Рішення № 80923044, 28.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 березня 2019 р. Справа № 153/64/19

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвин Д.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області

про: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся в суд з позовом до Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - Ямпільське ОУПФУ, відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що до грудня 2014 року перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області, разом з тим, у зв'язку з активацією бойових дій в м. Антрацит Луганської області змушений був покинути своє постійне місце проживання. З грудня 2014 Ямпільське ОУПФУ нараховував ОСОБА_3 пенсійне забезпечення як внутрішньо переміщеній особі. У зв'язку з реєстрацією свого постійного місця проживання у с. Мироніка Ямпільського району, позивач звернувся до відповідача з заявою про відмову від статусу внутрішньо переміщеної особи та з заявою про продовження виплати пенсії на загальних підставах. У жовтні 2018 року нарахування щомісячної пенсії було припинено. Після повторного звернення у жовтні 2018 року про призначення пенсії на загальних умовах, отримав відповідь відповідача №27-С від 02.11.2018, в якій зазначено про необхідність надання нової довідки для відновлення виплати пенсії. Не погоджуючись з вказаними діями та рішенням пенсійного фонду, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 19.02.2019 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути виявлені недоліки.

04.03.2019 позивачем на виконання вимог ухвали від 19.02.2019, надано позовну заяву у новій редакції, згідно прохальної частини якої останній просив:

- визнати протиправними дії Ямпільського ОУПФУ Вінницької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3 пенсії починаючи з жовтня 2018 року;

- зобов'язати Ямпільське ОУПФУ поновити ОСОБА_3 виплату пенсії з 1 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

26.03.2019 представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, зі змісту якого посилаючись на норми Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 року № 1706-VII, вказав, що реалізація права на отримання пенсійних виплат пов'язана з фактом реєстрації пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З 23.05.2018 року позивач зареєстрований на території Ямпільського району за адресою: АДРЕСА_2, до цього часу і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та мав статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою від 08.12.2014року №2699650076.

Позивач звернувся до управління 24.05.2018 з заявою про продовження виплати пенсії на загальних підставах, як жителю с. Миронівка. Виплата пенсії позивачу проводилась по 01 жовтня 2018 року.

Однак, матеріали пенсійної справи позивача знаходяться на території, яка тимчасово не контролюється українською владою та на якій не здійснюють свої, повноваження органи державної влади. Таким чином, відсутність паперової пенсійної справи у позивача, який був зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа, та втратив цей статус після прописки на контрольованій території позбавляє можливості управління провадити виплату пенсії позивачу без наявності паперової пенсійної справи.

В зв'язку з тим, що в управлінні відсутня паперова пенсійна справа позивача, тому виплату пенсії йому на теперішній час проводити немає можливості.

Відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 24.02.2017 №47/0/106-17/222 у разі зміни внутрішньо переміщеною особою реєстрації місця проживання у паспорті - вона не втрачає статус внутрішньо перемішеної особи.

У зв'язку з неможливістю надання паперових пенсійних справ Правлінням Пенсійного фонду України було прийнято рішення щодо здійснення пенсійних виплат на підставі електронних пенсійних справ для осіб, які переселились з окремих територій Донецької та Луганської областей.

Для поновлення виплати пенсії позивачу потрібно звернутися до управління з заявою про поновлення пенсії та надати довідку про взяття його на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Поновлення (або відмова) в виплаті пенсії буде здійснено після отримання рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Інший порядок виплати пенсії внутрішньо перемішеним особам не передбачений.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в уточненій редакції позовної заяви від 01.03.2019, надавши пояснення, що відтворюють її зміст, наголосив, що просить суд про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_3 як внутрішньо переміщеній особі.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення заявленого позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 є пенсіонером за віком відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2, виданого управлінням Пенсійного фонду України в місті Антрацит Луганської області 02.09.2004.

Відповідно довідки від 08.12.2014 №2699650076 ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою. З грудня 2014 перебував на обліку Ямпільського ОУПФУ та отримував пенсійне забезпечення як внутрішньо переміщена особа.

23.05.2018 позивач зареєстрував своє місце проживання за адресою АДРЕСА_2 та звернувся до УПСЗН Ямпільської РДА про відмову від довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

24.05.2018 ОСОБА_3 звернувся до відповідача з заявою про відмову від статусу внутрішньо переміщеної особи та з заявою про продовження виплати пенсії на загальних підставах.

З 01.10.2018 нарахування пенсії припинено.

Відповідно довідки УПСЗН Ямпільської РДА від 24.10.2018 №01-06/1706 ОСОБА_3 не перебуває на обліку в УПСЗН Ямпільської РДА як внутрішньо переміщена особа на підставі Протоколу №3 від 30.05.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Листом Ямпільського ОУПФУ Вінницької області від 02.11.2018 №27-С повідомлено позивача, що матеріали його пенсійної справи знаходяться на непідконтрольній території, а пенсійний фонд в порядку виключення здійснює виплату пенсії особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України на підставі лише електронної пенсійної справи. Проте припинення та поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365 на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Інший порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам не передбачений. Для відновлення виплати пенсії позивачеві слід надати довідку внутрішньо переміщеної особи до Ямпільського ОУПФУ.

23.11.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про надання відповіді з обґрунтуванням причин припинення пенсійних виплат з посиланням на норми чинного законодавства, які передбачають умови такого припинення.

Не отримавши, відповіді на вказану вище заяву, вважаючи свої права на пенсійне забезпечення порушеними, позивач звернувся до суду з метою поновити йому виплати пенсії починаючи з 01.10.2018.

Судом встановлено, що позивачеві припинено виплату пенсії з 01.10.2018.

Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачеві з жовтня 2018 року у зв'язку з відсутністю довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право деталізоване у Законах України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), зокрема, у стаття 1 і 8 відповідно.

Зазначеними нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом № 1788-XII. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV регламентовано, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем не приймалося рішення про припинення виплати пенсії позивачеві з 01.10.2018.

Пенсійний орган посилається на те, що реалізація права позивача на отримання пенсійних виплат пов'язана з фактом його реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що зазначений у частині першій статті 49 Закону № 1058-IV перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з жовтня 2018 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи.

Також суд зазначає, що визначення статусу внутрішньо переміщеної особи не входить до компетенції відповідача.

Крім того, суд наголошує, що згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, починаючи з жовтня 2018 року, протиправно припинено виплату позивачу пенсії, відтак, заявлені позовні вимоги належить задовольнити зобов'язавши Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, з 01 жовтня 2018 року.

Стаття 48 Конституції України гарантує, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Враховуючи викладене, суд вважає, що припинивши виплату пенсії позивачеві, відповідач поставив позивача в умови скрутного матеріального становища, яке унеможливлює нормальне існування людини.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим, частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому, частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування листа-відмови Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області №27-С від 02.11.2018 року.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо припинення виплати ОСОБА_5 пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, з жовтня 2018 року.

Зобов'язати Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії, як внутрішньо переміщеній особі, з 01 жовтня 2018 року.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати лист-відмову Ямпільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області №27-С від 02.11.2018 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_3 (АДРЕСА_3, іпн НОМЕР_1)

Відповідач: Ямпільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Незалежності, 9, м. Ямпіль, Вінницька область, 24500, код ЄДРПОУ 41247227)

Повний текст рішення суду складено 04.04.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович