Рішення № 80891715, 03.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/4147/17

03 квітня 2019 року

зал судових засідань № 10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Магиревич Ю.Д.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

розглянув у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (місцезнаходження: 81652, Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37), в якому просить суд застосувати адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» відмовився допустити інспектора Головного управління ДФС у Львівській області до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, що зафіксовано актом недопуску до перевірки №578 від 03.11.2017, що стало підставою застосування адміністративного арешту майна.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому вказує, що позивачем не доведено існування підстав передбачених п.81.1 ст.81 ПК України для недопуску посадових осіб, а ненадання копій документів не може слугувати підставою для застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце його проведення.

Заслухавши вступне слово представника позивача, встановивши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з такого.

03.11.2017 начальник Головного управління ДФС у Львівський області видав наказ №5251 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» по взаємовідносинах із ТзОВ «Корпорація КРТ» (код ЄДРПОУ: 37786903) за період червень-грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року.

03.11.2017 Головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_2 здійснено вихід на юридичну адресу підприємства: Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Грушевського, 37 з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» по взаємовідносинах із ТзОВ «Корпорація КРТ» (код ЄДРПОУ: 37786903) за період червень-грудень 2015 року, січень-квітень 2016 року.

Головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Львівській області складено акт недопуску до проведення позапланової виїзної перевірки від 03.11.2017, оскільки головним бухгалтером ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» ОСОБА_3 отримано копію наказу від 03.11.2017 №5251, однак допустити до проведення перевірки останній відмовився.

14.11.2017 начальником ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення №20518/10/13-01-14-02-15 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» .

Податковий орган звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків у зв’язку із недопуском до проведення документальної перевірки.

В ході судового розгляду судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем оскаржено в судовому порядку наказ Головного управління ДФС у Львівській області №5251 від 03.11.2017 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» (адміністративна справа №813/4345/17).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Так, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізнені правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, водночас наявні особливості та різниця у виникненні підстав для вчинення відповідних дій, пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). У зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносин.

Пунктом 7.3 розділу VII Порядку №632 визначено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відтак, системний аналіз норм ПК України та Порядку №632 щодо особливостей застосування арешту коштів на рахунку платника податків дає підстави для висновку, що рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків має передувати зверненню податкового органу до суду із вимогами про застосування арешту коштів, а підстави, визначені п.94.2 ст.94 ПК України, є передумовою саме для застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі рішення податкового органу.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна залежно від підстав та порядку його застосування:

- арешт на кошти та інші цінності платника податків, що перебувають у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

- адміністративний арешт майна, в тому числі коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (залежно від виду майна).

При цьому, право у контролюючого органу для звернення до суду з вимогою про застосування арешту коштів на рахунку платника податків виникає, якщо: 1) у платника податків наявний податковий борг; 2) у платника податків відсутнє майно для погашення цього податкового боргу та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що доказів наявності у Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу позивачем до суду не надано, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Аналогічна правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 06.02.2018 у справі №813/4401/16 (№К/9901/944/17), від 08.08.2018 у справі №820/3059/17 (№К/9901/46381/18), від 06.11.2018 у справі №813/905/18 (№К/9901/62738/18), від 20.11.2018 у справі №813/929/18 №К/9901/62267/18), від 27.11.2018 у справі №813/1080/18 (№К/9901/61848/181).

Суд також додатково зазначає, що згідно із ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 4 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд також зазначає, що при розгляді справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що документальна позапланова виїзна перевірка відповідача була призначена наказом Головного управління ДФС у Львівській області №5251 від 03.11.2017 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 у адміністративній справі №813/4375/18, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Львівській області від 03.11.2017 № 5251 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».

Постановою Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №К/9901/57812/18 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишено без задоволення, а рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 у справ №813/4375/17 без змін.

Рішення суду, яким визнано протиправним та скасовано наказ позивача про проведення документальної виїзної перевірки відповідача, набрало законної сили 26.06.2019.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтовані та безпідставні, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.04.2019.

Суддя Лунь З.І.