Рішення № 80954618, 26.03.2019, Нововолинський міський суд Волинської області

справа № 165/1477/18

провадження №2/165/43/19

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Пилипчук М.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 в її інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог орган опіки та піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні прав власника житла шляхом визнання особи, такою що втратила право користування житлом, -

встановив:

11.06.2018 ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог орган опіки та піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні прав власника житла шляхом визнання особи, такою що втратила право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1

На обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що вона є власником будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 У вказаному будинку на даний час зареєстровані позивач ОСОБА_4, її правнук ОСОБА_7, відповідач ОСОБА_2 зі своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Вказує, що ОСОБА_2 з її неповнолітніми дітьми була зареєстрована в спірному будинку зі згоди власника 28.08.2015 і в той же час ОСОБА_4 склала заповіт на користь відповідача, з огляду на те, що ОСОБА_2 зобов?язувалась доглядати за позивачем. Стверджує, що взяті на себе зобов'язання по догляду за ОСОБА_4, ОСОБА_2 не виконувала, в спірному будинку не проживала та не здійснювала догляд за власницею житла ОСОБА_4 В зв'язку з цим, позивач анулювала попередній заповіт та 13.06.2016, дала згоду зареєструвати у вищезазначеному будинку правнука ОСОБА_7 та склала заповіт на ім?я матері останнього ОСОБА_8, у будинку якої за адресою: АДРЕСА_2 з січня 2016 року по даний час проживає ОСОБА_4, а ОСОБА_8 здійснює догляд за позивачем. Вказує, що відповідач ОСОБА_2 зі своїми неповнолітніми дітьми проживає у квартирі своєї матері за адресою: АДРЕСА_3 Також зазначає, що у дітей є батько, який може дати дозвіл на реєстрацію їх місця проживання за адресою свого проживання. Стверджує, що вона змушена сплачувати комунальні послуги, які нараховуються за кількістю зареєстрованих осіб. Крім того, вона мала намір переоформити право власності на вказаний будинок на ОСОБА_8, однак враховуючи, що у житлі, належному на праві власності позивачу зареєстровані неповнолітні діти, вона позбавлена абсолютного права власника на розпорядження своїм майном. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 зі своїми неповнолітніми дітьми понад рік без поважних причин відсутня по місцю реєстрації та проживає за адресою : АДРЕСА_3 Вважає, що наявність в квартирі зареєстрованих осіб, а саме відповідача з її неповнолітніми дітьми, порушує право власності позивача, в тому числі право розпорядження, користування та володіння. Просить усунути перешкоди в здійсненні прав власника житла шляхом визнання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6, такими що втратили право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позові, просив їх задоволити. Наголосив, що відповідач зі своїми неповнолітніми дітьми не проживала у будинку ОСОБА_4 з моменту реєстрації і не проживає там на даний час. Ніхто не чинив їй перешкод у користуванні житлом, вона не мала наміру вселятися туди протягом останніх трьох років. Зазначив, що відповідачу на праві спільної сумісної власності належить 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_3. Враховуючи, що відповідач разом з неповнолітніми дітьми не проживає в будинку позивача понад один рік без поважних причин, ніхто і ніколи не чинив їм перешкод у користуванні житлом, вважає, що ОСОБА_2 та неповнолітні діти відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 втратили право на користування житлом, належним позивачу.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що ОСОБА_2 разом зі своїми неповнолітніми дітьми зі згоди власниці будинку з 2014 року почали проживати в ОСОБА_4, яка приходиться їй тіткою. Наголошують, що у них був спільний побут, разом харчувалися, оформляли субсидію на оплату комунальних послуг, сплачували на половину комунальні послуги. Позивач свідомо зареєструвала її та з дозволу органу опіки і піклування дітей відповідача у своєму житлі. Відповідач наголошує, що 26.12.2015 Вказують, що з 26.12.2015 року позивач захворіла і до видужання вирішила разом з дітьми перейти на проживання до своєї подруги. Таке рішення відповідач прийняла самостійно, оскільки не хотіла спричиняти зайвих клопотів позивачу, яка, з огляду на поважний вік, не сприймала дитячих пустощів. Відповідач зазначила, що залишивши житло належне ОСОБА_4, в будинку останньої залишила продукти харчування і все необхідне для неї та дітей. Зазначає, що 30.12.2015 їй зателефонувала онука позивача ОСОБА_9 та повідомила, що вони забрали ОСОБА_10 до себе. Відповідач вважала, що на час її хвороби, позивач там погостює і повернеться додому. ОСОБА_2 зазначає, що повернулася до спірного житла 5-6 січня 2016 року, однак ворота на подвір?я та вхідні двері до будинку виявились зачиненими. Вона не мала можливості зателефонувати до позивача та родичів у яких на той час перебувала ОСОБА_4, оскільки номер мобільного ОСОБА_8 не зберегла, а точної адреси проживання останньої, не знала. З огляду на такі обставини, вона викликала працівників поліції, які повідомили, що дії позивача є правомірними. 11.01.2016 відповідач прийшла до будинку, однак не потрапила туди з огляду на вище вказане. Зазначає, що зверталася в поліцію, прокуратуру і Старо-Порицьку сільську раду Іваничівського району. Відповідач та її представник зазначили, що ОСОБА_2 не мала можливості потрапити в житло, оскільки ключів у неї не було, їх дублікат для себе не виготовляла, так як позивач завжди знаходилась вдома та відчиняла їй двері. Також наголосили, що 11.01.2016 до відповідача зателефонувала ОСОБА_8 та повідомила, що заповіт на користь ОСОБА_2 скасований. Крім того, поставила вимогу про зняття останньої з реєстрації, оскільки вона втратила права на користування будинком, так як позивач залишиться проживати з онукою. Не заперечили, що на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 належить 1/3 квартири в м.Нововолинську на мікрорайоні Шахтарський 31/34. Співвласниками цього житла в рівних частках є мати та рідний брат відповідача. Ця квартира знаходиться в аварійному стані, сантехніка не відремонтована, тому вона з дітьми проживає у подруги за адресою АДРЕСА_4 Зазначили, що в лютому 2016 року ОСОБА_2 викликала майстра, який замінив замок на воротах подвір?я та вхідних дверях будинку, що належить позивачу та де значиться її з дітьми реєстрація. Коли приїхала позивач разом з онукою ОСОБА_8, відповідач вручила їм дублікати ключів. Оскільки котел був вимкнений, в будинку було холодно, продукти харчування відсутні, посуд також, тому відповідач фізично не змогла залишитися там проживати з дітьми і змушена була йти до подруги. В березні 2016 року знову повернулась до спірного будинку, однак там вже були відсутні меблі. Також не було сільськогосподарського реманенту, в зв'язку з чим вона не змогла обробляти город. Не заперечила, що протягом літа-осені 2016 року ключі від будинку знаходились у неї, вона працювала на присадибній ділянці,збирала урожай, однак проживати в будинку не могла, так як звідти постійно пропадали речі. Після 26.05.2018 відповідач до спірного будинку не навідувалася. Фактично постійно проживала у ньому в період з червня-липня 2014 року до кінця грудня 2015 року. Також ствердила, що в поліцію вона зверталася лише в січні 2016 року з приводу того, що не може потрапити у спірний будинок. Наголосила, що вільний доступ до будинку вона мала лише в період лютого-травня 2016 року. З червня 2016 року не могла проживати в будинку, оскільки з березня 2016 там було припинено водопостачання, також відключена газова плита, відсутні меблі, в тому числі ліжка, матраци і ковдри. Вказала, що до 11.06.2018 року вона не зверталася до суду з позовом про вселення у спірне житло, також не зверталася до відділу поліції з приводу крадіжки вищезазначеного майна. Не могла проживати в квартирі матері, де має частку у власності, оскільки мати мала намір продавати це житло. Батько дітей проживає в селі Старосілля Маневицького району. Іншого житла, де б діти мали право власності чи користування немає. Сторона відповідача вважає реєстрацію ОСОБА_2 разом з дітьми в будинку правомірною, а від так позовні вимоги ОСОБА_4, безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін, думку представника органу опіки та піклування, яка зазначила, що у випадку задоволення позовних вимог необхідно зобов'язати відповідача зареєструвати її неповнолітніх дітей у житловому приміщенні, що належить на праві власності ОСОБА_2, показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, які ствердили, що ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми у спірному будинку з моменту реєстрації ніколи не проживала, там відсутнє її майно, предмети побуту, вона лише рідко навідувала тітку, не працювала по господарству, а в кінці 2015 року ОСОБА_4 на Новий 2016 рік залишилася в похилому віці сама, без догляду та продуктів харчування і тому змушена була виїхати на до родичів у Іваничівський район, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачу, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 30.05.1986 року на Ѕ частину житлового будинку (а.с. 8), копією свідоцтва про право на спадщину від 19 травня 1994 року на Ѕ частину вказаного житлового будинку за законом після ОСОБА_13 (а.с.9).

Відповідач ОСОБА_2 та її неповнолітні діти: ОСОБА_5-ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6-ІНФОРМАЦІЯ_3 з 28.08.2015 року зареєстровані в житловому будинку АДРЕСА_1 Волинської області, що підтверджується копією будинкової книги (а.с.12-14).

Як зазначено в акті від 27.03.2018, складеному комісією представників ЖЕК №3 (а.с.16) відповідач ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми не проживає за адресою : АДРЕСА_1 з 2015 року.

ОСОБА_2 в січні-лютому 2016 року зверталася до Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП України у Волинській області та Володимир-Волинської місцевої прокуратури із письмовими зверненнями з приводу перешкоджання їй у користуванні будинком по місцю реєстрації, яке чинить племінниця власниці будинку ОСОБА_14 (а.с. 102-105), що були розглянуті в порядку Закону України «Про звернення громадян» і рекомендовано заявниці звернутися до суду з цивільним позовом.

З копії письмової заяви відповідача судом встановлено, що ОСОБА_2 23.03.2016 року зверталася до органу опіки і піклування виконавчого комітету Нововолинської міської ради і просила взяти на контроль питання щодо захисту прав неповнолітніх на користування спірним будинком, зокрема прийняття, у разі звернення зацікавлених осіб, висновку про відмову у дачі згоди на відчуження будинку, в якому зареєстровані неповнолітні діти.

На підтвердження факту проживання неповнолітніх синів у будинку, що належить на праві власності ОСОБА_4, відповідач надала суду довідку видану ОСОБА_2 для пред'явлення за місцем вимоги директором НВК «Нововолинська спеціалізована школа 1-Ш ступенів № 1-колегіум», де вказано, що учні ОСОБА_6, ОСОБА_5 навчаються в закладі з 2014 року і проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.108).

Вказана довідка не може бути взята до уваги судом, як належний і допустимий доказ, оскільки містить інформацію, що суперечить твердженням відповідача ОСОБА_2,яка в суді пояснила, що не проживає у спірному будинку, оскільки немає такої можливості, а також спростовується комісійним актом працівників ЖЕК № 3 від 27.03.2018 року та актом обстеження житлово-побутових умов сім?ї неповнолітнього від 01.10.2018, затвердженого директором НВК «Нововолинська спеціалізована школа 1-Ш ступенів № 1-колегіум» (а.с.84), яким підтверджено факт проживання ОСОБА_2 з неповнолітніми синами в квартирі за адресою: АДРЕСА_4

Твердження відповідача та її представника на заперечення підставності позовних вимог ОСОБА_4, спростовуються показаннями допитаних за клопотанням сторони позивача свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які проживають по сусідству з будинком, належним ОСОБА_4

