Рішення № 80924479, 25.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року справа № 2340/5049/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача та третьої особи - Ворони А.П. (за довіреностями),

розглянувши по суті у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної екологічної інспекції у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна екологічна інспекція Центрального округу, про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, далі - позивач) з позовом до Державної екологічної інспекції у Черкаській області (вул. Вернигори, 17, м. Черкаси, 18008, далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна екологічна інспекція Центрального округу (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, далі - третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 20.12.2018 №39-о «Про звільнення ОСОБА_3»;

- поновити позивача на посаді заступника начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього середовища Черкаської області з 22.12.2018;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.12.2018 по день прийняття рішення суду про поновлення на посаді.

Ухвалою суду від 27.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваний наказ відповідача від 20.12.2018 №39-о «Про звільнення ОСОБА_3» через ліквідацію Державної екологічної інспекції у Черкаській області без правонаступництва, в якій працювала ОСОБА_3 - є протиправним, оскільки відповідач протиправно вважає, що Державна екологічна інспекція у Черкаській області ліквідується без правонаступництва, в розумінні КЗпП України, оскільки така ліквідація має місце лише у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такого органу. Натомість позивач вказує, що повноваження від ліквідованої Державної екологічної інспекції у Черкаській області передаються до новоствореного органу Державної екологічної інспекції Центрального округу, тому ліквідація державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а навпаки включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштування працівників ліквідованої установи. Вищевказане також узгоджується зі сталою позицією Верховного Суду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити повністю, надала до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначила, що у зв'язку із ліквідацією Державної екологічної інспекції у Черкаській області без правонаступництва, позивача було повідомлено про можливе вивільнення, тому відповідачем у відповідності до положень КЗпП України винесено оскаржуваний наказ, який, на думку представника відповідача скасуванню не підлягає.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив суд в задоволені позову відмовити з підстав, зазначених вище.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходила державну службу в Державній екологічній інспекції у Черкаській області на посаді заступника начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього середовища Черкаської області.

Державною екологічною інспекцією України на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 прийнято наказ від 31.07.2018 №147, згідно якого ліквідовано як юридичну особу публічного права Державну екологічну інспекцію у Черкаській області. У пп. 6 п. 3 вказаного наказу зазначено, що голові ліквідаційної комісії Державної екологічної інспекції у Черкаській області забезпечити дотримання порядку звільнення працівників відповідно до Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України.

Вищевказаний наказ був оголошений Державною екологічною інспекцією у Черкаській області, про що свідчить наказ відповідача від 03.08.2018 №30. Крім того, вказаним наказом відповідача попереджено працівників (за списком) Державної екологічної інспекції у Черкаській області про зміну істотних умов державної служби та про можливе вивільнення у зв'язку з ліквідацією Інспекції.

У зв'язку із вищевказаними обставинами, ОСОБА_3 було вручено відповідачем повідомлення від 24.09.2018 про майбутнє можливе вивільнення через ліквідацію Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в якій вона проходила державну службу.

Наказом Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 20.12.2018 №39-о «Про звільнення ОСОБА_3» звільнено ОСОБА_3 21 грудня 2018 року з посади заступника начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього середовища Черкаської області, у зв'язку із ліквідацією Державної екологічної інспекції у Черкаській області відповідно до п. 1 ч. 1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон України «Про державну службу»).

Згідно ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Частиною 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України, він регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною другою вищевказаної статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Як встановлено судом із матеріалів справи, ОСОБА_3 було вручено відповідачем повідомлення від 24.09.2018 про майбутнє можливе вивільнення через ліквідацію Державної екологічної інспекції у Черкаській області, в якій вона проходила державну службу та наказом від 20.12.2018 №39-о її звільнено із займаної посади у зв'язку із ліквідацією органу, в якому вона проходила державну службу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Отже, підставою для припинення державної служби та звільнення ОСОБА_3 із займаної посади слугував той факт, що Державною екологічною інспекцією України 31.07.2018 прийнято наказ №147, згідно якого вирішено ліквідувати як юридичну особу публічного права Державну екологічну інспекцію у Черкаській області.

Разом з цим, судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природнього середовища» ліквідовано, зокрема Державні екологічні інспекції Черкаської та Полтавської областей та утворено Державну екологічну інспекцію Центрального округу (Полтавська та Черкаська області).

Наказом Державної екологічної інспекції України від 23.07.2018 №138 «Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу» визначено погодитись з пропозицією Державної екологічної інспекції Центрального округу щодо можливості забезпечення здійснення покладених на неї функцій і повноважень, визначених наказом Державної екологічної інспекції України від 17.05.2018 №82 «Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу», та установлено, що Державна екологічна інспекція України здійснює свої повноваження на території Черкаської та Полтавської областей через утворений у відповідному порядку міжрегіональний територіальний орган - Державну екологічну інспекцію Центрального округу.

Згідно наказу Державної екологічної інспекції України від 31.07.2018 №147 «Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Черкаській області» ліквідовано як юридичну особу публічного права Державну екологічну інспекцію у Черкаській області.

Також, наказом Державної екологічної інспекції України від 01.08.2018 №150 «Про реалізацію заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції на 2018 рік» визначено, що з 13.08.2018 заходи державного нагляду (контролю) на території Полтавської та Черкаської областей здійснюються Державною екологічною інспекцією Центрального округу.

Разом з тим, суд враховує, що згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Як вбачається з аналізу постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природнього середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію у Черкаській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 28.09.2017 №652 (а.с. 28) та Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 17.05.2018 №82 (а.с. 35), фактично відбулося не припинення державою виконання функцій ліквідованого органу, а покладання виконання його функцій на інший новостворений орган.

Необхідно зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Отже, в даному випадку мала місце не ліквідація, а фактично реорганізація Державної екологічної інспекції в Черкаській області зі створенням нового територіального органу Державної екологічної інспекції України, зокрема на території Полтавської та Черкаської областей - Державної екологічної інспекції Центрального округу, тому в роботодавця (держави) виник обов'язок щодо працевлаштування працівників Державної екологічної інспекції в Черкаській області, зокрема - ОСОБА_3

У зв'язку із вищевикладеними обставинами, суд дійшов висновку щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 20.12.2018 №39-о «Про звільнення ОСОБА_3».

Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 28.10.2014 (номер рішення у ЄДРСР 41602330), у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

У зв'язку із вищенаведеним, ОСОБА_3 підлягає поновленню на посаді заступника начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього середовища Черкаської області з 22.12.2018.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Беручи до уваги, що звільнення позивача відбулося 21.12.2018, тому середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, тобто за жовтень-листопад 2018 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку).

У відповідності до довідки Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 21.12.2018 №11-40/2689 доходи позивача за два останні місяці роботи (жовтень-листопад 2018 року) становлять - 31780 грн., а фактично відпрацьовані робочі дні - 44, отже середньоденний заробіток становить 722 грн. 27 коп. (31780 грн / 44 робочих днів за вказаний період = 722 грн. 27 коп.).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового кодексу України та як страхувальник згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Вказаний висновок узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 № 6-87цс11 та від 14.01.2014 № 21-395а13.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, позивачу підлягає виплата заробітної плати за період з 22.12.2018 по день винесення рішення судом про поновлення на роботі 25.03.2019, що загалом становить 62 робочих днів. Таким чином сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу позивача становить 44780 грн. 74 коп. (722 грн. 27 коп. х 62 робочих днів вимушеного прогулу позивача), яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача з утриманням із вказаної суми при виплаті податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Беручи до уваги викладену процесуальну норму, суд вважає, що рішення у частині поновлення позивача на посаді та стягнення суми середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача, є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 20.12.2018 №39-о «Про звільнення ОСОБА_3».

Поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника відділу екологічного контролю земельних ресурсів, за поводженням з відходами та небезпечними хімічними речовинами - старшого державного інспектора з охорони навколишнього середовища Черкаської області з 22.12.2018.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Черкаській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 44780 (сорок чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 74 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 04.04.2019.