Постанова № 8087409, 22.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.10Справа №2а-12630/09/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С., при секретарі Павленко Н.О. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО»

до Державіної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,

за участю представників:

від позивача – Домарацький Д.Р.. довіреність від 20.06.2009 року;

від відповідача – Кадиров У.І., довіреність № 4/10 від 07.12.2009 року;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання неправомірним та скасування рішення Державіної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим № 438/24 від 28.10.2009 року та спонукання відповідача зняти податкове обтяження майна позивача.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем необґрунтовано застосовано такий вид забезпечення зобов’язання як податкова застава та прийнято рішення про продаж активів ТОВ «ТЕС-АВТО» в рахунок погашення податкового боргу. В той час, як відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» такий вид забезпечення податкового зобов’язання застосовуються лише за наявності податкового боргу. Заборгованість ТОВ «ТЕС-АВТО» у розмірі 526826,37 грн. не є податковим боргом, а є окремим видом штрафних санкцій – пенею, нарахованою за порушення строків, передбачених ст. ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». З огляду на зазначене вище, позивач просив скасувати рішення № 438/24 від 28.10.2009 року та зняти податкове обтяження майна ТОВ «ТЕС-АВТО».

У судовому засіданні, яке відбулось 07.12.2009 року, позивачем було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, пункт другий позовних вимог викладено у такій редакції: «спонукати Державіну податкову інспекцію в м. Сімферополь АР Крим» виконати дії по виключенню з Державного реєстру обмежень рухомого майна податкової застави активів ТОВ «ТЕС-АВТО», зареєстрований 01.09.2009 року за реєстраційним номером 6181881.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 22.02.2010 року, наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що порядок стягнення пені, нарахованої позивачу за порушення строків, передбачених ст. ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», врегульований Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Відтак, обтяження активів позивача податковою заставою та примусове стягнення боргу шляхом продажу активів ТОВ «ТЕС-АВТО» є правомірним. Приймаючи до уваги зазначене вище, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» зареєстровано 01.10.2001 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 432110 від 01.10.2001 року (а.с.6).

          Згідно з довідкою Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим № 70/29-0 від 16.11.2009 року позивач 10.10.2001 року взятий на облік як платник податків за № 61562 (а.с.63).

          Відповідно до п.7.3 Статуту ТОВ «ТЕС-АВТО», зареєстрованого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 01.10.2001 року за № 04055647ю0031254, товариство у встановленому законодавством самостійно здійснює операції з експорту та імпорту товарів (робіт, послуг), на основі валютної самооплатності і самофінансування, використовуючи відповідно до чинного законодавства отримані кошти в іноземній валюті на зміцнення матеріально-технічної бази і соціально-культурної сфери (а.с.18).

          Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим 30.04.2009 року прийнято рішення № 0000192200 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 526826,37 грн. (а.с.64).

          Вказане рішення прийнято на підставі акту перевірки № 1180/22-012/31681159 від 10.02.2009 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». У рішенні зазначено, що сума штрафних (фінансових) санкцій підлягає сплаті у тридцятиденний строк з дня отримання цього рішення.

          Позивачем 01.06.2009 року та 05.06.2009 року частково було сплачено заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 46049,56 грн. та 340,00 грн. відповідно.          На несплачену суму боргу у розмірі 480436,81 грн. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим було виставлено першу податкову вимогу № 1/2005 від 25.06.2009 року.

          Вказана вимога отримана позивачем 30.06.2009 року, про що свідчить відмітка на корінці цієї вимоги (а.с.68).

          Позивачем 24.06.2009 року та 24.07.2009 року частково було погашено суму заборгованості у розмірі 46389,56 грн. та 54000,00 грн. відповідно.

          На несплачену суму боргу у розмірі 426436,81 грн. Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим було виставлено другу податкову вимогу № 2/2310 від 30.07.2009 року.

          Вказана вимога отримана позивачем 21.08.2009 року, про що свідчить відмітка на корінці цієї вимоги (а.с.68).

