Рішення № 80923047, 14.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 березня 2019 р. Справа № 120/467/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Кулика В.В.

позивача та його представника: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: Савелової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до: Управління Держпраці у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області, в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу Управління Держпраці у Вінницькій області № ВН2044/210/АВ/П/ТД-ФС від 09.01.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає про безпідставність висновків посадових осіб Управління Держпраці у Вінницькій області щодо порушення вимог трудового законодавства, що полягало в допущенні до роботи працівника без укладення трудового договору, оскільки між ФОП ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_4 була укладена цивільно-правова угода відповідно до норм цивільного законодавства. Також зазначає, що відповідачем порушено строк прийняття рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до ухвали суду від 13.02.2019 про відкриття провадження розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення адміністративного позову. Окремо зазначає, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 посадовими особами встановлено, що вона використовує найману працю без належного оформлення та повідомлення ДФС про прийняття працівника. У зв'язку із встановленими обставинами, зафіксованими в акті, до позивача застосовано штраф. Також зазначає про те, що рішення про розгляд справи про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління прийнято в термін, встановлений законодавством.

Представником позивача надано відповідь на відзив, відповідно до змісту якої доводи відзиву вважає необґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги. Також зазначає, що найманий працівник працювала в магазині позивача на підставі цивільно-правової угоди, яка була надана інспекторам під час здійснення відвідування, однак інспектор відмовився долучити надану цивільно-правову угоду до матеріалів інспекційного відвідування, стверджуючи, що угода є недійсною. Також, зазначає, що з метою виконання припису позивачем розірвано цивільно-правову угоду з найманим працівником та прийнято на посаду продавця з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу. Під час розгляду справи про накладення штрафу позивач повідомила посадових осіб Управління про усунення виявлених порушень, однак у відношення позивача прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 111690 грн. № ВН2044/210/АВ/П/ТД-ФС від 09.01.2019.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на доводи позову та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення позову, посилаючись на обґрунтування відзиву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.11.2018 між ОСОБА_4 (виконавець) та Позивачем (замовник) було укладено цивільно-правовий договір №1 від 19.11.2018 (надалі - ЦПД №1 від 19.11.2018).

Відповідно до п.1.1 ЦПД №1 від 19.11.2018 Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи).

Згідно п.1.2 ЦЦД №1 від 19.11.2018 Виконавця не включають до штатного розпису, він не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором.

Відповідно до п.1.3 ЦПД №1 від 19.11.2018 Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

Згідно п.1.4 ЦПД №1 від 19.11.2018 Виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців Виконавець оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами.

Відповідно до положень п.2.1.1 ОСОБА_4 надає Позивачу послуги щодо розміщення товарів на прилавку магазину «Кишеня» за адресою АДРЕСА_2.

Згідно п.4.1 ЦПД №1 від 19.11.2018 вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору вказується в акті прийому наданих послуг (виконаної роботи) та розраховується шляхом множення кількості одиниць розміщеного товару на вартість за розміщення однієї одиниці товару, що становить 1 грн.

Відповідно до 4.2 ЦПД №1 від 19.11.2018 факт надання відповідних послуг (робіт) з боку Виконавця засвідчується Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи).

18.12.2018 складено акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) до ЦПД №1 від 19.11.2018 за період з 19.11.2018 по 18.12.2018 згідно якого ОСОБА_4 було надано, а ФОП ОСОБА_1 були прийняті послуги з розміщення товарів на прилавках магазину «Кишеня» за адресою АДРЕСА_2 в кількості 2000 одиниць. Загальна вартість послуг - 2000грн.

Згідно п.4.3 ЦПД №1 від 19.11.2018 оплата за послуги (роботу) здійснюється у безготівковій (готівковій) формі, у національній валюті України протягом 30 днів з моменту підписання сторонами Акту прийому наданих послуг (виконаної роботи).

Відповідно до п.4.4 ЦЦД №1 від 19.11.2018 Замовник за надані послуги виплачує кошти з урахуванням утриманих податків, а саме: податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків та військового збору в розмірі 1,5 відсотків. Також Замовник нараховує та перераховує єдиний соціальний внесок в розмірі 22 відсотка на фактичну суму винагороди за Договором.

На виконання п.4.3, п.4.4 Договору Позивачем було виплачено ОСОБА_4 винагороду та як податковим агентом сплачено ЄСВ в розмірі 440грн., ПДФО в розмірі 360грн. та військовий збір в розмірі 30грн., що підтверджується платіжними дорученнями №197 від 10.01.2019, №194 від 10.01.2019, №195 від 10.01.2019.

Крім того, Позивачем подано до ГУ ДФС у Вінницькій області податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за звітний період 4 квартал 2018року відповідно до якого на користь ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_1) було сплачено 2000грн., та утримано ПДФО в розмірі 360грн. з ознакою доходу 102 (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору).

17.12.2018 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 (надалі - інспектор Хомула В.П., Інспектор) подано службову записку №628 від 17.12.2018 начальнику управління Держпраці у Вінницькій області про те, що під інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_6, що здійснює свою діяльність за адресою: вул. Європейська, 45- А, м. Іллінці Вінницької області виявлено, що за цією адресою здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1, яка використовує найману працю без належного оформлення. З огляду на викладене Інспектор просив надати дозвіл на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за вище вказаною адресою.

17.12.2018 начальником управлінням Держпраці у Вінницькій області винесено наказ №1558-0, яким наказано провести інспекційне відвідування в ФОП ОСОБА_1 (місце здійснення діяльності АДРЕСА_2) з питань додержання законодавства про працю за п.3.1; 3.7; 3.9; 3.10; 11.1 форми акту затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.17 №1138 в період з 17.12.2018 по 18.12.2018.

18.12.2018 проведено інспекційне відвідування позивача за результатами якого складено акт №ВН2044/210/АВ від 18.12.2018.

Актом зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 в порушення ч. 1 ст. 21, ч. 1, 3 ст. 24 КЗпПУ, ПКМУ № 413 та ст. 253 КЗпПУ фактично допустила до роботи в магазині "Кишеня", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 без оформлення письмового трудового договору (п. 6 ст. 24 КЗпПУ) з ОСОБА_4 з 19.11.2018р.;

ФОП ОСОБА_1 фактично допустила до роботи в магазині "Кишеня", що розташований за адресою: АДРЕСА_2, без повідомлення ДФС, ОСОБА_4 з 19.11.2018р.;

При фактичному існуванні трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_4 не забезпечено право на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, єдиний соціальний внесок.

На підставі висновків акту інспекційного відвідування у відношенні позивача прийнято припис №ВН2044/210/АВ/П від 18.12.2018 з вимогою усунути виявлені порушення вимог законодавства про працю.

На підставі наказу ФОП ОСОБА_1 № 5 від 18.12.2018 "Про прийняття на роботу" ОСОБА_4 прийнято на роботу з 19.12.2018р. продавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу.

Також, 18.12.2018р. ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС України, яке згідно квитанції № 2 отримано податковим органом того ж дня.

09.01.2019р. за результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування посадовою особою у відношенні позивача прийнято постанову № ВН2044/210/АВ/П/ТД-ФС, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 111690 грн. Дане рішення одночасно являється предметом оскарження у даній справі.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм управлінню Держпраці у Вінницькій області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до ч. 4, 5 ст.2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону № 877-V).

Відповідно до п.2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5 п.5 Порядку № 295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п. 11 Порядку № 295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Щодо порушень встановлених під час інспекційного відвідування, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України визначено, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1). Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони (частина 2). Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина 3). До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів (частина 4).

З аналізу наведених норм випливає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Як свідчать матеріали справи 19.11.2018 між ОСОБА_4 (виконавець) та Позивачем (замовник) було укладено цивільно-правовий договір №1 від 19.11.2018р. (надалі - ЦПД №1 від 19.11.2018).

Відповідно до п.1.1 ЦПД №1 від 19.11.2018 Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи).

Згідно п.1.2 ЦЦД №1 від 19.11.2018 Виконавця не включають до штатного розпису, він не претендує на соціальні гарантії від держави (наприклад, оплату лікарняного), на які можуть розраховувати працівники за трудовим договором.

Відповідно до п.1.3 ЦПД №1 від 19.11.2018 Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

Згідно п.1.4 ЦПД №1 від 19.11.2018 Виконавець вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців Виконавець оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами.

Відповідно до положень п.2.1.1 ОСОБА_4 надає Позивачу послуги щодо розміщення товарів на прилавку магазину «Кишеня» за адресою АДРЕСА_2.

