Рішення № 80892011, 03.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/109/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.05.2016 позивач уклав договір із ПАТ «ОТП Банк» про внесення змін та доповнень № 9 (про прощення боргу) до кредитного договору від 27.08.2008, відповідно до якого позивач зобов’язаний до 25 травня погасити заборгованість в сумі 176719,14 грн., а банк – простити борг в сумі 19684 грн., а також про зміну валюти залишку боргу (7812,40 дол. США на 1963,54 грн.). Розмір заборгованості станом на 01.01.2014 складав 62444,51 грн. при курсовій різниці 133910,09 грн. При цьому сторони домовили, що якщо сума прощеного боргу 19684,60 грн. буде вищою за курсову різницю (133910,09 грн.), то відповідно до ст.164 ПК України у позивача виникнуть зобов'язання зі сплати податку на прибуток. Однак 01.03.2018 податковим органом помилково складено акт про те, що позивачем не сплачено податок на дохід з 18995,60 грн. за 2016 рік та 23.04.2018 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке не відповідає п.8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України. Станом на 01.01.2014 борг позивача не був погашений, а розмір зобов’язань складав 62444,51 грн. по курсу НБУ, тоді як заборгованість по кредиту по курсу НБУ станом на 25.05.2016 склала 196403,74 грн., тобто курсова різниця – 133910,09 грн. не перевищує прощеного боргу в розмірі 19684,60 грн., у зв’язку із чим прощений борг оподаткуванню не підлягає.

Ухвалою судді від 04.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

22.02.2019 від Головного управління ДФС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити. Зазначив, що позаплановою перевіркою податкового управління виявлено, що згідно з податковою інформацією про одержані доходи та сплачений податок з доходів фізичних осіб, отриманої з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб (ЦБД ДРФО), за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року позивач отримав інші доходи у вигляді додаткового блага за (ознакою 126), а саме: прощення (анулювання) боргу за кредитним договором у розмірі - 19 684,60 грн. Відповідно до Податкового кодексу України на позичальника покладається обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу та відображення суми отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) основного боргу у річній податковій декларації. В порушення вимог п.179.7 ст.179 Податкового Кодексу України станом на дату складання акту 01.03.2018 сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3419,21 грн. до бюджету не сплачено. Отже позивач за 2016 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага анулювання (прощення) заборгованості за кредитом від ПАТ «ОТП Банк» у сумі 19 684,60 грн., у зв’язку з чим повинен був включити суму анульованого (прощеного) кредиту до доходу як додаткове благо, подати до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеський області податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік та сплатити податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3419,21 грн. та з військового збору у сумі 284,93 грн. Позичальнику повідомлено про анулювання (прощення) його основного боргу. Банком повідомлено органи Державної фіскальної служби про включення суми анульованого (прощеного) основного боргу до Податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь Позичальника, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено). Відповідно умов Додаткового договору №8 від 25 травня 2017 року до кредитного договору заборгованість Позичальника перед Банком станом на дату кладення договору про внесення змін та доповнень № 9 (про прощення боргу) до Кредитного договору №СЬ-510/002/2008 від 27 серпня 2008 року від 25 травня 2016 року становить 196 403,74 грн. Таким чином, на позивача не поширюються положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв’язку з тим, що відсутні відповідні умови за яких застосовуються вказані положення законодавства - зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру відповідно розрахованої різниці.

Відповідь на відзив від позивача не надійшла.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч.2 ст.262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1, ст.20, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 13.02.2018 №993, виданого ГУ ДФС в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи платника податків ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_2, з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податку я додаткове благо (ознака 126) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт № 387/15-32-13-05/НОМЕР_2 від 01.03.2018.

Перевіркою встановлено порушення пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України - не надання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік по строку подання до 01.05.2017; п.164.1 , пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, пп.168.2.1 п.158.1 ст.168, ст.179 ПК України - сума податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3419,21 грн. до бюджету не сплачено; пп.1.2, 1.4, 1.5, 1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.168.1 ст.168, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України – не сплачено судовий збір в розмірі 284,93 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2018 № НОМЕР_1, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 3419,20 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 854,80 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що 25.05.2016 між ОСОБА_1 (Позичальник) та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про внесення змін та доповнень № 9 (про прощення боргу) до кредитного договору № CL-510/002/2008 від 27.08.2018, за умов якого відповідно до умов додаткового договору № 8 від 25.05.2017 до Кредитного договору (Угода про зміну валюти зобов'язання) заборгованість Позичальника перед Банком на дату складення цього Договору становить 196403,74 грн.

Згідно п.1, п.2, п.2.1, п.2.2 Договору про внесення змін та доповнень № 9 Сторони домовились внести зміни та доповнення до Кредитного договору наступного змісту:

Позичальника зобов’язується погасити боргові зобов'язання у термін до 25.05.2016 в розмірі 176719,14 грн.

За умови належного виконання Позичальником умов Кредитного договору та п.п.2.1 Додаткового договору, Позичальник буде вважатись таким, що погасив свої боргові зобов'язання за Кредитним договором перед Банком в повному обсязі і Банк, керуючись ст. 605 ЦК України, здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі 19684,60 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору про внесення змін та доповнень № 9 розмір боргових зобов’язань в іноземній валюті, за якими у відповідності до Угоди про зміну валюти зобов'язання змінена на гривню, а саме 7812,40 грн. дол. США, на дату укладання Угоди про зміну валюти зобов'язання за офіційним курсом НБУ дорівнює 196354,60 грн. При цьому розмір таких боргових зобов’язань з офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014 дорівнює 62444,51 грн. Курсова різниця по кредиту складає 133910,09 грн.

Проблемою цього спору є наявність або відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеної (анульованої) у 2016 році суми основного боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті.

Вимоги щодо збільшення грошових зобов'язань з військового збору є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов'язані із збільшенням загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування і цим податком.

Положення абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) визначають сукупність умов, за наявності яких до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються основна сума боргу платника податку, прощеного (анульованого) кредитором.

З 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань". Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.

Положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Їх застосування виключає наявність податкового правопорушення, передбаченого абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а відтак зумовлює безпідставність висновків податкового органу про збільшення загального оподатковуваного доходу як бази оподаткування іншими податками.

Відсутність складу податкового правопорушення, передбаченого абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, призводить до протиправності податкового повідомлення-рішення від 23.04.2018 № НОМЕР_1, яким збільшено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3419,20 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 854,80 грн. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.05.2018 по справі N 821/1594/17, адміністративне провадження N К/9901/39873/18.

При цьому не заслуговує на увагу посилання відповідача на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі N 804/4182/17, оскільки в зазначеному спорі були відсутні відповідні умови (зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), за яких застосовуються вказані положення законодавства. Натомість, за обставин справи вищезазначені законодавчі застереження виконані, а саме сторонами кредитного договору змінено валюту зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню шляхом укладення Додаткового договору № 8 від 26.05.2017, в результаті чого борг 7812,40 дол. США змінено на 196403,74 грн.; а Банком прощено відповідно розраховану різницю, розмір якої склав 19684,60 грн., що суттєво менше курсової різниці, яка складає 133910,09 грн. (196403,74 грн. – 62444,51 грн. (7812,40 дол. США за курсом НБУ станом на 01.01.2014).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійзшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (м. Одеса, вул. Ленінградське (Київське) шосе, 4; ІПН НОМЕР_2) до Головного управління ДФС в Одеській області (м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 23.04.2018 № НОМЕР_1.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 740 грн. (сімсот сорок грн.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк