Постанова № 8084052, 10.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2010                                                                                           № 7/38-42/449

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Смоленцева О.Є. (за дов.),

від відповідача: Бойко Д.М. (за дов.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Укргаз-Енерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.10.2009

у справі № 7/38-42/449 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Комплекс Агромарс"

до                                                   ЗАТ "Укргаз-Енерго"

про                                                   розірвання договорів, стягнення боргу, ціна позову 2714900,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2008 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про розірвання договорів на постачання природного газу №55/77/Т(р)-08 на підставі частини 2 статті 612 Цивільного кодексу України та №55/77/Т-08(р) від 28.11.2007 та стягнення 2714900,08 грн. коштів, що були сплачені за непоставлену партію газу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.11.2008 у справі №7/38 в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2009 у справі №7/38 апеляційну скаргу ТОВ «Комплекс Агромарс» задоволено частково, зазначене рішення скасовано частково, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2714900, 08 грн. попередньої оплати за договором поставки природного газу. В відмови в розірванні договорів рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2009 касаційну скаргу ЗАТ «Укргаз-Енерго» задоволено частково, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м.Києва.

Підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій Вищим господарським судом України визначено наступне:

1) висновок апеляційного суду про те, що вимога позивача про стягнення передплати за природний газ за березень 2008 року в розмірі 2714900,08 грн. підлягає задоволенню на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, не відповідає повному, всебічному та об’єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки не досліджено, якими саме платіжними документами позивач перерахував вказану суму, тобто не перевірив чи була взагалі перерахована сума грошей у якості передоплати за поставку природного газу у березні 2008 року за договорами №55/77/Т-08(р), № 55/77-08 від 28.11.2007.

2) суди попередніх інстанцій не дали оцінці тій обставині, що у листах № 4969 від 14.08.2008 та № 16/2-4929 від 06.08.2008 позивач повідомив про припинення договірних відносин. Водночас, господарські суди не перевірили чи передбачено договорами можливість односторонньої відмови від договору або його розірвання. Зокрема, суди не надали оцінку п. 3.10 договорів.

3) суди не перевірили чи виконали сторони вимоги п.п. 3.2., 3.3., 6.2 договорів, тобто чи були виконані умови постачання природного газу сторонами.

4) суди повинні були перевірити чи мало місце порушення умов договорів з боку відповідача (прострочення зобов’язання), а тому чи виникло у позивача право, передбачене цією статтею та чи є грошові кошти, які просить стягнути позивач збитками.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.07.2009 прийнято справу №7/38 до провадження та присвоєно новий №7/38-42/449.

Після порушення провадження у справі №7/38-42/449 та до винесення оскаржуваного рішення, тобто в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, а саме, 20.10.2009 позивачем було подано заяву про зміну підстав позову. Відповідно до якої останній просив розірвати спірні договори на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, а саме вказував, що постановою Кабінету Міністрів України №163 «Про реалізацію імпортованого природного газу на території України» від 5 березня 2008 року встановлено що, з 1 березня 2008 р. імпортований природний газ реалізується в Україні НАК «Нафтогаз України» та її Дочірньої компанії «Газ України», тому з цього часу відповідач був позбавлений можливості виконувати умови спірних договорів, а обставини, якими керувалися сторони при укладенні спірних договорів істотно змінилися. У зв’язку з цим та на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України попередня оплата в розмірі 2714900, 11 грн. підлягає поверненню позивачу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2009 у справі №7/38-42/449 позов задоволено повністю.

Розірвано договори на постачання природного газу №№ 55/77/Т-08 та № 55/77/Т(р)-08 від 28 листопада 2007, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» та Закритим акціонерним товариством «Укргаз-Енерго».

Стягнуто із ЗАТ «Укргаз-Енерго» на користь ТОВ «Комплекс Агромарс» 2714 900, 08 грн. боргу, 25 585 грн. грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те,що відповідач належним чином виконав свої зобов’язання, передбачені пунктом 3.3. договору, та зробив все від нього залежне для включення планового обсягу поставки газу позивачу до планового розподілу газу на березень 2008 року, та відповідно здійснення поставки газу. Отже, оскільки відповідач не порушував строки поставки природного газу, та оскільки договором та/або чинним законодавством не передбачено інших підстав для повернення попередньої оплати, такі вимоги позивача є безпідставними

Крім того, апелянт зазначає, що позивач листами від 06.08.2008 за №16/2-4929 та від 14.08.2008 за №4969 фактично відмовився від придбання природного газу за березень 2008 року у відповідача, мотивуючи це укладенням договору з іншим постачальником. В той же час, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що вимоги пункту 3.10. Договорів, якими передбачено, що у випадку повної відмови від постачання природного газу, замовник (позивач) зобов’язаний повідомити про це постачальника (відповідача) за 45 днів до дня припинення такого постачання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення – без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія не може погодитися із висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладених між ними Договорів на постачання природного газу № 55/77Т-08(р) та №55/77Т-08 від 28.11.2008 (далі – Договори), згідно з умовами яких, сторони погодили, що відповідач згідно даного Договору зобов’язується передати у власність позивача, а позивач зобов’язується прийняти від відповідача та оплати природний газ (надалі –газ) в обсязі вказаному в статті 2 даного Договору (п. 1.1).

Кількість та якість газу, що планується поставити протягом періоду з 01.01.2008 по 31.12.2011 становить 30868000,00 куб.м. (стаття 2 Договору № 55/77Т-08(р)), та 146400000,00 куб.м. (стаття 2 Договору № 55/77Т-08).

Пунктами 2.1.1. Договорів сторони визначили обсяг газу, що планується поставити за даними договорами у кожному календарному місяці.

Незалежно від правила встановленого пунктом 2.1.1. Договорів сторони в разі необхідності, письмово узгоджують зміни Планового обсягу поставки не менше ніж за 10 днів до початку кожного місяця поставки. Сторони мають право письмово узгоджувати зміни Планового обсягу поставки протягом поточного місяця поставки (п. 2.1.3 Договорів).

Зі змісту укладених Договорів вбачається, що сторони чітко визначили порядок та строки проведення розрахунків за договором, передбачивши в пункті 6 обов’язкову попередню 100% оплату газу, що підлягає поставці, а саме, відповідно до пункту 6.2. Договору покупець здійснює попередню оплату за газ, що передається за даним Договором щодекадно: до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, а також до 5 і 15 числа місяця поставки на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником покупцеві, в такому порядку:

- постачальник виставляє покупцеві рахунки-фактури на оплату газу виходячи з обсягу поставки газу в кожній декаді місяця поставки (надалі – декадний обсяг поставки) та ціни газу, вказаної в Додатковій угоді до даного Договору, яка вказує ціну газу на відповідний місяць поставки (пункт 6.2.1.);

- покупець здійсню попередню оплату газу в повному розмірі та у строк, вказані у відповідному рахунку-фактурі постачальника на поточний рахунок постачальника, який зазначено у такому рахунку-фактурі (пункт 6.2.4.);

- остаточний розрахунок здійснюється на підставі відповідного Акту до 15 числа місяця, наступного за місяцем поставки (пункт 6.3.).

Відповідно до п. 3.3 Договорів, після виконання позивачем вимог п.п. 3.2., 6.2 даного Договору, підписання Додаткової угоди до даного Договору, що встановлює ціну газу на відповідний місяць поставки, та надання до 20 числа місяця, який передував місяцю поставки газу, належним чином оформленої заявки відповідач надає філії «Об’єднане диспетчерське управління «ДК «Укртрансгаз» (надалі – ОДУ) заяву на включення планового обсягу поставки до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки (далі – заявка). При відсутності заявки від позивача на відповідний місяць поставки відповідач надає до ОДУ встановлені в Договорі обсяги.

Згідно з пунктом 6.3.2. Договорів якщо сума здійсненої покупцем попередньої оплати перевищує вартість вказаного в акті обсягу газу надлишок перерахованих грошових коштів зараховується як попередня оплата газу на поточний місяць поставки.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, за Договором №55/77/Т-08(р) від 28.11.2007 в період з січня по лютий 2008 року покупцем отримано природного газу на суму 3710056, 02 грн., однак сплачено 3578212, 71 грн., що підтверджується платіжними дорученням, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Тобто надлишок перерахованих грошових коштів складає 540812, 37 грн.

За Договором №55/77/Т-08 від 28.11.2007 в період з січня по лютий 2008 року покупцем отримано природного газу на суму 12175912, 26 грн., однак сплачено 13550000, 00 грн. що підтверджується платіжними дорученням, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Тобто надлишок перерахованих грошових коштів складає 2174087, 74 грн.

Таким чином, кошти в сумі 540812, 37 грн. та кошти в сумі 2174087, 74 грн., що складає 2714900, 08 грн., згідно пункту 6.3.2. Договорів зараховується як попередня оплата за березень 2008 року.

Пунктом 10.12 Договорів сторони погодили, що дані Договори є укладеними, а зобов’язання постачальника планового обсягу поставки на місяць поставки і зобов’язання покупця щодо планового обсягу поставки є дійсними лише за умови укладення додаткових угод до Договорів, що встановлює ціну газу на такий місяць поставки.

На виконання вищевказаної умови Договорів між позивачем та відповідачем було укладено Додаткові угоди № 3 від 21.02.2008, згідно яких між сторонами спору визначалася вартість природного газу на березень 2008 року.

Крім того, 20 та 21 лютого 2008 року на підтвердження договірних зобов'язань позивач надіслав на адресу відповідача належним чином оформлені Заявки за номерами С-182, С-183, С-184 (надалі – Заявки).

Як вбачається з матеріалів справи, плановий розподіл природного газу, в який було включено ліміт для позивача згідно його Заявок, було подано до філії «Об'єднане диспетчерського управління «ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» ”(надалі – ОДУ) із супровідним листом від 26.02.2008 № 05-16/1-00774 (вх. № 574/08 від 29.02.2008). Аналогічні ліміти газу для позивача передбачалися відповідачем і в уточненому Плановому розподілі природного газу, направленого на адресу ОДУ разом із супровідним листом від 21.03.2008 №05-16/1-01145 (вх. № 806/08 від 21.03.2008).

Таким чином, відповідач належним чином виконав свої зобов'язання передбачені п. 3.3 Договорів та зробив все від нього залежне для включення планового обсягу поставки газу позивачу до планового розподілу газу на березень 2008 року.

Однак, як вбачається з листів позивача від 06.08.2008 №16/2-4929 та від 14.08.2008 №4969, позивач відмовився від придбання в березні 2008 року природного газу у відповідача, мотивуючи це укладанням договору на поставку природного газу з іншим постачальником – ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України».

Мотивуючи позовні вимоги про розірвання спірних Договорів, ТОВ «Комплекс Агромарс» стверджує, що після прийняття 05.03.2008 Кабінетом Міністрів України постанови №163 «Про реалізацію імпортованого природного газу на території України» відповідач в березні 2008 року не мав технічної можливості поставляти природний газ позивачу, у зв’язку з чим відбулася зміна істотних обставин. Таким чином спірні Договору підлягають розірванню на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.

Судова колегія вважає, що дана позовна вимога є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Посилання позивача на зміну істотних обставин, у зв’язку з прийняттям постанови №163 судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки дана постанова не містить жодних обмежень щодо реалізації відповідачем імпортованого природного газу на території України. Постановою врегульовано лише деякі питання, пов'язані з порядком реалізації імпортованого природного газу Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та її Дочірньою компанією «Газ України» (зокрема, щодо реалізації газу споживачам за умови проведення стовідсоткової оплати), а також інші питання, не пов'язані з предметом позову.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року «Про забезпечення споживачів природним газом» затверджено Порядок забезпечення споживачів природним газом.

Пунктом 9 Порядку забезпечення споживачів природним газом встановлено, що постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

В пункті 13 Порядку забезпечення споживачів природним газом зазначено, що постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умови забезпечення його 100-відсоткової оплати грошима.

Таким чином, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 163 від 05 березня 2008 року «Про реалізацію імпортованого природного газу на території України» встановлює для Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та її Дочірньою компанією «Газ України» виключно порядок розрахунків за використаний природний газ, а не надає ексклюзивні права на реалізацію імпортованого природного газу Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» перед іншими постачальниками природного газу, які в встановленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, яким є Закрите акціонерне товариство «Укргаз – Енерго».

Доказів скасування зазначеної ліцензії ЗАТ „Укргаз – Енерго” позивачем не надано.

Отже, вищевикладене свідчить про те, що не відбулося жодних істотних змін обставин, якими сторони керувались при укладанні Договору, що не спростовано сторонами, тому підстави для розірвання спірного Договору на підставі статті 652 Цивільного кодексу України у позивача відсутні.

Інших підстав для визнання спірних Договорів недійсними позивачем не зазначено.

Позовні вимоги про стягнення попередньої оплати в сумі 2714900, 08 грн. на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення попередньої оплати позивач зазначає, що після прийняття 05.03.2008 Кабінетом Міністрів України постанови №163 «Про реалізацію імпортованого природного газу на території України» відповідач в березні 2008 року не мав технічної можливості поставляти природний газ в березні 2008 року. У зв’язку з чим позивач уклав договір на поставку природного газу з іншим постачальником.

Однак, судом встановлено, що відповідач належним чином виконав свої зобов'язання передбачені п. 3.3 Договорів та зробив все від нього залежне для включення планового обсягу поставки газу позивачу до планового розподілу газу на березень 2008 року.

Тобто порушення умов Договорів з боку відповідача відсутні.

Однак, позивач відмовляючись від поставки природного газу на березень 2008 року (листи від 06.08.2008 №16/2-4929 та від 14.08.2008 №4969) не прийняв до уваги пункти 3.10 Договорів, відповідно до яких у разі повної відмови покупця від постачання обумовленого п. 2.1.1. договору обсягу газу, покупець зобов’язаний повідомити про це постачальника за 45 днів до дня припинення такого постачання.

Таким чином, позивач з порушенням умов Договорів відмовився від поставки природного газу за березень 2008 року та з порушенням строків, встановлених Договорами, попередив відповідача про укладення договору на постачання природного газу з іншим контрагентом.

Отже, оскільки Договори між сторонами є укладеними і в судовому порядку не розірвані, крім того, позивачем не надано суду доказів порушення відповідачем встановлених Договорами строків поставки природного газу, а Договорами та/або чинним законодавством України не передбачено інших підстав для повернення попередньої оплати, тому вимоги позивача щодо стягнення 2714900, 08 грн. як попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

При винесенні постанови Київський апеляційний господарський суд, прийняв до уваги вказівки, викладені в Постанові Вищого господарського суду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2009 у справі №7/38-42/449 прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю. Апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго» задовольнити.

Рішення Господарського суду м .Києва від 20.10.2009 у справі № 7/38-42/449 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., с. Гаврилівка, код 30160757) на користь Закритого акціонерного товариства «Укргаз-Енерго» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 340003224) 12750, 00 грн. – державного мита за подання апеляційної скарги.

Матеріали справи № 7/38-42/449 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді