Рішення № 80878080, 01.04.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 01.04.2019

Cправа № 320/1217/19

2/320/1627/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі головуючого судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Левандовська О.М., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить: розірвати шлюб, укладений 18 серпня 2017 року між нею, ОСОБА_1 та відповідачем, ОСОБА_2, який було зареєстровано Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №635; стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту подачі позову до суду і до досягнення дитиною повнолітня; стягнути з ОСОБА_2, кошти на її утримання у розмірі 600 гривень щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до 09.01.2021 року; стягнути з ОСОБА_2 понесені нею судові витрати.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона, ОСОБА_4 (дівоче прізвище Шанчева) та відповідач, ОСОБА_5 перебувають у шлюбі з 18 серпня 2017 року. Від даного шлюбу вони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Починаючи з середини листопада 2018 року вона та відповідач стали проживати окремо та їх син проживає разом нею в будинку її батьків в с.Північному Мелітопольського району. Їхнє з відповідачем спільне життя не склалося через втрату взаєморозуміння та через різні погляди на життя. На даний час вона та відповідач сімейного життя не ведуть, шлюбних стосунків не підтримують, спільного бюджету не мають. Примирення та збереження шлюбу між ними неможливе з підстав викладених вище. Крім того, перебування у шлюбі суперечить її інтересам розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності. Окрім того, відповідач перестав займатися вихованням сина та піклуватися про його матеріальне забезпечення. Таким чином відповідач ухиляється від покладеного на нього у відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України обов'язку утримувати свою дитину. Угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто. Відповідач не бажає надавати допомогу по утриманню дитини та її утриманню.

У судове засідання сторони не з’явилися.

Від позивачки до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Уточненні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Згоден з заявленим позивачкою розміром аліментів на утримання сина, які вона просить стягнути з нього на свою користь, та на своє утримання у розмірі 600грн.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з’явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, дослідивши докази, надані сторонами, враховуючи заяву відповідача про визнання позову, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстровано 18 серпня 2017 року Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №635./а.с.8/

Від даного шлюбу у подружжя є син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1./а.с.7/

Згідно довідки виконавчого комітету Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області №4938 від 18.12.2018 ОСОБА_1, 10.06.1999р.н., зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та має наступний склад сім'ї – син ОСОБА_3, 2018 р.н./а.с.10/

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

При цьому, відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.

Згідно до вимог ч. 2ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

За ствердженням позивачки, яке відповідачем не спростовано, шлюбні відносини між сторонами припинені з середини листопада 2018 року. Вимог про зміну прізвища після розірвання шлюбу позивач не заявляла.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Згідно з ч.2ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3ст.115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Беручи до уваги те, що відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі, суд вважає, що причини, які спонукають позивачку звернутися з позовом про розірвання шлюбу, є обґрунтованими, і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трирічного віку суд виходить з наступного.

Відповідач визнає дитину своєю, батьківство не оспорює.

Відповідно ст. 180 СК України батьки повинні утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 181СК України обов'язок утримувати дитину шляхом виплати аліментів покладено на батьків, які окремо проживають від дитини.

Згідно із ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Позивач просила суд визначити аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з моменту подачі позову до суду і до досягнення дитиною повнолітня та на своє утримання у розмірі 600грн. щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

За правилами ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини,стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 СК України.

Відповідно до ч.1 ст.183 СК частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно із ч.1ст.191СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред'явлення позову.

За змістом ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, в тому числі і щодо її утримання.

Враховуючи, що дитина проживає спільно з матір'ю, яка нею опікується постійно, і об'єктивно несе більші витрати на її утримання та враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, а також визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки на утримання сина належить визначити в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.02.2019, тобто з часу пред'явлення позовної заяви до суду до досягнення дитиною повноліття, та на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку слід визначити у розмірі 600грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить з положень ст.141, 142 ЦПК України. Структура витрат складається лише із судового збору. Позивач об’єднав в позовній заяві дві вимоги: розірвання шлюбу і стягнення аліментів. За першою вимогою позивач сплатив судовий збір в сумі 768,40 грн. Згідно з ч.1 ст.142 судовий збір у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За другою вимогою позивач звільнений від сплати судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.141, 180, 181, 182, 183, 184 СК України, ст.ст. 12, 13, 80, 141, 247ч.2, 258, 259, 263-265, 268ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - Шанчева) ОСОБА_8 та ОСОБА_2, зареєстрований 18.08.2017 Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №635.

Прізвище сторін після розірвання шлюбу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки заробітку (доходу), щомісячно, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.02.2019 до досягнення дитиною повнолітня.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 600 (шестиста) гривень 00 копійок щомісячно, починаючи з 14.02.2019 і до досягнення дитиною трьох років.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, витрати по сплаті судового збору у розмірі 384 /триста вісімдесяти чотирьох/ гривень 20 копійок.

Мелітопольському управлінню Державної казначейської служби України Запорізької області, яке знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, 11, ЄДРПОУ 37968956, повернути ОСОБА_1, з розрахункового рахунку № 31211206008013, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄДРПОУ 37968956 за квитанцією №0.0.1265859988.1 від 13.02.2018 половину суми сплаченого судового збору в розмірі 384 /триста вісімдесяти чотирьох/ гривні 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768 /сімсот шістдесяти восьми/ гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1, 10.06.1999р.н., ін..н. НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2;

Відповідач - ОСОБА_2, 30.01.1997р.н., ін..н.3545905759, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Суддя: Ю.В.Ковальова