Ухвала суду № 80908989, 02.04.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №2314/7663/12

Провадження № 6/711/66/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м.Черкаси у складі:

головуючого судді - Позарецької С.М.,

при секретарі - Семиволос І.М.,

за участю представника

Центрального відділу ДВС

за довіреністю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси подання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в :

Старший державний виконавець Центрального ВДВС Черкаського МУЮ звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника. Свої вимоги мотивує тим, що на примусовому виконанні у Центральному ВДВС знаходиться виконавчий лист №2314/7663/2012 від 03.09.2015 Придніпровського райсуду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «ОТП Банк» боргу в розмірі 1703616,99грн.

Станом на 14.01.2019 року ОСОБА_3 у термін для самостійного виконання рішення суду, рішення суду не виконав, виконана лише частина рішення, тобто, станом на 04.06.2018 року заборгованість становить 1577465,56грн. та виконавчий збір складає 157746,56грн.

З метою перевірки майнового стану боржника неодноразово здійснювалися виходи державного виконавця за місцем проживання боржника, однак доступу для проведення виконавчих дій державному виконавцеві не надано, про що складені відповідні акти державного виконавця. Виклики державного виконавця боржником проігноровані. За даними інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, боржнику на праві приватної власності належить квартира №89, по вул. Пушкіна, 67 у м. Черкаси. З метою виконання рішення суду для задоволення грошових вимог стягувача у ВП, як вказує державний виконавець, необхідно проникнути до квартири №89, по вул. Пушкіна, 67 у м. Черкаси – для виявлення майна боржника та опису й арешту вищевказаної квартири.

Посилаючись на Конституцію України, ст.ст. 376 ч.1 ЦПК України, ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець просить суд, - надати йому дозвіл на примусове проникнення до квартири за вказаною адресою, що належить боржнику ОСОБА_3

В судовому засіданні представник Центрального відділу ДВС за довіреністю ОСОБА_1 подання підтримав та просив задовольнити. Зазначив, що неодноразово державним виконавцем здійснювались виходи за місцем проживання боржника, але останній двері квартири не відчинив. Боржникові направлялись виклики до державного виконавця, про що також повідомлявся його представник ОСОБА_4, але боржник на них не реагує і затягує виконання судового рішення. Проникнення до житла необхідне для встановлення майнового стану боржника за ВП.

Сторони виконавчого провадження в судове засідання не викликались, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України, суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Враховуючи думку представника Центрального відділу ДВС, дослідивши подання про примусове проникнення до житла боржника та письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об’єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків:

в судовому засіданні встановлено, що на виконанні в Центральному відділі ДВС знаходиться виконавче провадження №48691405, відкрите 08.09.2015 року з виконання виконавчого листа (дублікат) №2314/7663/2012, виданого 03.09.2015 року Придніпровським райсудом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» боргу в розмірі 1703616,99грн.

Дублікат виконавчого документа виданий на підставі ухвали Придніпровського райсуду м. Черкаси від 02.07.2015 року та постанови апеляційного суду Черкаської області від 24.01.2018 року, які на час розгляду справи за поданням, оскаржуються боржником до Верховного Суду в касаційному порядку, про що свідчить ухвала ВС від 21.06.2018 року. На даний час за результатами розгляду касаційної скарги, судове рішення не постановлене.

ОСОБА_5 довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкту нерухомого майна від 21.02.2019 року, вбачається, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, видане 02.11.2005 виконкомом Черкаської міської ради).

Також встановлено, що 17 травня 2016 року державним виконавцем, з метою перевірки майнового стану боржника здійснено вихід за адресою проживання боржника – АДРЕСА_2, про що складено відповідний акт. Зазначено, що двері житла відчинив боржник, але доступу до житла ним надано не було.

30.11.2017 року державним виконавцем, за участю представника стягувача здійснено вихід за адресою проживання боржника: АДРЕСА_3 з метою перевірки майнового стану останнього, але двері квартири ніхто не відчинив, про що складено відповідний акт. Також в акті зазначено, що державним виконавцем на вхідних дверях помешкання квартири для ОСОБА_3 залишено виклик до державного виконавця на 04.12.2017 року. Між тим, ні боржник, ні його представник до державного виконавця не з»явились.

21.02.2019 року державним виконавцем з метою перевірки майнового стану, здійснено вихід за місцем проживання боржника (вище вказана адреса), між тим, як вказано у акті, двері квартири ніхто не відчинив.

14.01.2019 року державним виконавцем Єлькіну О.В. на адресу: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 направлено виклик державного виконавця, але боржник до державного виконавця не з»явився.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Так, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено обов?язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічним за змістом є і п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Крім того, п. 12 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання, а відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв’язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 439 Цивільного процесуального кодексу України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння.

При цьому, необхідно враховувати, що недоторканість житла гарантується статтею 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема, для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України й міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу виконавця до цього житла чи іншого володіння.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження той факт, що боржник ухиляється від виконання виконавчого документу. Крім того, державний виконавець, звертаючись із зазначеним поданням, в його змісті належним чином не вмотивував неможливість виконання рішення суду в інший спосіб з наданням вмотивованих та належно обґрунтованих доказів. Слід зазначити, що відсутні підтверджуючі дані, які б свідчили про те, що боржник ОСОБА_3 чи його представник отримали виклик до державного виконавця від 14.01.2019 року №15-1/-36/1405; долучений до подання акт державного виконавця від 17.05.2016 р. щодо виходу за місцем проживання боржника: АДРЕСА_6, - взагалі не має відношення до предмету розгляду.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення подання про примусове проникнення до житла, яке належить ОСОБА_3, який є боржником у виконавчому провадженні №48691405, що перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Центрального відділу ДВС.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 76, 77, 258-261, 353-355, 439 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні подання старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 15-ти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено 02 квітня 2019 року.

Головуючий: ОСОБА_6