Рішення № 80891723, 28.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5710/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивачка) 27.11.2018 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2017 № 54495-13, від 18.05.2018 № 0830868-1311-1325, якими позивачці визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. кожне. Позивачка є власницею автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover Sport, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 2993 см3, вважає, що у неї відсутній обов’язок сплачувати транспортний податок в сумі 25000 грн. за 2017 та 2018 роки. Стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та таким, що підлягають скасуванню, оскільки суперечать принципам стабільності та передбачуваності податкового законодавства, рівності та справедливості.

Контролюючий орган заперечує щодо позову ОСОБА_3 з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с. 24). Зазначив, що позивачка є власницею транспортного засобу, котрий відповідно до положень ПК України є об’єктом оподаткування транспортним податком. Представник відповідача пояснив, що відповідно до наданих Мінекономпрозвитку Переліків легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, належний позивачці автомобіль у 2017 та 2018 роках є об’єктом оподаткування транспортним податком (як і в принципі з моменту запровадження транспортного податку). 25.01.2019 позивачка подала відповідь на відзив, вважає, що відзив відповідача носить формальний характер, оскільки не спростував її аргументів, наведених у позовній заяві.

Суд дослідив заяви по суті справи та долучені до матеріалів справи письмові докази, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_3 є власницею автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover Sport, 2014 року випуску, з об'ємом двигуна 2993 см3, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу серія СХТ 729889 (а.с. 19).

Мінекономрозвитку України на своєму офіційному сайті опублікувало інформацію з переліком легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом станом на 1 січня 2017, на 1 січня 2018 року (а.с. 27-32). В цих Переліках у вказано автомобілі марки Range Rover моделі модель Range Rover Sport, характеристики яких відповідають характеристикам автомобіля, що належить ОСОБА_3

Головне управління ДФС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 54495-13, від 18.05.2018 № 0830868-1311-1325, відповідно до яких згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України (далі – ПК України) та підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України позивачці визначило суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2017 та 2018 роки відповідно по 25000 грн. (а.с. 17, 18).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Суд застосовує норми ПК України в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин.

01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, яким шляхом викладення в новій редакції норм Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI введено податок на майно, що складається зокрема і з транспортного податку.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

Базою оподаткування, згідно з підпунктом 267.3.1 пункту 3 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Законом України від 20.12.2016 № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», який набрав чинності з 01.01.2017, до абзацу першого підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України внесені зміни, зокрема визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п.267.4 ПК України).

Відповідно до пунктів 267.5 статті 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пункту 4 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 № 1791-VIII встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 затверджено ОСОБА_4 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі – ОСОБА_4 № 66). ОСОБА_4 встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об’єктів оподаткування транспортним податком. Відповідно до пункту 13 ОСОБА_4 № 66 Мінекономрозвитку відповідно до цієї ОСОБА_4 розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 ОСОБА_4 № 66).

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених доказів суд, з метою вирішення цього спору, керується такими міркуваннями:

транспортний податок є обов'язковим видом місцевого податку на майно та в 2017, 2018 році підлягає сплаті за встановленою статтею 267 ПК України ставкою (середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати) незалежно від прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення такого податку.

Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України та ОСОБА_4 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою КМ України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортних засобів покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень контролюючого органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для нарахування контролюючим органом транспортного податку шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення є співпадіння наданих Мінекономрозвитку відомостей (переліки транспортних засобів, що є об’єктом оподаткування) з відомостями органів внутрішніх справ про власників таких (вказаних у згаданих переліках) транспортних засобів.

Отже, підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення – рішення про визначення податкового зобов’язання з транспортного податку є надана Мінекономрозвитку інформація про модель, марку та характеристики автомобілів, які є об’єктом оподаткування.

Належний ОСОБА_3 автомобіль марки Land Rover моделі Range Rover Sport з об'ємом двигуна 2993 куб.см виготовлено в 2014 році. Відповідно до відомостей Переліків легкових автомобілів, оприлюднених Мінекономрозвитку, належний ОСОБА_3 автомобіль визнається таким, що підлягає оподаткуванню як в 2017, так і в 2018 році (а.с.28,31). Наведені обставини дозволяють зробити висновок, що контролюючий орган правомірно визначив ОСОБА_3 податкове зобов’язання з транспортного податку за 2017 та за 2018 роки. Враховуючи викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 54495-13, від 18.05.2018 № 0830868-1311-1325, якими ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000 грн. кожне відповідають критеріям правомірного рішення суб’єкта владних повноважень.

Щодо доводів позивачки про порушення принципів стабільності та передбачуваності податкового законодавства, справедливості тощо, суд вважає такі помилковими. Запроваджений 28.12.2014 податок на майно серед іншого визначив об’єктом оподаткування вартісні автомобілі (т.зв. «податок на розкіш»). Відповідно до усталеної практики суду касаційної інстанції, цей податок не міг нараховуватися в 2015 році, оскільки був запроваджений після 15 липня 2014 року. Водночас суд не бачить підстав вважати, що нарахування цього податку за 2017-2018 рік стало для ОСОБА_3 несподіванкою, оскільки в матеріалах справи є докази того, що контролюючий орган нарахував їй відповідне зобов’язання за 2016 рік (а.с. 50-54). Відповідно до частини 3 статті 13 Конституції України власність зобов’язує. Оскільки ОСОБА_3 є власником автомобіля, що у встановленому законом порядку визнано об’єктом оподаткування, суд не вбачає несправедливості в необхідності сплати податок за володіння таким майном. З огляду на це у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити з мотивів їх безпідставності.

З огляду на висновки суду по суті спору, понесені ОСОБА_3 судові витрати не відшкодовуються та покладаються судом на позивачку.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити повністю.

Понесені позивачкою судові витрати покласти на неї.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.04.2019.

Суддя Москаль Р.М.