Рішення № 80924474, 27.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року справа № 2340/4887/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гордієнка Ю.П.,

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції Центрального округу до товариства з обмеженою відповідальністю “Багва” про тимчасову заборону (зупинення) діяльності,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась Державна екологічна інспекція Центрального округу з адміністративним позовом до ТОВ “Багва”, в якому просить тимчасово заборонити (зупинити) діяльність товариства, яка пов’язана з експлуатацією свердловин, до отримання дозволу на спецводокористування.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що за наслідками планової перевірки ТОВ “Багва” встановлено, що у останнього відсутній дозвіл на спеціальне водокористування, що є порушенням ст. ст. 44, 48, 70 Водного кодексу України. З цих підстав він звернувся до суду з позовом про тимчасову заборону діяльності ТОВ “Багва”, пов’язану з експлуатацією свердловини.

Ухвалою суду від 15.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник позивача до зали судового засідання не прибув, натомість надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач до зали судового засідання свого представника повторно не направив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву або клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача на адресу суду не надходило.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

28.09.2018 Державною екологічною інспекцією у Черкаській області видано наказ № 167/07-03 та направлення № 156/07-04, якими встановлено проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища діяльності ТОВ “Багва”.

Вищевказана перевірка була проведена 04.10.2018 з 13год. 30 хв. по 17год. 00хв., за наслідками якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Актом перевірки встановлено, що ТОВ “Багва” здійснює виробничу діяльність за КВЕД 01.11 – вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Джерелом водопостачання ТОВ “Багва” є одна свердловина та шахтний колодязь (межі санітарно-захисної охорони свердловини не винесено в натуру). В ході проведеної перевірки товариством надано дозвіл на спеціальне водокористування (шахтний колодязь) від 06.04.2016 № Укр 735-А/Чкр., термін дії дозволу з 06.04.2016 по 07.04.2021. Натомість, дозвіл на спецводокористування на свердловину, яка розташована на території ТОВ “Багва” наданий не був, тобто, встановлено фак відсутності, як такого, що є порушенням ст. ст. 44, 48, 70 Водного кодексу України.

В подальшому, постановою позивача від 05.10.2018 № 000220 директора ТОВ “Багва” було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинене вище порушення.

08.10.2018 позивачем видано припис № 26 про усунення ТОВ “Багва” порушення вимог Водного кодексу України, які були встановлені актом перевірки від 04.10.2018.

Оскільки порушення вимог Водного кодексу України відповідачем усунуті не були, це спонукало Державну екологічну інспекцію Центрального округу звернутись з відповідним позовом до суду

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає, що відповідно до ст.5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 №1264-Х11, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частиною 3 ст.16 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 №1264-Х11 визначено, що державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Згідно ст. 202 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 №1264-Х11 до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: й) вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах; л) здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення).

Відповідно до п.1 Положення Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.2 Положення).

Відповідно до п. п.1, 2 п.3 Положення основними завданнями Держекоінспекції є:

- реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

- здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об'єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об'єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Підпункти 5, 9, 19 п.4 Положення визначають, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

- звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

- вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах;

- здійснює інші повноваження, визначені законом.

Таким чином, позивач у справі є органом владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Приписами Положення, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України, визначено право Держекоінспекція звертатися до суду з позовом про обмеження діяльності підприємств.

Стаття 1 Закону України від 05 квітня 2007 року “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” №877-V (далі - Закон №877) передбачає, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (ч.1 ст.4 Закону №877).

У відповідності до ч.1 ст.5 Закону №877, планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб’єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу (ч.4 ст.5 Закону №877).

Строк здійснення планового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб’єктів мікро-, малого підприємництва - п’яти робочих днів, що прямо передбачено ч.5 ст.5 Закону №877.

Частиною 1 ст.7 Закону №877 визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно з ч.6 ст.7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Згідно із ч.1ст.2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Відповідно до ст.44 Водного кодексу України, водокористувачі зобовязані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявністю дозволу.

Статтею 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для гоподарсько- побутових лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним і здійснюється на підставі дозволу.

Таким чином, виходячи із наведених норм чинного законодавства України, обов’язковою умовою для спецводокористування є наявність спеціального дозволу.

Так, в ході планової перевірки відповідача, яка була проведена Державною екологічною інспекцією Центрального округу було встановлено, що джерелом водопостачання ТОВ “Багва” є одна свердловина та шахтний колодязь, натомість у товариства відсутній дозвіл на спецводокористування на свердловину, яка знаходиться на її території, що є порушенням вищевказаних вимог Водного кодексу України.

Суд наголошує, що примірник акту перевірки ТОВ “Багва” був отриманий його уповноваженою особою 12.09.2018 та підписаний без жодних зауважень, крім цього, в ході розгляду справи відповідач жодним чином не спростував встановлене вище порушення, відтак останнє є доведеними.

Відповідно до ч.ч 1 та 2 ст.95 Водного кодексу України усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди водам (водним об'єктам), може бути припинена за рішенням суду.

Частина 7 ст.7 Закону №877 визначає, що на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду (абзац 1 ч.5 ст.4 Закону № 877-V).

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч.2 ст.77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, повно, всебічно та об’єктивно дослідивши матеріали справи, а також проаналізувавши положення вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідачем вчинено порушення вимог ст. 44, 48, 49 Водного Кодексу України, а отже позовні вимоги про застосування до ТОВ “Багва” заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді тимчасової заборони (зупинення) господарської діяльністі останнього, яка пов’язана з експлуатацією свердловини, що розташована на її території, до отримання дозволу на спецводокористування, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Тимчасово заборонити (зупинити) діяльність товариства з обмеженою відповідальністю “Багва” (20112, Черкаська обл., Маньківський р-н., с. Багва, вул. Леніна, 1, код ЄДРПОУ – 31561146), яка пов’язана з експлуатацією свердловини, що розташована на території товариства, до отримання дозволу на спецводокористування.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст рішення виготовлено 04.04.2019