          25.08.2009 року позивачем було складено акт № 475/24-1 опису активів ТОВ «ТЕС-АВТО», на які поширюється право податкової застави.

          До акту було внесені такі активи позивача як: нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5/15, кв. 1, літ «А», кім.1, що належить ТОВ «ТЕС-АВТО» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 12.07.2004 року за № 5309; нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5/15, кв. 2, кім. 1,2, що належить ТОВ «ТЕС-АВТО» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 12.07.2004 року за № 5370; нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5/15, кв. 10, кім. 1,2, що належить ТОВ «ТЕС-АВТО» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 26.04.2004 року за № 2419 (а.с.54).

           Відомості про належне ТОВ «ТЕС-АВТО» майно були внесені до акту від 25.08.2009 року № 475/24-1 на підставі довідки Кримського Республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» № 27591/10 від 10.07.2009 року (а.с.69).

          У зв’язку з несплатою позивачем у встановлені законодавством строки суми боргу, відповідачем було застосовано податкову заставу активів ТОВ «ТЕС-АВТО» згідно з актом опису від 25.08.2009 року № 475/24-1 , про що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 01.09.2009 року було зроблено запис за № 9011000 (а.с.24).

          Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим 28.10.2009 року було прийнято рішення № 438/24-1 про стягнення коштів та продаж активів платника податків, а саме ТОВ «ТЕС-АВТО», в рахунок погашення його податкового боргу.

          Судом була перевірена наявність у Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим підстав для застосування до позивача такої мірі забезпечення виконання зобов’язання як податкова застава активів, а також прийняття рішення про продаж коштів та інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, та встановлено наступне.

          Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг здійснюється на підставі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» одним з видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні є експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.

При цьому експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України;

Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами (ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право: самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам; безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених питаннях; вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Згідно зі ст. 1 Закону до іноземної валюти належить: валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу, платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

          Відповідальність за порушення строків, передбачених ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачена ст. 4 вказаного Закону: порушення резидентами строків тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (далі – Закон).

          Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 ст.6 Закону податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 8.1. статті 8 Закону з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до ст. 1 Закону під податковою заставою слід розуміти спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

При цьому під активами платника податків слід розуміти кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п. 1.10 ст. 1 Закону).

Примусове стягнення податкової заборгованості – передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Згідно з п.п.2.3.1. п. 2.3 ст. 2 Закону органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі - органи стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Статтею 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.

Проаналізувавши вказані вище норми Закону суд дійшов висновку, що нормами чинного законодавства органам державної податкової служби дійсно надано право примусового стягнення боргу з платника податків шляхом застосування податкової застави та примусового стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу.

З аналізу вказаних норм також вбачається, що таке право у податкових органів виникає лише за наявності у платника саме податкового боргу.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковий борг – це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом було досліджено правову природу пені, нарахованої позивачу за порушення умов ведення розрахунків в іноземній валюті та встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» пеня являє собою плату у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підставою виникнення податкового боргу, зокрема пені, є наявність у платника податків обов’язку сплачувати у встановлені законодавством строки податки та інші збори (обов’язкові платежі).

Вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), а також місцевих податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлений ст. ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», пеня, передбачена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до вказаного переліку не входить.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було визначено пеню, нараховану позивачу відповідно до рішення № 0000192200 від 30.04.2009 року, як податкове зобов’язання та внесено суму у розмірі 526826, до картки платника – ТОВ «ТЕС-АВТО» (а.с.65-67).

Пеня, передбачена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є особливим різновидом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб’єктів господарювання за порушення ведення розрахунків в іноземній валюті. Стягнення заборгованості за таким видом адміністративно-господарських санкцій здійснюється у судовому порядку.

Право звернення податкових органів з такими позовами до суду передбачено, зокрема, п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якого державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках— коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

          Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються платнику податку у разі, коли він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, суд вважає неправомірним направлення позивачу першої податкової вимоги № 1/2005 від 25.06.2009 року та другої податкової вимоги № 2/2310 від 30.07.2009 року, оскільки, як було з’ясовано судом, заборгованість позивача з пені, нарахованої за порушення строків, передбачених ст. ст. 1,2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не є податковим зобов’язанням.

          Що ж стосується опису активів ТОВ «ТЕС-АВТО», обтяження їх податковою заставою та внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, то суд зазначає наступне.

          Конституція України передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (статті 41, 42).

          Згідно із Законом сутність податкової застави полягає у запровадженні на певний строк особливого порядку розпорядження платником податків своїми активами.

Положення п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону передбачає, що підставою виникнення права податкової застави є неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової декларації. Тим самим законодавець фактично прирівнює неподання або несвоєчасне подання податкової декларації до факту несплати податкового зобов'язання. Але зазначена підстава ще не свідчить про існування податкового зобов'язання у платника податків, а тим більше про виникнення податкового боргу.

Положення п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону передбачає поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, які перебували на момент виникнення такого права в його власності (повному господарському віданні), а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Із змісту цього положення випливає, а практика його застосування підтверджує, що право податкової застави поширюється практично на всі види активів платника податків. При цьому не враховується адекватність суми податкового зобов'язання чи податкового боргу з розміром заставлених активів платника податків, що не сприяє справедливому вирішенню питань застосування права податкової застави між суб'єктами податкових правовідносин.

З метою врегулювання зазначеного питання в Рішенні Конституційного суду України від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 зазначено, що розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності.

Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.

Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Враховуючи висновки Конституційного Суду України про те, що розмір активів платника податків, обтяжених податковою заставою, повинен відповідати розміру боргу, доцільним є проводити під час опису активів платника податків їх попередню оцінку.

Всупереч цьому, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь АР Крим в акті опису № 475/24-1 від 25.08.2009 року не заповнена графа «Балансова вартість або вартість за експертною оцінкою, гривень».

Відсутність грошової оцінки активів ТОВ «ТЕС-АВТО», обтяжених податковою заставою, позбавляє змоги визначити їх відповідність розміру боргу.

Таким чином. суд дійшов висновку, що акт опису № 475/24-1 від 25.08.2009 року складений Державною податковою інспекцією з порушенням норм чинного законодавства.

Судом до матеріалів справи було долучено витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 25115378 від 26.10.2009 року (а.с.24).

          З вказаного витягу вбачається, що активи позивача, зазначені в акті опису № 475/24-1 від 25.08.2009 року, були внесені до Державного реєстру рухомого майна. В той час, суд зазначає, що активи позивача, зазначені в акті опису, а саме: майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5/15, кв. 1, літ «А», кім.1, що належить ТОВ «ТЕС-АВТО» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 12.07.2004 року за № 5309; нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5/15, кв. 2, кім. 1,2, що належить ТОВ «ТЕС-АВТО» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 12.07.2004 року за № 5370; нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5/15, кв. 10, кім. 1,2, що належить ТОВ «ТЕС-АВТО» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 26.04.2004 року за № 2419, є нерухомим майном, про що свідчить довідка Кримського Республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» № 27591/10 від 10.07.2009 року (а.с.69).

          З огляду на зазначене вище, суд вважає рішення № 438/24-1 від 28.10.2009 року Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим про стягнення коштів та продаж активів платника податків, а саме ТОВ «ТЕС-АВТО», в рахунок погашення його податкового боргу, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, невмотивованим та упередженим.

          За таких умов, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 26.02.2010 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим № 438/24-1 від 28.10.2009 року про стягнення коштів та продаж активів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» в рахунок погашення його податкового боргу.

3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію в м. Сімферополь АР Крим (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9) виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна податкову заставу активів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕС-АВТО» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 5/15), зареєстровану 01.09.2009 року за реєстраційним № 6181881.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Цикуренко А.С.