Ухвала суду № 80861965, 29.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Черкаси

29 березня 2019 року справа № 2340/4930/18

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Пруднікової В.О.,

представника позивача - Андрущенка Ю.Б. (за посадою),

представників відповідача - Пипи В.В. (за посадою), Міщенка С.В. (за довіреністю),

розглянувши за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Хлібороб" до Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області про скасування рішення,

встановив:

14 грудня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Хлібороб" до Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, в якому позивач просить скасувати рішення відповідача про затвердження переліку об?єктів комунального майна, серія та номер 25-24/VІІ від 06.10.2017.

Позов мотивовано тим, що з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №134950438 та №134951439 від 20.08.2018 та з листа звернення - вимоги від 19.07.2018 № 481/02-24 отриманого позивачем 21.08.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області Савчук Ларисою Анатоліївною зареєстроване право власності за Мокрокалигірською сільською радою на громадський будинок, що знаходиться за адресою Черкаська область Катеринопільський район с. Ярошівка вул. Шкільна, 1-а та громадський будинок, що знаходиться за адресою Черкаська область Катеринопільський район с.Ярошівка вул. Шкільна.4-а. Це адмінбудинок та будинок культури ПСП «Агрофірма «Хлібороб», які знаходяться в останнього на балансі з 2000 року.

Відповідно до вищевказаних інформаційних довідок підставою виникнення права власності є:

- рішення Мокрокалигіпської сільської ради про затвердження переліку об'єктів комунального майна, серія та номер 25-24/VH від 06.10.2017;

- рішення Мокрокалигірської сільської ради про присвоєння поштової адреси № 11 від 10.01.2018;

- повідомлення від КП «Черкаське обласне об?єднань БТІ «Звенигородського відділку №40 від 12.09.2017;

- лист Регіонального відділення фонду Державного майна України по Черкаській області №05-11-2002 від 13.04.2018.

Таким чином позивач вважає, що Мокрокалигірська сільська об'єднана територіальна громада оскаржуваним рішенням протиправно зарахувала до комунальної власності адмінбудинок та будинок культури в с. Ярошівка Катеринопільського району Черкаської області, які знаходилися на його балансі, а тому і звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

06.02.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.

05.03.2019 до суду надійшло клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, яке мотивоване тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом даного позову є нерухоме майно, що належить відповідачу, але на яке претендує позивач, а не оскарження дій відповідача, як суб?єкта владних повноважень.

18.03.2019 позивач надав суду заяву, в якій просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження.

29.03.2019 відповідачем подано заяву про закриття провадження (додаткова), в якій просить закрити провадження у даній справі.

В підготовчому судовому засіданні представники відповідача підтримали заяву про закриття провадження та просили її задовольнити, представник позивача заперечував проти задоволення заяви про закриття провадження та просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, суд зазначає таке.

За змістом ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Термін "суб'єкт владних повноважень" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку треба розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

В контексті викладеного суд врахував, що підставою позовних вимог позивач визначив протиправне, на його думку, рішення щодо зарахування до комунальної власності адміністративного будинку та будинку культури в с. Ярошівка Катеринопільського району Черкаської області, які знаходилися на балансі позивача.

Майнові відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням затверджено перелік об?єктів комунальної власності Мокрокалигірської сільської ради (згідно з додатком), зокрема приміщення загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (комплекс будівель і споруд), що розташовані за адресою вул. Шкільна, 1 літера «а» с. Ярошівка Катеринопільського району та приміщення будинку культури (прибудова, прибудова з підвалом, тамбур, ганок), що розташоване за адресою вул. Шкільна, 4 літера «а» с. Ярошівка Катеринопільського району.

Суд врахував, що спірні правовідносини виникли з приводу права власності на адміністративний будинок та будинок культури в с.Ярошівка Катеринопільського району Черкаської області, щодо яких прийняте спірне рішення.

Предмет спору фактично стосується спірного права власності позивача. Тому суд дійшов висновку, що предмет спору направлений на захист цивільних прав позивача.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Суд зазначає, що у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/413/18 наголошується, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до порушення цивільних прав, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконною (протиправною) такої бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Позиція щодо юрисдикції відповідних спорів висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 337/2535/2017 (провадження № 14-130цс18).

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною п'ятою вказаної норми встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тому суд дійшов висновку, що вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, п.1 ч.1 ст.238 КАС України визначений обов'язок судді закрити провадження в адміністративній справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку закрити провадження в адміністративній справі та відповідно до ч.1 ст.239 КАС України роз'яснити позивачу, вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Сплачений позивачем судовий збір згідно з квитанцією від 05.11.2018 №18239452 підлягає поверненню позивачу на підставі ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 256,295, 297, КАС України, суд

ухвалив:

Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Хлібороб" до Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області про скасування рішення, закрити.

Роз'яснити позивачу, що вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Повернути приватному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма "Хлібороб" (20545, Черкаська область, Катеринопільський район, с. Ярошівка, код ЄДРПОУ 03567598) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 1762,00 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп., сплаченого згідно платіжного доручення №503 від 12.12.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, однак апеляційна скарга на ухвалу суду бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 02.04.2019.

Суддя В.П. Тимошенко