Постанова № 8088068, 09.02.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            < Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-592/09/2770

09.02.10 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дадінської Т.В.,

суддів           Дугаренко О.В. , Омельченка В. А. секретар судового засідання          Клюкіна Н.С.                              

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець"- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя <Довідник >Майсак О.І. ) від 25.06.09 у справі № 2а-592/09/2770

за позовом Державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" (вул. Велика Морська, 1,м.Севастополь, 99011)

до          Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя (вул. Кулакова 37, м.Севастополь, 99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду м. Севастополя (суддя Майсак О.І.) від 25 червня 2009 року у справі № 2-а-592/09/2770 позов Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець»до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000010232/0 від 16 квітня 2009 року про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 96378,00 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя та прийняти нову постанову, якою у позовних вимогах відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно до якого поставка товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на статтю 132 Господарського кодексу України та на статтю 95 Цивільного кодексу України, згідно до яких філії наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, тобто наділяються майном юридичної особи. Факти відображення у податковому та бухгалтерському обліку операцій з забезпечення канцелярськими товарами головного підприємства, як поставки, не мають значення для правомірного застосування до взаємовідносин між головним підприємством та філією поняття договору поставки, тому що переходу права власності на товар після прийняття його філією від контрагента –первинного постачальника товарів –не відбувається. Передача канцелярських товарів від філії до її головного підприємства здійснено в межах однієї юридичної особи без переходу права власності.

У судовому засіданні представники заявника апеляційної скарги підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та ухвалено на підставі з’ясування усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2009 року Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000010232/0 про визначення Державному підприємству «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець»податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 96378 грн., у тому числі –64252 грн. за основним платежем та 32126 грн. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення сталися висновки акту Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя від 08 квітня 2009 року № 41/232/14308457/10/1990 «Про результати планової виїзної перевірки ДП «ЦКБ «Чорноморець», код за ЄДРПОУ 14308457, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 30.090.08р.»про заниження позивачем у рядку 27 Декларації по ПДВ за рахунок неправильного відображення в податковому обліку операцій передачі товарів між головним підприємством і філіалом без права юридичної особи і операцій постачання консалтингових послуг нерезидентом на загальну суму 206375 грн., зокрема по податкових періодах: квітень 2007 року –1194 грн., травень 2007 року –4992 грн., червень 2007 року –1351 грн.. липень 2007 року –7481 грн., серпень 2007 року –1045 грн., жовтень 2007 року –2339 грн., листопад 2007 року –3469 грн., лютий 2008 року –5293 грн., березень 2008 року –4808 грн.. квітень 2008 року –1611 грн., травень 2008року –358 грн.. червень 2008 року –4271 грн., липень 2008 року –1546 грн., вересень 2008 року –164950 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що саме ГВП «Чорноморець-Сервіс»є власником товару (канцелярські приналежності, папір та інш.), операції по передачі товару були оплачені позивачем за безготівковими розрахунками та здійснено на підставі договору, тому, на думку суду першої інстанції, вказану господарську операцію слід вважати договором поставки у розумінні пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія визнає вказані висновки суду першої інстанції помилковими у зв’язку з наступним.

Спірні правовідносини по справі виникли у зв’язку з включенням позивачем сум податку на додану вартість у податковий кредит звітних податкових періодів за податковими накладними що були надані ГОП «Чорноморець-Сервіс»за операціями по передачі товаро-матеріальних цінностей.

Відповідно до Положення про Господарський відокремлений підрозділ «Чорноморець-Сервіс»Державного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Чорноморець», ГВП «Чорноморець-Сервіс»є відокремленим підрозділом позивача, що створено з метою ефективного здійснення окремих видів комерційної діяльності для задоволення соціальних інтересів трудового колективу Підприємства та знаходження додаткових джерел фінансування соціальної та виробничої інфраструктури Підприємства, здійснює господарську діяльність від власного імені в інтересах позивача. Майно, що надано у оперативне управління підрозділу та отримане за результатами господарської діяльності Підрозділу, є власністю Підприємства (позивача) –розділи 1, 2 та 3 Положення.

Вказані норми Положення відповідають положенням статті 132 Господарського кодексу України та статті 95 Цивільного кодексу України, відповідно до яких відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій визнаються суб’єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність від імені цих господарських організацій, наділяються частиною майна господарських організацій, здійснюючи щодо цього майна право оперативного використання чи інше речове право, передбачене законом. Відокремлений підрозділ юридичної особи –це філія, що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює всі або частину функцій юридичної особи. Філії наділяються майном юридичної особи, яка їх створила.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця.

Згідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митний території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову ( відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Таким чином, основною ознакою операції з поставки товарів (робіт, послуг), які є об’єктом оподаткування, є перехід прав власності на них від однієї особи до іншої.

Вважаючи, що передача товаро-матеріальних цінностей здійснено між філією позивача та позивачем, то така передача товарів не призвела до переходу прав власності на вказані товари, тому що у відповідності з нормами Положення про ГВП «Чорноморець-Сервіс» та статтею 132 Господарського кодексу України та статтею 95 Цивільного кодексу України саме позивач (юридична особа) є власником товарів, що були придбанні ГВП «Чорноморець-Сервіс»у процесі господарської діяльності та у подальшому передані до юридичної особи.

Судова колегія зазначає, що податкові накладні ГВП «Чорноморець-Сервіс»за операціями по передачі товарів позивачу не можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість у податковий кредит позивача бо вони виписані не за операціями з поставки товарів.

Таким чином, суд першої інстанції не повно з’ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено без дотримання норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 25 червня 2009 року у справі № 2-а-592/09/2770 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У позові відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 лютого 2010 р.

Головуючий суддя          < підпис >                              Т.В. Дадінська

Судді           <підпис >                              О.В.Дугаренко <підпис >                              В.А.Омельченко <З оригіналом згідно >

<Підпис >                                                            <Довідник працівників >