Так, в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що коли у спірному будинку проживала позивач, вона неодноразово провідувала її. Також зазначила, що до ОСОБА_4 протягом чотирьох років поспіль приходили працівники соціальної служби, однак у зв'язку з тим що за даною адресою були зареєстровані інші особи, вказані працівники припинили здійснювати догляд за ОСОБА_4 Ствердила, що ОСОБА_4 весь часу проживала сама, надіялась, що племінниця забере її проживати до себе. Вона, на прохання ОСОБА_4 разом з нею телефонували до ОСОБА_8 і домовлялися про те, щоб вона доглядала ОСОБА_4 Вказала, що ОСОБА_2 разом з дітьми приходила до позивача, однак там ніколи не проживали, не залишалися ночувати. Інколи за частину коштів, які їй давала позивач, ОСОБА_2 приносила ОСОБА_4 деякі продукти харчування.

Аналогічні показання надала суду свідок ОСОБА_12, яка ствердила, що ОСОБА_2 зрідка навідувалась до позивача, ніколи не проживала у спірному будинку, оплачувала комунальні послуги за кошти, які їй давала позивач. Відомо, що через реєстрацію відповідача з дітьми в будинку позивача, ОСОБА_4 була позбавлена можливості оформити субсидію, яку отримувала до 28.08.2015. Показала, що в січні 2016 року, відповідач приходила разом з адвокатом до будинку, зламали двері, тому вона викликала поліцію. Крім того, у 2018 році відповідач приходила до спірного будинку, викопувала кущі малини, вивозила речі та перелазила через огорожу. Вказала, що ОСОБА_2 не доглядала грядки біля хати, не працювала по господарству, не була сусідкою, оскільки у цьому будинку, як член сім?ї власника, ніколи не проживала.

Предметом спору у даній справі є питання захисту права приватної власності позивача на житло, яке вирішується судом в межах цивільно-правових відносин.

Житловий будинок АДРЕСА_1 Волинської області належить на праві приватної власності позивачу ОСОБА_15, а відповідач ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ОСОБА_6, будучи зареєстрованими за вказаною адресою, порушують право власності позивача, в т.ч. можливості на свій розсуд здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження своїм майно.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або законом.

В суді встановлено, що ОСОБА_2 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5, ОСОБА_6 понад один рік без поважних причин відсутні по місцю зареєстрованого місця проживання, і не належать до переліку осіб, за яким, у відповідності до ст.71 ЖК України, зберігається житло понад зазначений строк. Судом не встановлено поважних причин відсутності відповідача у спірній квартирі, а тому суд визнає ОСОБА_2 разом з її неповнолітніми дітьми такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, відповідно до вимог ст.405 ЦК України.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатись цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно із ст.ст. 383, 391 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім?ї, інших осіб. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16.

Як встановлено судом, 28.08.2015 відповідач разом з двома неповнолітніми дітьми зареєструвалась в будинку позивача, але з власної волі залишила житло за місцем реєстрації 26 грудня 2015 року, забравши з собою, як мати і законний представник, своїх неповнолітніх дітей. При цьому, як встановлено судом, разом з дітьми пішла проживати до своєї знайомої і протягом 2016-2018 років не зверталася за захистом своїх прав і, як законний представник, прав своїх неповнолітніх дітей, з позовом до суду про усунення перешкод в користуванні житлом та вселення.

У своїх звернення до відділення поліції та місцевої прокуратури, що датовані січнем-лютим місяцями 2016 року, ОСОБА_2 вказувала на неправомірну поведінку гр. ОСОБА_8, а не власниці будинку ОСОБА_4, яка з початку січня 2016 року відсутня у будинку і в силу обставин та віку, стану здоров?я, як особа, що потребує догляду, проживає в АДРЕСА_5, що не заперечила відповідач. При цьому відповідач неодноразово зазначала в суді, що мала доступ до будинку, де зареєстрована з дітьми, оскільки в січні 2016 року змінювала замки на воротах і вхідних дверях, однак не вселилася в будинок, мотивуючи тим, що у ньому було відсутнє водопостачання.

Такі твердження відповідача спростовані інформацією за підписом начальника підприємства «Нововолинськводоканал» від 31.01.2019, з якої вбачається, що нарахування за послуги водопостачання проводились до моменту виконання робіт по опломбуванню водопровідного вводу за адресою: АДРЕСА_1 - 22.01.2019, згідно з актом та заяви ОСОБА_4 (а.с.98).

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що збереження за відповідачем права на користування спірним будинком та реєстрація у ній, порушують законні права позивача, створюють їй перешкоди у здійсненні всіх складових права власності, в тому числі права розпорядження належним майном.

Тобто право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту шляхом визнання ОСОБА_2 разом з її неповнолітніми дітьми, такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.1 та ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Згідно ч. 2 ст. 18 цього Закону, діти мають право користуватися займаним приміщенням як члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення.

За приписами ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Таким чином, системний аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила права користування житлом, та зберігає або втрачає таке право автоматично разом з батьками.

Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов сім?ї неповнолітніх, складеного комісією за участі класного керівника, класовода та заступника директора з виховної роботи НВК «Нововолинська спеціалізована школа І-ІІІ ст. №1 - колегіум» від 01.10.2018 (а.с.84), учні ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 проживають разом з мамою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 Зі слів ОСОБА_2 дане житло належить її подрузі. У квартирі є спальні місця для дітей, та всі необхідні меблі для навчання та проживання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач має у спільній сумісній власності житлову квартиру АДРЕСА_3 що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.03.2019 (а.с.112).

Виходячи з викладеного та зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6, разом з дітьми ніколи в спірному житлі не проживали і не проживають без поважних причин на даний час, тобто житловий будинок АДРЕСА_1 ніколи не був місцем постійного проживання відповідача та її неповнолітніх дітей, а лише місцем реєстрації вказаних осіб, суд позов задовольняє, і вважає, що в даному випадку жодним чином не порушено права неповнолітніх на визначене законом місце проживання з одним із батьків. При цьому суд враховує, що відповідач, тобто мати неповнолітніх не є власником чи співвласником вищевказаного будинку, а має у спільній сумісній власності квартиру, а будинок АДРЕСА_1 належить позивачу, порушене право власності якої підлягає судовому захисту.

При цьому, суд виходить з того, що діти за своїм віком не можуть залишатися за місцем проживання окремо від батьків, що в такому разі буде суперечити наведеним вище вимогам ст. 29 ЦК України. Права малолітніх осіб, на користування житловим приміщенням є також похідним від права їх батьків на яких відповідно до норм чинного сімейного законодавства покладається обов'язок щодо утримання, піклування та створення належних умов існування непонолітньої дитини.

Враховуючи вищевикладене, та те, що позивач згідно з статтею 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном суд приходить до висновку, що слід усунути ОСОБА_4, перешкоди в користуванні власністю житловим будинком № 8 по вулиці Нахімова в м. Нововолинську Волинської області, та визнати ОСОБА_2, та її непонолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_9, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 Волинської області.

Відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України до стягнення з відповідача на користь позивача 704, 80 грн. сплаченого судового збору, що підтверджеється документально (а.с.1).

Керуючись ст. 12, ст. 13, ст. 81, ст. 89, ст. 141, ст. 263, ст. 264 ЦПК України, на підставі ст.ст. 321, 391, 401, 405 ЦК України, ст. 150 ЖК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перешкоди в користуванні власністю житловим будинком АДРЕСА_1

Визнати ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер невідомий, та її непонолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, такими, що втратили право користування жилим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер невідомий, в користь ОСОБА_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Нововолинський міський суд Волинської області до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 березня 2019 року.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук