строків позовної давності.

Непред'явлення кредиторами у встановлені ст. 1281 ЦК України претензій погашає належні їм права вимоги, в той час як сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що Банк належним чином повідомляв боржника ОСОБА_1, а також після його смерті - спадкоємц, відповідача, про наявність боргу перед Банком та обов'язку його погасити.

Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882 (далі - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 Цивільного кодексу України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту.

Згідно з пунктом 231 згаданої Інструкції нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ та алфавітна книга спадкових справ. У книзі обліку спадкових справ реєструються, зокрема претензії кредиторів. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. У разі підтвердження цього факту нотаріус відмовляє у прийнятті заяви (іншого документа), рекомендуючи заявнику подати її за місцезнаходженням цієї справи, а в разі потреби - вимагає цю справу для подальшого провадження.

Відповідно до пункту 1 Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29 січня 2009 року, з метою фіксації документальної інформації, необхідної для посвідчення нотаріусом переходу прав спадкодавця до спадкоємців, нотаріус заводить спадкову справу. Спадкова справа на майно та майнові права померлого на території України спадкодавця може бути заведена тільки одна. Спадкова справа заводиться за місцем відкриття спадщини. При встановленні факту одночасного відкриття декількох спадкових справ (наприклад, за місцем проживання спадкодавця і за місцем знаходження спадкового майна), спадкові справи, відкриті з порушенням вимог статті 1221 ЦК України, повинні бути передані за належністю нотаріусу, до компетенції якого належать ведення конкретної спадкової справи.

Такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц.

У досліджуваних правовідносинах АТ КБ «Приват Банк» скористався своїм правом заявити про вимогу до спадкоємця через нотаріуса. Зокрема АТ КБ «Приват Банк» 21.05.2014 року направив до Першої Селидівської нотаріальної контори претензію кредитора вих. № SAMDN50ОТС003189166 (яку фактично направлено 31.05.2014 рок). Натомість за вказаною претензією спадкова справа заведена не була, оскільки позивачем не було сплачені платежі за формування інформаційних довідок зі спадкового реєстру.

Таким чином, суд не може прийняти сам факт направлення вищевказаної претензії до Першої Селидівської нотаріальної контори, як доказ вчасного звернення кредитора спадкодавця з вимогою до спадкоємця про повернення боргу в аспекті ст. 1281 ЦК України, оскільки спадкова справа за вказаною претензією не заводилася, дії державного нотаріуса з цього приводу позивачем не оскаржувалися та на думку суду, в такому випадку строк звернення до спадкоємця з вимогою про повернення боргу не переривається, не зупиняється та не поновлюється, оскільки подання заяви (претензії) з порушеннями чи то несплатою відповідних платежів не є поважною причиною. Тоді як, сам позивач своїм правом на усунення перешкод для реєстрації спадкової справи за своєї претензією не скористався.

Крім того, знаючи про смерть позичальника ОСОБА_2 вже 26.03.2014 року, про що зазначає сам представник позивача у відповіді на відзив, лист-претензія безпосередньо до відповідача ОСОБА_2, яка датована 25.05.2018 року, направлено позивачем лише 15.07.2018 року, тобто через більше ніж чотири року після смерті спадкодавця.

Разом з тим, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження факту отримання вказаної претензії кредитора відповідачем. При цьому, до суду позивач звернувся лише в 21 грудня 2018 року (згідно поштового конверту), тобто через п’ять місяців після направлення претензії кредитора відповідачу.

Позовна заява не містить обґрунтувань, що спадкоємець знали про борги спадкодавця, і такі обставини не доводилися позивачем в суді. Посилання представника позивача у відповіді на відзив на те, що саме відповідач ОСОБА_1 направила до АТ КБ «Приват Банк» копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 в березні 2014 року, не може бути прийнято судом як доказ того, що відповідача було ознайомлено з наявністю боргу.

Частиною 4 ст. 1281 ЦК України передбачено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

На підставі вищевикладеного та оскільки, кредитор пред'явив свої вимоги до спадкоємиці, з порушенням строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, які є присічними, що згідно з ч. 4 даної статті, позбавляє його права вимоги до ОСОБА_1, суд вважає, що в задоволенні позову АТ КБ «Приват Банк» про стягнення боргу кредитором спадкодавця, слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 536, 610, 1054, 1216, 1218, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

В задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк», юридична адреса – 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. № 1 «Д», код за ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1.

Суддя Н.О. Хацько