Рішення № 80888552, 28.03.2019, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

28 березня 2019 рокуСправа №451/1071/17 Провадження № 2/451/90/19

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Сахаревич М.М.

з участю: позивача, співвідповідача ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Радехові цивільну справу №451/1071/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області, ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання спадкодавця із спадкоємцем,-

встановив:

9 серпня 2017 року ОСОБА_2, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області, ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання спадкодавця із спадкоємцем.

В позовній заяві зазначає, що 3.09.2007 року померла ОСОБА_4, її мати. В день її смерті відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки загальною площею 2,9443 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області. За життя спадкодавцем не було здійснено розпорядження своїм майном. На час відкриття спадщини ОСОБА_2 постійно проживала зі спадкодавцем, за адресою с.Станин по вул. Мира 49, Радехівського району Львівської області. Прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_4, вона певний період проживала на момент її смерті разом із нею, та маючи намір оформити свої права на спадкове майно звернулася до приватного нотаріуса Радехівського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини. Однак нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, та рекомендовано звернутися з позовом в суд, оскільки на момент смерті хоча і фактично проживала, проте не була зареєстрована разом із спадкодавцем в одному житловому будинку на час відкриття спадщини, а від так пропустила строк для прийняття спадщини. Встановити факт проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини можливо лише в судовому порядку, що стало підставою звернення до суду з позовною заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем. Просить ухвалити рішення, яким встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала спільно із ОСОБА_4, у с. Станин, по вул. Миру №49, Радехівського району Львівської області, до дня її смерті, тобто до 03.09.2007 року.

Позивач в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила ухвалити рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі (с. 52-54).

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району, скерував суду заяву, в якій до позову заперечень немає, клопотав про розгляд справи за його відсутності (а.с.49).

Співвідповідач ОСОБА_1 в судове засідання з’явилася, позов підтримує, просила позовні вимоги задовольнити (с. 52-54).

Згідно ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вислухавши пояснення позивача, співвідповідача, свідків та дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не має для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що 3 вересня 2007 року померла мати позивача - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії 1-СГ№083367 від 03.09.2007 року, виданого ОСОБА_3 сільською радою Радехівського району Львівської області, відповідний актовий запис за №7 (а.с.11).

Згідно копії свідоцтва про народження, серії І-СГ №530767, повторно виданим Радехівським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області 19.05.2017 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі батьки значаться ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.10).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, серії І-СГ №303718, між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зареєстровано шлюб і після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 присвоєно прізвище «Серняк» (а.с.9).

За життя спадкодавцем не було здійснено розпорядження своїм майном, однак в день смерті спадкодавця відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки загальною площею 2,9743 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії IІ-ЛВ №076172, виданого 28.12.1999 року Радехівською райдержадміністрацією на підставі розпорядження ради народних депутатів Радехівської райдержадміністрації від 06.12.1999 року, та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4025, вбачається, що земельна ділянка, площею 2,9743 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області, належала ОСОБА_9 (а.с.8).

З заяви про прийняття спадщини, серії НМО №572063, яка зареєстрована в реєстрі за номером 645 від 19.05.2017 року, вбачається, що ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини після смертіматері ОСОБА_4, яка померла 3.09.2007 року та вказала, що окрім неї спадкоємцем майна померлої є ОСОБА_1 (а.с.12).

Відповідно до довідки виконкому ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області №148 від 16.05.2017 р. ОСОБА_4, яка померла 03.09.2007 року, по день смерті проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з нею в одному житловому будинку по день смерті були зареєстровані ОСОБА_10 ОСОБА_2»янівна – внука, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11 – внуки чоловік, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_12 – правнука, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_13 – правнука, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_14 – праправнук, ІНФОРМАЦІЯ_7 Від імені померлої ОСОБА_4 заповіт в сільській раді не складався і не посвідчувався (а.с.7).

Факт, що ОСОБА_2 проживала спільно із спадкодавцем до дня її смерті за адресою в с. Станин, вул..Миру, 49 Радехівського району Львівської області підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16, не довірити показам яких в суду підстав немає (а.с.52-54).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12,229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ч. 1. ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що позивач пропустив визначений законом строк для прийняття спадщини, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, суд приходить до висновку, що позовні вимоги сторони щодо встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України із відповідачів в користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,200, 258-259,263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала спільно із ОСОБА_4 у с.Станин по вул.Миру,49 Радехівського району Львівської області, до дня смерті, тобто до 3.09.2007 року.

Стягнути з ОСОБА_3 сільської ради Радехівського району Львівської області та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8 (ІПН НОМЕР_1), жительки м.Червоноград вул.Шептицького,31/89 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м.Радехів вул.Шухевича,14а/17 Львівської області судові витрати в розмірі 320 (триста двадцять) гривень з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання через Радехівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

ГоловуючийОСОБА_17

Повний текст судового рішення виготовлено 2.04.2019 року.