Згідно п.4.1 ЦПД №1 від 19.11.2018 вартість послуг (робіт) по цивільно-правовому договору вказується в акті прийому наданих послуг (виконаної роботи) та розраховується шляхом множення кількості одиниць розміщеного товару на вартість за розміщення однієї одиниці товару, що становить 1 грн.

Відповідно до 4.2 ЦПД №1 від 19.11.2018 факт надання відповідних послуг (робіт) з боку Виконавця засвідчується Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи).

18.12.2018 складено акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) до ЦПД №1 від 19.11.2018 за період з 19.11.2018 по 18.12.2018 згідно якого ОСОБА_4 було надано, а ФОП ОСОБА_1 були прийняті послуги з розміщення товарів на прилавках магазину «Кишеня» за адресою АДРЕСА_2 в кількості 2000 одиниць. Загальна вартість послуг - 2000грн.

Згідно п.4.3 ЦПД №1 від 19.11.2018 оплата за послуги (роботу) здійснюється у безготівковій (готівковій) формі, у національній валюті України протягом 30 днів з моменту підписання сторонами Акту прийому наданих послуг (виконаної роботи).

Відповідно до п.4.4 ЦЦД №1 від 19.11.2018 Замовник за надані послуги виплачує кошти з урахуванням утриманих податків, а саме: податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків та військового збору в розмірі 1,5 відсотків. Також Замовник нараховує та перераховує єдиний соціальний внесок в розмірі 22 відсотка на фактичну суму винагороди за Договором.

На виконання п.4.3, п.4.4 Договору Позивачем було виплачено ОСОБА_4 винагороду та як податковим агентом сплачено ЄСВ в розмірі 440грн., ПДФО в розмірі 360грн. та військовий збір в розмірі 30грн., що підтверджується платіжними дорученнями №197 від 10.01.2019, №194 від 10.01.2019, №195 від 10.01.2019.

Таким чином з огляду на характер виконаних робіт та поняття договору про надання послуг передбаченого ст. 901 ЦК України, суд оцінює даний договір як цивільно-правовий з виконанням його сторонами певного визначеного обсягу робіт.

Відтак, з урахуванням зазначених обставини, суд дійшов висновку, що предметом зазначених цивільно - правових договорів на виконання робіт, є виконання працівниками певного визначеного обсягу робіт, за наслідками виконання яких ФОП ОСОБА_1 зобов'язувалася оплатити та оплатила виконавцеві виконану ним роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату. За цим договором працівник не підпорядковувалася правилам внутрішнього трудового розпорядку, вона сама організовувала свою роботу і виконувала її на власний ризик, трудові функції виконувала разово, так як згідно додаткової угоди № 1 до цивільно-правового договору № 1 від 19.11.2018 сторони дійшли взаємної згоди про розірвання цивільно-правового договору № 1 від 19.11.2018 з 19.12.2018.

Щодо іншого порушення, а саме неповідомлення ФОП ОСОБА_1 Державної фіскальної служби про прийняття працівника ОСОБА_4 на роботу, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 року "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Встановлено, що на підставі висновків акту інспекційного відвідування у відношенні позивача прийнято припис №ВН2044/210/АВ/П від 18.12.2018 з вимогою усунути виявлені порушення вимог законодавства про працю.

На підставі наказу ФОП ОСОБА_1 № 5 від 18.12.2018 "Про прийняття на роботу" ОСОБА_4 прийнято на роботу з 19.12.2018р. продавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованого часу.

Також, 18.12.2018р. ФОП ОСОБА_1 направлено повідомлення про прийняття працівника на роботу до ДФС України, яке згідно квитанції № 2 отримано податковим органом того ж дня.

Отже, станом на момент прийняття постанови про накладення штрафу №ВН 2044/210/АВ/П/ТД-ФС від 09.01.2019 порушення законодавства про працю позивачем усунуто в повному обсязі

Крім того, механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Матеріали справи свідчать, що акт інспекційного відвідування складено 18.12.2018 та рішення за результатами його розгляду прийняте 09.01.2019 у формі оскаржуваної постанови. Тобто рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу прийнято відповідачем в порушення строку визначеного п.3 Порядку №509.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) до Управління Держпраці у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Магістрацька, 37, ЄДРПОУ 39845483) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу Управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 2044/210/АВ/П/ТД-ФС від 09.01.2019 року.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1116,91 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Альчук Максим Петрович