Постанова № 8087507, 24.02.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47409/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря –Дрижирук М.І.,

представника позивача - Солдатенко Е.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства "Шквал"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіпро скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2009 року Мале приватне підприємство "Шквал"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської областіпро визнання протиправним рішення щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Малого приватного підприємства "Шквал" від 30.09.2009 № 178.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 30.09.2009 № 178 прийнятий відповідачем в порушення вимог підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки у ньому не вказано жодної з підстав, передбачених цим підпунктом.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з огляду на те, що за результатами автоматизованого співставлення показників податкової звітності позивача за період з квітня по вересень 2009 року та його контрагентів контролюючим органом встановлено, що за допомогою МПП "Шквал" здійснюються так звані "безтоварні" операції та що це підприємство виписує податкові накладні без декларування відповідних сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, про що маються докази в матеріалах справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а неявка відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, не може бути перешкодою для відправлення правосуддя.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Мале приватне підприємство "Шквал" зареєстровано платником податку на додану вартість 08.12.1997, про що свідчить видане цьому товариству свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 23542178.

30.09.2009 комісією Кременчуцької ОДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Малого приватного підприємства "Шквал", яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за № 178.

Згідно зазначеного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації МПП "Шквал" в якості платника податку на додану вартість слугував висновок відділу адміністрування податку на додану вартість Кременчуцької ОДПІ від 29.09.2009 № 173.

Правовою ж підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість став припис пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” від 09.09.2009 № 1120-р, згідно якого органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

Правомірність застосування зазначеного припису розпорядження Кабінету Міністрів України відповідач обґрунтовував посиланням на норму підпункту “в” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, якою, на думку податкового органу, передбачена можливість анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з будь-яких інших причин, що не встановлені цією нормою.

Так, відповідно до підпункту “в” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Як свідчить аналіз наведеної норми, реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється в двох випадках: 1) у випадку реєстрації особи в якості платника єдиного податку; 2) у випадку, якщо така особа стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування.

Таке обумовлено тим, що діюча в Україні спрощена система оподаткування, при переході на яку реєстрація особи в якості платника податку на додану вартість анулюється, залежно від її виду передбачає або особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від встановленого Законом України “Про податок на додану вартість”, або взагалі звільнення особи від сплати податку на додану вартість на підставі рішення суду чи з будь-якої іншої причини.

Таким чином, посилання в підпункті “в” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” на "будь-яку іншу причину" стосується виключно причин звільнення особи від сплати податку на додану вартість при перебуванні її на спрощеній системі оподаткування.

А відтак, є підстави вважати, що відповідач неправильно застосував вказану норму закону.

Оскільки пункт 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює виключний перелік підстав анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, який в силу пункту 11.4 статті 11 зазначеного Закону не може бути розширений інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування податком на додану вартість, суд приходить до висновку про неправомірне застосування відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання адміністрування податку на додану вартість” від 09.09.2009 № 1120-р.

Доказів наявності підстав для анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, передбачених підпунктами “а”- “г” пункту 9.8 статті 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідач суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено суду правомірності прийняття акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість МПП "Шквал" від 30.09.2009 № 178, у зв'язку з чим позовна вимога про скасування цього акту підлягає задоволенню.

При вирішенні позовних вимог про визнання протиправним рішення Кременчуцької ОДПІ щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 25.2.2 пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 N 79 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за N 208/4429, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою N 6-ПДВ.

Наведена норма дає підстави для висновку, що рішення органу ДПС про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є структурно невід'ємною складовою частиною процедури винесення акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, тобто саме по собі це рішення ніяк не впливає на права позивача, не створює для нього обов'язків, не визначає правову поведінку позивача, а тому не порушує його права та інтереси. Вказана обставина (відсутність порушеного права) є підставою для відмови в позові в цій частині позовних вимог.

Належить також відмовити і в задоволенні позову в частині позовних вимог про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість МПП "Шквал".

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України "Деякі питання адміністрування податку на додану вартість" від 09.09.2009 № 1120-Р платник податку має право оскаржити в установленому законодавством порядку рішення про анулювання реєстрації в Міжвідомчій експертній раді з вирішення спірних питань щодо застосування податкового законодавства та у суді /абзац 2/; у разі оскарження платником податку рішення про анулювання реєстрації у зазначеній Міжвідомчій раді його дія зупиняється на строк, необхідний для розгляду відповідної скарги, але не більш як на 30 календарних днів, а в разі оскарження рішення в суді - до набрання рішенням суду законної сили /абзац 3/.

Враховуючи те, що відповідно до наведеної норми дія акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження такого акту, у суду відсутні правові підстави вважати, що позивач виключений з Реєстру платників податку на додану вартість станом на дату судового розгляду справи.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства "Шквал" до Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним рішення щодо анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та скасування акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 30.09.2009 №178 задовольнити частково.

Скасувати акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції Полтавської області від 30 вересня 2009 року №178.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору на користь Малого приватного підприємства "Шквал" (вул. Бутиріна, 50, кв. 17, м. Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 24563133) в розмірі 1,70 грн.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 01 березня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк