Постанова № 8087407, 26.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.02.10Справа №2а-14106/09/4/0170 о 10:31

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача - Джемілова А.Н.;

від відповідача - Пімшін С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим

до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая"

про стягнення

Суть спору: Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим(далі – позивач) звернулась до адміністративного суду із позовом до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» (далі – відповідач) про стягнення 142584,66 грн. Позов мотивовано положеннями п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; наявністю у відповідача податкового боргу.

Ухвалами суду від 04.12.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що заборгованість у розмірі 121000,00 грн. відповідачем погашено (на підтвердження чого надані платіжні документи), підставою виникнення решти суму заборгованості є податкове повідомлення-рішення №0001671502/0, спір стосовно якого розглянутий судами першої і апеляційної інстанції, судове рішення набрало законної сили. Тому відповідач вважає, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не підлягає судовому розгляду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач є юридичною особою, ідентифікаційний код 05450357, державну реєстрацію проведено Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим.

Згідно із розрахунком суми заборгованості, про стягнення якої просить позивач (а.с. 5), вона складається з сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначеного платником податку у податковій декларації, у розмірі 120968,00 грн. та сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21616,66 грн., податкове зобов'язання за якими визначено контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні (з урахуванням часткового скасування цього податкового повідомлення-рішення за наслідками судового оскарження).

Суд встановив, що відповідачем надано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2009 року, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 120968,00 грн.

Перевіряючи доводи відповідача щодо самостійного погашення даної суми суд встановив, що вони є обґрунтованими і підтверджуються матеріалами справи.

Так, з наданих відповідачем платіжних доручень (а.с. 38-45) вбачається, що ним було перераховано 121000,00 грн. за призначенням платежу «ПДВ за вересень 2009 року».

Зарахування сплачених сум підтверджується даними облікової картки платника податку. Проте, всупереч визначеного платником податку призначенню платежу, кошти спрямовувались на погашення податкового боргу, що виник раніше.

У зв'язку із цим суд зазначає наступне.

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення 121000,00 грн. задоволенню не підлягає.

В решті суми заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону №2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Судом встановлено, що податковим органом визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у податковому повідомленні-рішенні від 7 червня 2007 року №0001671502/0 у розмірі 57908,59 грн. (а.с. 10). Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, на підставі акту невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати ПДВ до бюджету від 07.06.2007 року №112/15-02, яким встановлено порушення відповідачем строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ.

Позивачем подано до Господарського суду АР Крим позов, в якому, зокрема, заявлено вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 7 червня 2007 року №0001671502/0 в частині застосування штрафних санкцій на суму 36291,93 грн. (з урахуванням уточнення позовних вимог). Постановою цього суду від 09.09.2008 року позов задоволено. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 03.06.2009 року судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідачем в порядку, встановленому ст. 71 КАС України не надано доказів погашення решти суми заборгованості (на суму 21616,66 грн.), зазначене є належним доказом її наявності, тому така заборгованість підлягає погашенню в порядку, встановленому законом.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що спір стосовно податкового повідомлення-рішення від 7 червня 2007 року №0001671502/0 не підлягає судовому розгляду, оскільки його розглянуто Господарським судом АР Крим і він є спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки такі доводи є помилковими.

Часткове скасування Господарським судом АР Крим податкового повідомлення-рішення у справі за позовом платника податку до контролюючого органу не впливає на можливість контролюючого органу звернутись до суду із позовом про стягнення решти заборгованості.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Таким чином, законодавець передбачив такий спосіб примусового стягнення податкового боргу, як звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, з відповідача належить стягнути 21616,66 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

В судовому засіданні 26.02.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 03.03.2010 року.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая» у дохід державного бюджету на р/р 31115029600048 в ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34741000 суму заборгованості з податку на додану вартість (код платежу 14010100) у розмірі 21616,66 грн.

3.          В задоволенні решти частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.