Ухвала суду № 80848154, 11.03.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/696/19

Провадження № 2-з/201/25/2019

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПОЗОВУ

11 березня 2019р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа–Дочірнє підприємство «Нексус–виробничо-комерційна компанія») про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

21.01.2019р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява АТ «ОСОБА_1 Дніпро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа – ДП «Нексус – ВКК») про стягнення заборгованості.

Провадження по справі відкрито ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 11.03.2019р.

Одночасно, 21.01.2019р. до суду надійшла заява представника АТ «ОСОБА_1 Дніпро» - ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 27.12.2017р., про вжиття заходів забезпечення позову, в якій він просив накласти арешт на нерухоме майно – квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить на праві власності ОСОБА_2 В обґрунтування заяви, представник позивача посилався на те, що відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов’язань перед банком, а нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_2, є єдиним майном за рахунок якого можна задовольнити вимоги банку.

Ознайомившись із заявою представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю за можливе відмовити у її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з наданих позивачем документів, рішенням суду від 19.09.2016р. позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_1 Дніпро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3В.(третя особа – ДП «НЕКСУС – ВКК») про стягнення заборгованості були задоволені частково та стягнута заборгованість за кредитним договором № 120514 – КЛВТ від 12.05.2014р. станом на 12.02.2016р. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03.12.2018р. відкрито провадження по справі та згідно інформації на сайті судова влада, розгляд справи призначений на 11.04.2019р.

Державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_5 06.12.2018р. була винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_2, якою накладений арешт та проведений опис квартири АДРЕСА_2.

Звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що у разі скасування рішення суду від 19.09.2016р. буде закрито виконавче провадження та знятий арешт з єдиного майна, на яке може бути звернуто стягнення, що в свою чергу призведене до порушення права позивача на ефективний захист його інтересів в суді. Крім того, представник позивача вважає, що обраний ним вид забезпечення позову не порушить прав вланика.

Разом з тим, критично оцінюю такі посилання представника позивача, виходячи з того, що такий вид забезпечення позову, як арешт нерухомого майна, позбавить відповідача ОСОБА_2 не тільки володіти та розпоряджатися належним йому на праві власності майном, а й користуватися ним, оскільки направлений на суттєве обмеження його прав, як власника майна.

Крім того, відмовляючи в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову враховано те, що основним боржником за кредитним договором є ДП «Нексус- ВКК», і як вбачається з п. 3.2.4. договору № 180914 про зміну кредитного договору від 18.09.2014р., кредитний договір забезпечений ще й заставним майном на підставі договору застави № 120514-Зо від 12.05.2014р., тобто є й інше майно, за рахунок якого банк зможе задовольнити свої вимоги у разі неналежного виконання боржниками своїх зобов’язань.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, в задоволенні заяви представника АТ «ОСОБА_1 Дніпро» про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.ст. 149, 260, 353 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА :

В задоволенні заяви Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (третя особа–Дочірнє підприємство «Нексус–виробничо-комерційна компанія») про стягнення заборгованості– відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду .

Суддя: Ткаченко Н.В.