Єдиний державний реєстр судових рішень КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2010 № 11/102
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача Кобзаренко Т.В., Бобренко Л.В.
від відповідача не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_3
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2009
у справі № 11/102 ( )
за позовом ТОВ "Ларєв"
до СПД - фізичної особи ОСОБА_3
про стягнення 22898,68 грн. заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ „Ларєв” звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором поставки.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2009 року позовні вимоги ТОВ „Ларєв” були задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 12323,65 грн., 1232,36 грн. штрафу, 16636,92 грн. пені, 1001,88 грн. інфляційних збитків, 154,04 грн. 3% річних та 6901,24 грн. відсотки за користування чужими коштами.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення повністю та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представник позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надав.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та його представника, наданих в судових засіданнях 21.07.2009 року та 15.09.2009 року, встановив наступне:
01.01.2008 року між ТОВ „Ларєв” та ФОП ОСОБА_3 був підписаний договір поставки.
Відповідно до п. 1.1 постачальник зобовязується постачати і передати покупцю певний товар у власність, а покупець зобовязується приймати та реалізувати цей товар, а також своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що ціна товару визначається на підставі прайс - листів та вказується у замовленні покупця та підтверджується сторонами видатковою накладною.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача, ТОВ „Ларєв” здійснив на виконання умов даного договору двічі поставки відповідачу, що підтверджується видатковими накладними від 18.11.2008 року № Х-16421 та від 25.11.2008 року Х-18045.
Відповідачем частково сплачувався поставлений товар, що також не заперечувалось представниками позивача, проте станом на день звернення з позовом до суду має заборгованість в розмірі 12323,65 грн.
Відповідач та представник відповідача в судових засідання заперечували проти заявленого позову та стверджували, що ФОП ОСОБА_3 не укладав ніякого договору поставки з ТОВ „Ларєв”, нікого не уповноважував на підписання такого договору, відповідно не отримував жодної продукції від позивача та не підписував видаткових накладних.
Для підтвердження своїх заперечень, відповідачем в судовому засідання при розгляді апеляційної скарги заявлялося клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою суду від 15.09.2009 року була призначена судова почеркознавча експертиза для встановлення дійсності підпису відповідача на видатковій накладній та договорі поставки.
Проте, експертною установою не була проведена вище зазначена експертиза та матеріалами справи були повернуті на адресу суду, оскільки відповідачем не була здійснена оплата такої експертизи та не були надані додаткові зразки підпису відповідача, необхідні для проведення дослідження та надання кваліфікованого та достовірного висновку.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вище зазначене, а також те, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своїх заперечень, колегія суддів розглядає спір за наявними матеріалами та доказами у справі № 11/102.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначалося вище, відповідач має часткову заборгованість перед позивачем за поставлений товар в розмірі 12323,65, яку позивач просив стягнути з ФОП ОСОБА_3
Відповідно до п. 6.4 договору, оплата здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
25.02.2009 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату боргу в розмірі 12323,65 грн., яка залишилась без відповіді з боку останнього.
Оскільки відповідачем не спростовано наявність такої заборгованості перед позивачем, а наявними матеріалами справи вона підтверджується, вимога ТОВ „Ларєв” про стягнення основної суми боргу підлягає повному задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім основної суми боргу, позивач просив стягнути з відповідача індекс інфляції та 3% річних за порушення своєчасного виконання зобовязання.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.7 договору поставки визначено, що покупець, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу постачальника зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій, що міститься в матеріалах справи та пояснень представника позивач, останнім штрафні санкції нараховувалися за період з 10.12.2008 року по 27.04.2009 рік.
Відповідно, за вказаний період 3% річних підлягає стягненню в розмірі 140,79 грн. (12323,65 грн. * 3%* 139 дн./365/100).
Стосовно розміру інфляційних витрат, необхідно зазначити наступне.
Враховуючи методику нарахування інфляційних втрат, період стягнення, визначений позивачем, розмір таких втрат повинен становити 1121,45 грн. (12323,65 грн. * 1,091 % 12323,65 грн.)
Позивачем заявлена вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1001,88 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Оскільки стороною, позивачем, таке клопотання суду не заявлялося, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення інфляційних витрат підлягає задоволенню в сумі 1001,88 грн.
Крім того, ТОВ „Ларєв” просив стягнути з відповідача на свою користь штраф за прострочення виконання зобовязання в розмірі 1% від суми заборгованості, посилаючись на п. 8.2 договору, яким передбачено, що у випадку порушення строків оплати визначених договором, покупець сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 1% від ціни товару за кожен день прострочення.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення по даній вимозі, приходить до висновку, що даний штраф за своєю правовою природою є пенею.
Представник позивача в судовому засіданні погодився з таким висновком суду, зазначивши, що дійсно в даному випадку при укладанні договору сторони мали на увазі стягнення пені за прострочення виконання зобовязання.
Таким чином, оскільки позивач зазначав, що даний штраф є пенею, то колегія суддів з даного приводу приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 3 Закону України” Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Твердження позивача проте, що в даному випадку є недоречним застосування вказаного Закону України до даних правовідносин, оскільки договором чітко передбачений розмір пені за неналежне виконання умов договору, не приймається колегією суддів, оскільки правило, встановлене ч.2 ст. 551 ЦК України про те, що розмір неустойки, встановлений законом може бути збільшений у договорі є загальним і не виключає застосування спеціальних правил, зокрема Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових та ч. 2 ст. 343 ГК України.
В даному випадку розмір пені, передбачений договором перевищує встановлену законом межу.
Отже, в даному випадку розмір пені повинен нараховувати, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за заданий період.
Відповідно до постанови правління Національного банку України № 107 від 21.04.2008 року з 30.04.2008 року по 15.06.2009 року розмір облікової ставки становить 12% річних.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1125,88 грн.
Також позивач просив стягнути з ФОП ОСОБА_3 неустойку в розмірі 10% від ціни товару, обґрунтовуючи дану вимогу п. 8.6 договору.
Згідно з вказаним пунктом договору поставки, за відмову від розрахунку, або відмову скласти акт звірки розрахунків за поставлений товар, покупець виплачує неустойку у розмірі 10% від ціни товару, що передбачена п. 6.1 договору за кожен такий випадок.
Так, представник позивача в позовній заяві зазначає, що оскільки відповідач має заборгованість за поставлений товар в розмірі 12323,65 грн. і до часу звернення до суду не сплатив її, то він (відповідач) має сплатити вказану неустойку.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким твердження позивача та вважає невірним в даному випадку висновок суду першої інстанції про задоволення такої вимоги в повному обсязі, оскільки як вбачається з тексту позовної заяви та не заперечується представником позивача, ФОП ОСОБА_3 частково сплачував кошти за поставлений товар, отже він не відмовлявся від таких дій, а лише заборгував частину коштів прострочив їх сплату, а за таке порушення зобовязання договором передбачені та задоволені до стягнення судами окремі штрафні санкції.
Враховуючи вище зазначене, в задоволенні вимоги ТОВ „Ларєв” про стягнення неустойки в розмірі 1232,36 грн. необхідно відмовити.
Остання вимога, яку заявляв до стягнення позивач є вимога про стягнення процентів за користування чужими коштами, яка передбачена як законом так і умовами договору поставки.
Згідно з п. 6.5 договору покупець зобовязаний сплатити 2% від вартості поставленого товару за кожну добу від дня поставки за користування чужими коштами, у разі коли покупець скористувався відстрочкою, передбаченою п.6.4 договору.
Даний пункт договору встановлює 14 ти денний строк відстрочки для сплати коштів за поставлений товар.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства
Представник позивача в своїх поясненнях зазначив, що нарахування таких процентів здійснив з дати звернення до суду з позовом, тобто з 27.04.2009 року терміном 28 днів.
Але колегією суддів не приймається даний розрахунок позивача, оскільки виходячи з аналізу п. 6.5 та 6.4 договору поставки, дані проценти необхідно стягувати за 14 днів, тобто за період наданий позивачем як відстрочка для сплати коштів за поставлений товар.
Отже, розмір процентів, що підлягає задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача становить 3450,62 грн. (12323,65 грн. * 2% *14 дн.)
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, апеляційна скарга субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2009 року у справі №11/102 підлягає зміні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2009 року у справі № 11/102 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
” Позов задовольнити частково.
Стягнути з субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (16600, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в „УкрСибБанк” м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ларєв” (04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових,11/2, р/р 2600810199001 в АБ „Київська Русь” м. Київ, МФО 319092, код ЄДРПОУ 19479382) основний борг в розмірі 12323,65 грн., 3% річних в розмірі 140,79 грн., інфляційні втрати в розмірі 1001,88 грн., пеню в розмірі 1125,88 грн., проценти за користування чужими коштами в розмірі 3450,62 грн. державне мито в розмірі 180,43 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
В задоволені позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 20207,27 грн. відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ларєв” (04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових,11/2, р/р 2600810199001 в АБ „Київська Русь” м. Київ, МФО 319092, код ЄДРПОУ 19479382) на користь субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (16600, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в „УкрСибБанк” м. Харків, МФО 351005, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 101,03 грн.
Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.
Матеріали справи № 11/102 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді
Судове рішення № 8084063, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 18.02.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 11/102. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: