Рішення № 80861943, 01.04.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року справа № 580/295/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про стягнення коштів та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

25.01.2019 ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов про стягнення з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (18000, м.Черкаси, вул. Надпільна, буд.222, корп.2) заборгованості з індексації грошового забезпечення в сумі 7870,08 грн. за період з 22.06.2015 до 21.06.2018 та моральної шкоди у розмірі 7000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за вищевказаний період, що призвело до неотримання позивачем вказаних коштів. Позивач з посиланням на практику Європейського суду з прав людини стверджує, що відповідач порушив принцип належного урядування та позбавив позивача права на отримання цих коштів. Тому просив задовольнити позов. Крім того, у зв'язку з понесеними стражданнями просить відшкодувати моральну шкоду, яку обгрунтував тим, що порушення його трудових прав призвело до негативних змін у його житті, викликом душевних, психічних і фізичних страждань, приниженні його честі та гідності, репутації. Оскільки позивач брав участь в Антитерористичній операції та Операції об'єднаних сил, порушення відповідача призвели до приниження його ролі, як захисника.

Ухвалою суду від 29.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами. Встановлено відповідачу строк тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву.

Згідно з даними рекомендованих повідомлень відділень поштового зв'язку вказану ухвалу позивач отримав 07.02.2019, а відповідач - 04.02.2019.

Ухвалою суду від 11.02.2019 залишено без задоволення клопотання Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 12.02.2019 залишено без задоволення клопотання Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про виклик та допит в якості свідка начальника фінансово-економічної служби Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку ОСОБА_2 Витребувано у Черкаського об'єднаного міського військового комісаріату завірені належним чином копії особової справи позивача.

Ухвалою від 20.02.2019 суд залишив без задоволення клопотання Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку про розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін.

07.02.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що Законами України Про Державний бюджет України на 2016 рік та на 2017 рік виплата індексації не передбачалась. Крім того, відповідно до листа директора Департаменту фінансів МО України від 26.03.2018 №248/1485 можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Крім того наголошував, що розрахунок індексації, здійснений позивачем у позові, не вірний, оскільки у період з березня 2018 року до грудня 2018 року відбулося підвищення розмірів посадових окладів всіх категорій службовців.

У відповіді на відзив від 11.02.2019 позивач зазнає, що відсутність бюджетних коштів на виплату індексації не є поважною причиною для невиплати таких коштів.

18.02.2019 на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив за змістом аналогічне відзиву.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно до наказу начальника Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку від 22.06.2015 №44 позивача прийнято стрільцем групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони. Зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.

Наказом начальника Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку від 22.06.2015 №44 звільнено позивача з військової служби в запас Збройних Сил України у зв'язку з закінченням строку контракту.

10.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити йому індексацію грошового забезпечення в сумі 7870,08 грн. за період з 22.06.2015 до 21.06.2018.

Відповідач листом від 22.01.2019 №67/фес/119 його повідомив, що індексація грошового забезпечення до грудня 2015 року позивачу виплачена. Крім того, відповідно до листа директора Департаменту фінансів МО України від 26.03.2018 №248/1485 можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було.

Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував таке.

Ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошових доходів населення відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 03.07.1991 №1283-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1283-ХІІ) - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

На підставі ч.1 ст.2 Закону №1283-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону №1283-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно з п.2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд врахував, що положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

З відзиву на позов суд встановив, що єдиною підставою для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення стало неналежне фінансування відповідача.

Відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат (доказом наявності поважних причин непроведення розрахунку). Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого відбувається фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17, який підлягає безумовному врахуванню судом.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Отже, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Відсутність законодавчого механізму для нарахування та виплати індексації за періоди, в яких була відсутня фінансова можливість такої виплати, не є підставою для позбавлення особи права на отримання коштів (мирне володіння його майном), виплата яких передбачена законом.

З даних наданого відповідачем витягу від 07.02.2019 №67/фес/222 з роздавальних та розрахунково-роздавальних відомостей про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 22.06.2015 до 21.06.2018 позивачу індексація виплачувалась 1 раз у грудні 2015 року в сумі 41,34 грн.

Згідно з наданим позивачем розрахунком індексації, що також підтверджується розрахунком відповідача від 06.02.2019 №67/фес/197, наданим до матеріалів справи, за січень-травень 2016 року індексація становила 15,16 грн. щомісячно, червень-листопад 2016 року - 101,50 грн. щомісячно, грудень 2016 року - лютий 2017 року - 180,80 грн. щомісячно, березень-квітень 2017 року - 249,60 грн. щомісячно, травень 2017 року - 262,70 грн., червень-серпень 2017 року - 335,12 грн. щомісячно, вересень-листопад 2017 року - 397,42 грн. щомісячно, грудень-лютий 2018 року 482,79 грн. Розбіжностей у нарахованих сумах індексацій позивача та відповідача суд за період з 22.06.2015 до березня 2018 року не виявив.

За період березень-червень 2018 року відповідач розрахунок не здійснив. У наданому позивачем розрахунку індексація його грошового забезпечення за вказаний період становить 558,55 грн. щомісячно. Однак розрахунок позивача не передбачає обставини збільшення всіх посадових окладів військовослужбовців.

Згідно з постановою КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, внаслідок чого змінилося грошове забезпечення всіх категорій службовців.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у місяці, в якому відбувається підвищення посадових окладів, значення споживчих цін приймається за 1 або 100%. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів.

Тому у періоді березень-червень 2018 року нарахування позивачу індексації не відбулося правомірно.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що обгрунтованими є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача частини заборгованості з індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 до 21.06.2018 в сумі 5538,88грн.

Щодо вимоги стягнути моральну шкоду в сумі 7000,00 грн. суд врахував таке.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач не надав суду жодних пояснень в обґрунтування детального розрахунку суми моральної шкоди.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач не надав жодних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з оскаржуваними рішеннями відповідачів, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров'я тощо. Також не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи суму шкоди (кратність співвідношення з мінімальною заробітною платою, прожитковим чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян тощо). Жодні зі стверджуваних позивачем фактів не підтверджені будь-яким доказом. Суд також врахував, що обсяг фінансування відповідача залежить від стану дотримання вимог бюджетного законодавства головним розпорядником бюджетних коштів.

Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди не є доведеною, не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З огляду на вказане позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для його повернення.

Клопотання позивача про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 38 грн., пов'язаних з витребуванням доказів, суд вважає необґрунтованим, оскільки вказана сума витрачена позивачам на оплату послуг поштового відправлення відповідачу заяви про виплату індексації грошового забезпечення і не стосується витрат, пов'язаних з розглядом справи відповідно до вимог ст.ст.132-139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 132-139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку (18000, м.Черкаси, вул. Надпільна, буд.222, корп.2; код ЄДРПОУ 24289962) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість з індексації грошового забезпечення в сумі 5538,88грн (п'ять тисяч п'ятсот тридцять вісім гривень вісімдесят вісім копійок).

У задоволенні інших вимог відмовити.

2. Копію рішення направити учасникам справи.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного тексту судового рішення.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі 01.04.2019.