Постанова № 8084104, 16.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2010                                                                                           № 1/227-16/279

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Студенця В.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -не з’явився.;

від відповідача – Чиж І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2009

у справі № 1/227-16/279 ( .....)

за позовом                               Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр"

до                                                   ВАТ "Комерційний банк "Експобанк"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 15274,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Міський інформаційний центр” (далі – КП „Міський інформаційний центр”) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Експобанк” про стягнення з відповідача 15274,61 грн., з яких 497,67 грн. пені за розміщення спеціальної конструкції без отримання дозволу за договором № 2399 від 16.04.2007 року за період з 16.04.2007 року по 19.06.2007 року, 276,95 грн. витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції, 14500,00 грн. штрафу за прострочення повернення місця за договором та зобов’язання відповідача повернути позивачеві на підставі Акту прийому – передачі місце, що знаходиться у комунальній власності за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 6. Відкрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Експобанк” (далі – ВАТ „Комерційний банк „Експобанк”) є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Експобанк”.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.10.2008 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2009 року касаційну скаргу КП “Міський інформаційний центр” задоволено частково. Рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року у справі №1/227 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.04.2009 справі присвоєно № 1/227 – 16/279 та прийнято до провадження.

Ухвалою Верховного суду України від 04.06.2009 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24.03. 2009 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.09.2009 року у справі № 1/227-16/279 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції КП “Міський інформаційний центр” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва 22.09.2009 року у справі № 1/227-16/279 повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до умов договору № 2399 від 16.04.2007 року відповідач зобов’язаний повернути місця отримані для розташування спеціальних конструкцій направивши позивачу Акт прийому-передачі. Позивач, у свою чергу, зобов’язаний шляхом зіставлення фактичного стану об’єкту з відомостями, що містяться у зазначеному акті, перевірити фактичну відповідність та підписати його. Відповідач своє зобов’язання не виконав та не повернув позивачеві місце, яке йому було надано у користування. За прострочення повернення місць, наданих у користування, відповідач зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 14500,00 грн. Демонтаж спеціальної конструкції було проведено з дотриманням рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 року № 977. Витрати на проведення демонтажу спеціальної конструкції склали 276,95 грн. За порушення зобов’язань щодо розміщення спеціальної конструкції на місцях, переданих у користування договором № 2399 від 16.04.2007 року, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку відповідач зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 497,67 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2009 року апеляційну скаргу комунального підприємства “Міський інформаційний центр” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі. Розгляд справи призначено на 21.01.2010 року.

В судове засідання 21.01.2010 року представник позивача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 16.02.2010 року.

Головою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2010 року строк вирішення спору справи № 1/227-16/279 продовжено на один місяць.

Розпорядженням від 16.02.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв’язку з виходом судді Зеленіна В.О. з лікарняного розгляд справи № 1/227-16/279 доручено колегії суддів у складі головуючого судді Студенця В.О. та суддів Баранця О.М., Зеленіна В.О.

В судове засідання 16.02.2010 року представник позивача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином. Клопотанням від 29.10.2009 року КП „Міський інформаційний центр” просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВАТ „Комерційний банк „Експобанк” встановлено тримісячний пріоритет на розміщення спеціальної (рекламної) конструкції, що підтверджується довідкою відділу реклами управління містобудування та архітектури департаменту містобудування Харківської міської ради від 12.04.2007 року.

          Між сторонами 16.04.2007 року укладено договір № 2399 (далі - Договір), на виконання умов якого позивач за актом приймання-передачі передав відповідачу в користування місце для розташування спеціальної конструкції, яке перебуває у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 6. Сторонами узгоджено строк дії договору з 16.04.2007 року по 30.06.2007 року (пункт 2.1 Договору).

          Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. N 2067 затверджено „Типові правила розміщення зовнішньої реклами”, далі - Типові правила.

          Пунктом 11 Типових правил встановлено, що пріоритет заявника на місце розташування рекламного засобу встановлюється строком на три місяці з дати прийняття керівником робочого органу відповідного рішення.

          Пункт 13 Типових правил зазначає, що у разі прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, яке перебуває в комунальній власності, заявник протягом трьох днів укладає договір на тимчасове користування цим місцем.

          Таким чином, отримавши Довідку про встановлення пріоритету від 12.04.2007 року та уклавши з позивачем Договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 16.04.2007 року, відповідач повинен був в строк до 12.07.2007 року отримати Дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

          Пунктом 5.1 Договору передбачено, що протягом 3-х днів після припинення дії Договору з підстав, передбачених пунктами 8.1, 8.3 Договору, відповідач зобов'язаний звільнити надане в користування місце та передати його позивачу за актом приймання-передачі.

