Постанова № 8087412, 04.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.02.10Справа №2а-10409/09/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі : Головуючого судді Котаревої Г.М.

при секретарі судового засідання Налбандян Р.В.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Щедрий Крим»,

до відповідача Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,

за участю представників:

від позивача – не з’явився,

від відповідача - Османов Е.Р., довіреність № 171/0/10 від 27.02.09р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Щедрий Крим» (далі – позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість оформлене актом № 20/15-02 від 20.07.09р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача, про зобов’язання відповідача відновити позивача в Реєстрі платників податку на додану вартість.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.09.09 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача були відсутні підстави для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість відповідно підпункту " ґ " п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки в березні 2008 року Позивач збільшив статутний капітал додатковим внеском у формі нерухомого майна, що в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» є поставкою. Зазначена операція була оформлена у відповідності до законодавства, постачальник виписав податкову накладну, позивач відобразив зазначену операцію в декларації за березень, що була подана 21.04.08р. № 7895. Вартість додаткового внеску складала 3 000000 грн., а сума ПДВ 500 00 грн. Зазначена сума була відображена постачальником в податковій декларації як зобов’язання з ПДВ. Також позивач зазначив, що він реалізував сіно, проте такі реалізації носили сезонний характер в силу природних умов ведення сільського господарства. Зокрема, позивачем реалізовано сіно: операція за грудень 2008 року та липень 2009 року, зазначені операції були відображені у відповідних деклараціях.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в письмових запереченнях. У запереченнях посилався на те, що Актом № 92/15-02 від 18.07.09р. про проведення інвентаризації платників податку на додану вартість встановлено, що позивач за податкові періоди з червня 2008р. по травень 2009 року декларує відсутність оподаткованих поставок. Комісією відповідача складено акт № 20/15-02 від 20.07.09р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, яким було встановлено неподання позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців звітності з ПДВ, яка свідчить про відсутність оподаткування поставок (підпункт " ґ " п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"). Платник подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.06.08р. до 01.06.09р. з показниками, які свідчать про відсутність оподаткованих поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій – 0 грн.

Таким чином відповідач, вважає що у нього були підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з підстав, передбачених підпунктом " ґ " п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Щедрий Крим» зареєстроване у якості юридичної особи 25.12.2007 р. Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим, ідентифікаційний номер 35546907(а.с. 5).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Щедрий Крим» з 28.01.2008 р. є платником податку на додану вартість, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100093413, видане ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, що підтверджується матеріалами справи.

20.07.2009 р. Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі АР Крим було складено Акт № 20/15-02 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (а.с.6-7). Зі змісту акту вбачається, що комісією, створеною на підставі розпорядження ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим від 17.07.2009р. № 43, було встановлено неподання позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців звітності з ПДВ, яка свідчить про відсутність оподаткування поставок (підпункт " ґ " п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"), що підтверджується актом №92/1502 від 18.07.2009р. про проведення інвентаризації платників податку на додану вартість. Платник подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.06.08р. до 01.06.09р. з показниками, які свідчать про відсутність оподаткованих поставок, та має за останні дванадцять календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій – 0 грн. У зв’язку з зазначеним на підставі підпункту. “ ґ ” п. 9.8. ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 р. № 778 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, одним з завдань якої відповідно до абз.1 п. 3 цього Положення є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів)

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АРК є територіальним органом виконавчої влади, яка реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Оцінюючи правомірність складання відповідачем акту № 20/15-02 від 20.07.09 р., яким було прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Щедрий Крим» на підставі абз. “г” п. 9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, судом встановлено наступне.

Закон України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями станом на час складання оскаржуваного рішення у вигляді акту) (далі Закон № 168)          визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Статтею 1 Закону № 168 визначено поняття терміну « платник податку» - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п.1.3. ст.1).

Відповідно до ст. 2 Закону № 168 платником податку є:

- будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

- будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Відповідно до підпункту «г» пункту 9.8. ст. 9 Закону передбачено, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є випадок, коли особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість визначається Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000р. № 79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429 (далі – Положення).

Відповідно до п. 25 Положення, реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону №168, якщо:

а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 25.2.1. Положення органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення.

Рішення з підстав, передбачених пунктом «г» пункту 9.8. статті 9 Закону можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей) зокрема:

-          акта або довідки підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про неподання платником податку податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців;

-          реєстру (переліку) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за дванадцять послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність у таких деклараціях (податкових розрахунках) оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців. У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до органу державної податкової служби, загальні обсяги оподатковуваних поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку);

-          повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру, відомостей з ЄДРПОУ чи інших державних реєстрів, якими підтверджується припинення (ліквідація) юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, представництва нерезидента;

-          судового рішення, повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру щодо скасування державної реєстрації платника податку або визнання недійсними змін до установчих документів.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що підпункт «ґ» пункту 9.8. статті 9 Закону встановлює випадки, в яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, пов’язані із неподання платником податку податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.

Положення визначає перелік документальних даних, які дають право органу податкової служби прийняти рішення про анулювання з підстав, зазначених в підпункті «ґ» пункту 9.8. статті 9 Закону.

          В оскаржуваному акті зазначений акт № 92/14-02 від 18.07.09р. по проведенню інвентаризації платників податку на додану вартість, яким виявлено неподання платником податку (позивачем) податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, який в свою чергу є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону.

Крім того, судом досліджено реєстр податкових декларацій особи за дванадцять послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність у таких деклараціях оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (а.с. 38), що також є підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону.

Таким чином, судом встановлено, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини, визначені п.п. "в" п. 9.8 ст. 9 Закону № 168, а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Суд не приймає доводи позивача стосовно протиправності дій відповідача, у зв’язку з наявністю задекларованого податкового кредиту у березні 2008 року декларацією № 7895 у розмірі 500000 грн., яка була подана 21.04.08р.(а.с.14), а також податкових зобов’язань позивача де останній є продавцем (платником податку) відповідно до податкових накладних (а.с. 21-23), у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що у період з 01.06.08р. до 01.06.09р. позивачем не декларувався податковий кредит, а стосовно податкових зобов’язань позивача, як платника податку на додану вартість, то у рядку 1 податкових декларацій які подавались позивачем за період з 01.06.08р. до 01.06.09р. не відображені податкові зобов’язання, а уточнюючи розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок подані позивачем після прийняття відповідачем спірного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач в процесі прийняття оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв’язку з чим позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 11.12.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. В повному обсязі постанова виготовлена 16.12.2009р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Котарева Г.М.