          Відповідно до пункту 6.2 Договору у разі прострочення повернення місця, наданого в користування, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 50 грн. за кожен день затримки.

          Згідно ст. 16 Закону України „Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типовими правилами визначено, що дозволом визнається документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

Пункт 5 Типових правил визначає, що для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Відділом реклами управління містобудування та архітектури департаменту містобудування Харківської міської ради 27.06.2007 року відповідачу видано дозвіл № 11881 на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 6. Строк дії дозволу з 20.06.2007 року по 15.08.2007 року.

Договором, укладеним між позивачем та відповідачем, встановлений порядок повернення місць, наданих у користування (розділ 5 Договору), згідно з яким протягом 3-х днів після припинення дії Договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1., 8.3. Договору, відповідач зобов'язаний звільнити надані у користування місця і передати їх позивачу на підставі Актів приймання-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін. При цьому демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється відповідачем самостійно за власний рахунок. Місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання Актів прийому-передачі. У разі невиконання вимог позивача щодо звільнення відповідачем місць, позивач має право здійснити роботи з демонтажу спеціальних конструкцій з подальшим віднесення вартості демонтажу на рахунок відповідача.

Пунктом 3.2.5 Договору серед інших обов'язків позивача встановлено, що позивач зобов'язаний готувати та своєчасно надавати відповідачу всі необхідні документи за цим Договором (додаткові угоди, Акт виконаних робіт, т.і.).

Відповідно до п. 3.4.10. Договору відповідач зобов'язаний звільнити та повернути позивачу місця у належному стані та у порядку, визначеному розділом 5 Договору.

Згідно з п. 6.2. Договору у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 50 гривень за кожен день затримки повернення кожного місця.

Пунктами 8.1., 8.3. Договору встановлено порядок припинення дії Договору. Зокрема, пп. 8.1.7. Договору передбачає припинення договору по закінченню строку дії Договору. При цьому пунктом 8.2. Договору не передбачено окремих підстав, що засвідчують припинення дії Договору.

Також пункт 2.2. Договору встановлює, що договір може бути пролонгований на тих саме умовах тільки за письмовою угодою сторін. Користувач (відповідач) має пріоритетне право на пролонгацію цього Договору у випадку належного виконання усіх його умов.          КП «Міський інформаційний центр» 27.07.2007 року демонтувало спеціальну конструкцію відповідача на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.06.2007 року № 516 та згідно з наказом від 12.06.2007 року № 114.

Відповідач не має заборгованості перед позивачем, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2008 року.

Витрати КП «Міський інформаційний центр» на демонтаж згаданої конструкції становлять 276,95 грн.

Позивач позовні вимоги в частині стягнення 497,66 грн. пені обґрунтувало посиланням на пункт 3.4.2. Договору, відповідно до якого відповідач зобов'язався не розміщувати спеціальні конструкції на місці, переданому в користування за цим Договором, до отримання у встановленому порядку дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

КП «Міський інформаційний центр» на підставі пункту 6.1 Договору ВАТ «Комерційний банк «Експобанк» за період з липня 2007 року по червень 2008 року нараховано штраф у сумі 14500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З врахуванням вказівок Вищого господарського суду України КП «Міський інформаційний центр» заявою від 16.09.2009 року уточнило позовні вимоги з посиланням на статті 15, 16, 22, 526, 611, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України та статті 1, 2, 6, 12, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 21.01.2010 року ВАТ «Комерційний банк «Експобанк» було зобов’язано надати суду письмові пояснення щодо використання спеціальної конструкції в період за яким КП «Міський інформаційний центр» нараховано пеню, та в період строку закінчення дії Договору (30.06.2007 року) і до її демонтажу (27.07.2007 року).

Відповідач вимоги суду не виконав. Представник ВАТ «Комерційний банк» «Експобанк» в судовому засіданні пояснити причини невиконання вимог суду викладених в ухвалі від 21.01.2010 року не зміг. Усних пояснень щодо виконання вимог суду не надав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача коштів на підставах і в обсязі, визначених позивачем.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із обов’язків відповідача, встановлених Договором, є обов'язок утриматись від розміщення спеціальних конструкцій на місцях, переданих у користування за Договором, до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у встановленому порядку (п. 3.4.2 Договору). Порушення вказаного обов'язку тягне за собою відповідальність, визначену сторонами п. 6.3 Договору, у вигляді пені у розмірі плати за користування місцями, встановленої п. 4.1 Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням.

Однією із вимог даного позову є вимога про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 6.3 Договору за порушення зобов’язання, встановленого п. 3.4.2 договору.

П. 6.3 Договору не оскаржувався сторонами в судовому порядку, а тому має бути застосовано. Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору.

Оскільки відповідач допустив порушення відповідного зобов’язання, розмістивши спеціальні конструкції до отримання у встановленому порядку відповідного дозволу, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції, про необґрунтованість вимог у частині стягнення пені відповідно до п. 6.3 договору за період з 16.04.2007 року по 19.06.2007 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 497,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволеною.

Позивач звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 195,65 грн. плати за користування місцем для розташування спеціальної конструкції, яке перебуває в комунальній власності. Рішенням господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 року, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2010 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 року зі справи № 46/126-27/194 залишено без змін.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 року зі справи № 46/126-27/194 встановлено наступні факти, які не потрібно доводити знову.

Відповідно до Акту проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 27.07.2007 року демонтаж було здійснено на підставі рішення виконкому Харківської міської ради № 516 від 06.06.2007 року, яким було зобов'язано позивача дотримуватись вимог рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 року, № 977, „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові”.

Відповідно до п. 3 Додатку № 2 „Порядок надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій”, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 року, № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові” при виявленні використання розповсюджувачами зовнішньої реклами місць без укладення договорів про надання в користування місць для розташування спеціальних конструкцій та/або без отримання дозволу (фактичне користування) та у випадку відмови від оплати фактичного користування місцями, укладення зазначеного договору та/або отримання дозволу розповсюджувач зобов'язаний самостійно демонтувати спеціальну конструкцію.

Згідно з п.2.3 додатку № 5 „Порядок демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності” рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 року, № 977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові” спеціальні конструкції підлягають демонтажу у випадках:

а) передбачених договором про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій;

б) коли спеціальна конструкція розміщена на місці без згоди власника місця або особи, уповноваженої на надання цього місця у користування;

в) коли технічний стан спеціальної конструкції, розміщеної на місці, створює загрозу життю або здоров'ю людей та/або заподіяння шкоди (майнової чи немайнової) третім особам.

Пункти 2.4.-2.6. Додатку № 5 встановлюють, що демонтаж спеціальних конструкцій здійснюється КП „Міський інформаційний центр” після направлення розповсюджувачу зовнішньої реклами повідомлення з вимогою:

а) про належне виконання договірних зобов'язань;

б) про звільнення місця, що зайняте без згоди власника або особи, уповноваженої на надання цих місць у користування (у випадку коли власник конструкції та його адреса відомі).

КП „Міський інформаційний центр” направляє зазначені повідомлення розповсюджувачам зовнішньої реклами у письмовій формі поштою або вручає уповноваженим представникам розповсюджувачів зовнішньої реклами особисто, реєструє у відповідному журналі та вносить до інформаційного банку даних.

Демонтаж спеціальної конструкції здійснюється КП „Міський інформаційний центр” без направлення розповсюджувачу зовнішньої реклами, якщо власник спеціальної конструкції та його адреса невідомі.

В матеріалах справи відсутні письмові звернення позивача до відповідача з приводу усунення порушень, що повинні бути надіслані перед ініціюванням процесу демонтажу спеціальних конструкцій відповідно до вищезазначеного Порядку.

В підтвердження правомірності проведення демонтажу спеціальних конструкцій позивач посилається на рішення виконкому Харківської міської ради № 516 від 06.06.2007 року Однак зазначене рішення виносилось в зв'язку з тим, що у відповідача був відсутній дозвіл на розміщення зовнішньої реклами станом на 06.06.2007 року.

Позивачем було проведено демонтаж спеціальних конструкцій з порушенням вимог рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 року, № 977, „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові” та порядку повернення місця для розташування спеціальних конструкцій, встановленого Договором. Крім цього, позивач не мав підстав проводити демонтаж спеціальних конструкцій в зв'язку із закінченням строк дії Договору, посилаючись при цьому в Акті проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 27.07.2007 року на рішення виконкому Харківської міської ради від 06.06.2007 року № 516.

Враховуючи вказані обставини колегія суддів вважає, що в задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на проведення демонтажу спеціальної констукції у розмірі 276,95 грн. необхідно відмовити.

Наявні в матеріалах справи докази не підтверджують розміру витрат заявлених до стягнення позивачем з відповідача. Рахунок-фактура СФД-000088 від 14.04.2008 року, калькуляція № 13 від 30.12.2004 року, розрахунок витрат на підтвердження демонтажу та кошторис не є належними доказами понесення позивачем реальних збитків в розмірі 276,95 грн.

Крім того, предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку повернути надані у користування місця протягом трьох днів у випадку припинення дії Договору, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої п.6.2 Договору, за порушення такого зобов'язання.

Підставою таких вимог, що зазначено у позові, є невиконання відповідачем відповідного зобов'язання - передати надане у користування місце за актом прийому-передачі.

Фактично надане у користування місце звільнено відповідачем 27.07.2007 року в момент демонтування спеціальної конструкції відповідача на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.06.2007 року № 516 та згідно з наказом позивача від 12.06.2007 року. При цьому, сторонами не складено акт прийому-передачі місця.

За умовами п. 5.2 Договору місце вважається фактично повернутим з моменту підписання акта прийому-передачі, отже, відсутність такого акта, на думку позивача, свідчить про те, що місце не передано відповідачем. Відповідно позивач вважає, що відповідач зобов’язаний повернути позивачу на підставі акту прийому-передачі місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: м. Харків, вул.. Бакуліна, 6. Крім того, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача штраф за прострочення повернення місця за Договором у розмірі 14500,00 грн. з 04.07.2007 року по 18.04.2008 року.

Умовами Договору передбачено (п. 5.1 Договору), що протягом трьох днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пп. 8.1, 8.3 Договору, відповідач зобов'язаний звільнити надані у користування місця і передати їх позивачу. При цьому, повернення місць, наданих у користування, здійснюється відповідачем на підставі акта прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Зазначеним пунктом договору передбачено зобов'язання відповідача звільнити місця, надані у користування, та передати їх позивачу.

Надане за умовами договору у користування місце фактично звільнено 27.07.2007 року після закінчення строку дії Договору (30.06.2007 року).

Актом приймання-передачі, складання якого передбачено умовами Договору, за взаємною згодою сторін засвідчується лише певний факт, у даному випадку факт звільнення місця, його передача відповідачем та прийняття позивачем. При цьому, складання такого акта одноособово відповідачем неможливо, оскільки передбачає участь у цьому повноважних представників позивача; відсутність такого акта не свідчить про продовження відповідачем користуватись місцем, що б свідчило про існування перешкод у використанні такого місця позивачем або власником на власний розсуд та порушення відповідних прав таких осіб.

За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, за змістом ст. 509 ЦК України, наявне у п. 5.1 Договору положення щодо складання акта прийому-передачі, не можна вважати виключно зобов'язанням відповідача за своїм змістом, оскільки за своєю суттю передбачає вчинення певних дій не лише відповідачем але й позивачем. При цьому, умовами договору не передбачене саме ініціювання відповідачем оформлення такого акта, направлення такого акта позивачу тощо.

При цьому, не складання відповідного акта не можна вважати порушенням, відповідальність за яке передбачена п. 6.2 Договору, оскільки вказаний пункт договору передбачає відповідальність саме за прострочення повернення місць, а не ініціювання складення відповідного акта.

Враховуючи факт існування договірних відносин до 30.06.2007 року, період з 01.07.2007 року по 26.07.2007 року колегія суддів розглядає як затримку відповідачем повернення місця наданого в користування.

П 6.2 Договору передбачена відповідальність відповідача за затримку повернення місця, наданих у користування, у вигляді сплати штрафу у розмірі 50 гривень за кожен день затримки повернення кожного місця (п.6.2.).

Проведення позивачем 27.07.2007 року демонтажу спеціальних конструкцій свідчить про використання відповідачем спеціальної конструкції в період, за який позивачем нараховано пеню, та в період після закінчення дії Договору (30.06.2007 року) і до її демонтажу (27.07.2007 року).

Отже, виходячи з викладеного позовні вимоги про стягнення штрафу за прострочення повернення місця за Договором у розмірі 14500,00 грн. за період з 04.07.2007 року по 18.04.2008 року підлягають частковому задоволенню в розмірі 1150,00 грн. за період з 04.07.2007 року по 26.07.2007 року (23 дня х 50,00 грн.).

Враховуючи фактичне повернення місця 27.07.2007 року, вимога про зобов’язання повернути позивачеві на підставі акту прийому-передачі місце, задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України і прийняття нового рішення.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 22.09.2009 року у справі № 1/227-16/279 скасувати і прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк” (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код 06322299, п/р № 351907107 в ХФ КБ „Експобанк”, МФО 351964) на користь комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, код 32135675, п/р № 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота”, м. Харків, МФО 351931) пеню за розміщення спеціальної конструкції до отримання у встановленому порядку відповідного дозволу за договором від 16.04.2007 року № 2399 за період з 16.04.2007 року по 19.06.2007 року у розмірі 497,66 грн., штрафу за прострочення повернення місця за договором від 16.04.2007 року № 2399 за період з 04.07.2007 року по 26.07.2007 року у розмірі 1150,00 грн., 25,00 грн. державного мита та 12,66 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк” (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код 06322299, п/р № 351907107 в ХФ КБ „Експобанк”, МФО 351964) на користь комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, код 32135675, п/р № 2600030114375 в АКБ „Золоті ворота”, м. Харків, МФО 351931) 12,76 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу №1/227-16/279 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.02.10 (відправлено)