Постанова № 8084011, 10.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2010                                                                                           № 41/529

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Корчмар С.О.- представник за довіреністю № б/н від 16.03.09 р.

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія ДВС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.09.2009

у справі № 41/529 ( )

за позовом                               ЗАТ "Рууккі Україна"

до                                                   ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія ДВС"

про                                                   стягнення 105659,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Рууккі Україна» (далі –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія ДВС» (далі - відповідач) про стягнення 86680,57 грн. – основного боргу, 10249,68 грн. – пені, 1296,65 грн. –3 % річних та 7432,41 грн. – індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2009 р. у справі № 41/529 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія ДВС» на користь Закритого акціонерного товариства «Рууккі Україна» 86680 грн. 57 коп. - основного боргу, 5 000 грн. 00 коп. – пені, 1225 грн. 40 коп. – 3 % річних, 4767 грн. 43 коп. – інфляційних втрат, 976 грн. 73 коп. - державного мита та 218 грн. 17 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2009 р. у справі № 41/529 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути суму основного боргу за договором поставки від 10.01.2008 № 3Д – 0000020 в розмірі 70272,41 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору місцевим господарським судом не було здійснено всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин, що мають значення для справи. Так, позивач не надав на розгляд суду всіх документів, які б могли свідчити про повний обсяг грошових операцій між учасниками договору поставки від 10.01.2008 року. Згідно складеного та підписаного акта звірки у період з 01.01.2009 по 20.10.2009 за договором поставки залишок неоплаченої суми за поставлений товар становить 70272,41 грн., що не відповідає сумі, яка вказана в оскаржуваному рішенні суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2009 р. відповідачу відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 27.01.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 року № 01-23/1/3 розгляд апеляційної скарги було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя - Поляк О.І., судді - Кропивна Л.В., Ропій Л.М.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.01.2010 р. підтримав апеляційну скаргу та просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2009 р. у справі № 41/529 скасувати частково та прийняти нове рішення. В обґрунтування своїх вимог надав платіжні доручення від 03.07.2009р. № 567 на суму 500 грн., 09.07.2009р. № 611 на суму 536,10 грн., 17.07.2009р. № 639 на суму 6100,00 грн., 18.08.2009р. №788 на суму 1000 грн., 01.09.2009р. № 849 на суму 1500 грн., 08.09.2009р. № 876 на суму 6000 грн., 15.09.2009р. № 896 на суму 3000 грн., які свідчать про часткове погашення боргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2010 розгляд апеляційної скарги було відкладено до 10.02.2010 року на підставі п.3 ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 року № 01-23/1/3 розгляд апеляційної скарги було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Кропивна Л.В., Поляк О.І.

Представник відповідача в призначене судове засідання 10.02.2010 р. не з’явився, проте подав телеграму про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв’язку з своєю хворобою.

Судом подане клопотання відповідача відхилено, оскільки представник відповідача був присутній у минулому судовому засіданні та надавав свої пояснення і його явка в наступне судове засідання обов’язковою не визнавалась.

Представник позивача в судовому засіданні 10.02.2010 р. подав уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до яких загальна заборгованість відповідача, станом на день прийняття рішення господарським судом склала 95378,20 грн., в тому числі 68044,47 грн. основного боргу, 8132,76 грн. збитки від інфляції, 16362,93грн. пені, 2838,04грн. 3% річних.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, - ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 10 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Рууккі Україна», (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія ДВС», (відповідач) був укладений договір поставки № 3Д –0000020 (далі –договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується забезпечувати виготовлення та/або поставляти і передавати у власність покупцю партії продукції - будівельних матеріалів та ком плектуючих до них (надалі – «продукція») - а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

Відповідно до п.п. 2.1 та 2.2 договору сторони визначили, що покупець надає постачальникові заявку на поставку партії продукції, в якій вказує перелік найменувань, асортимент та обсяг партії продукції, яка повинна бути поставлена. Після отримання заявки постачальником, сторони підписують специфікацію до договору про поставку від повідної партії продукції, згідно з умовами п. 1.2.договору. Підставою для здійснення постачальником поставки замовленої покупцем партії продукції за договором, є підписана сторонами, відповідно до п.1.2. договору, специфікація.

Згідно з пунктом 2.3 договору продукція постачається покупцеві на умовах самовивозу покупцем зі складу постачальника у м. Києві, розташованого за адресою: вул. Жмеринська, 26 (ЕХW Франко-завод за правилами Інкотермс 2000), якщо сторонами у специфікації на поставку конкретної партії продукції не обумов лено інше. Дія збереження якості продукції автотранспортний засіб, поданий покупцем для на вантаження продукції, повинен відповідати вимогам, визначеним пам'яткою для покупця про транспортування товару, яка надається постачальником.

Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору приймання-передача партій продукції здійснюється уповноваженими представниками сторін в пункті передачі, визначеному відповідно до п.2.3. договору. Приймання-передача продукції за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Пунктами 5.1 та 5.2 договорів передбачено, що сторони дійшли, що вартість одиниці продукції, яка поставляється за догово ром, а також загальна вартість кожної партії продукції узгоджується сторонами у специфікаціях до договору на поставку відповідної партії продукції, які підписуються відповідно до п.1.2. договору та є його невід’ємною частиною, а також фіксується у рахунках-фактурах, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, які видаються на кожну партію продукції, яка поставляється покупцеві за договором. Загальна вартість договору складається із вартості всіх партій продукції, що підлягають поставці відповідно до договору та вказані у відповідних специфікаціях до догово ру.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості кожної партії продукції (якщо інше додатково не узгоджено сторонами у специфікації) не пізніше ніж протягом 14 банківських днів з дати здійснення при ймання-передачі відповідної партії продукції.

Як встановлено місцевим господарським судом і підтверджується копіями видаткових накладних та довіреностями доданих до позовної заяви, позивач на виконання умов договору поставив відповідачеві товар на загальну суму 2541453,04 грн., проте як вбачається з наданих до суду першої інстанції банківських виписок відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 2454772,47 грн., внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 86680,57 грн.

Як зазначив відповідач відповідно до банківських виписок, які він надав в судовому засіданні апеляційної інстанції, від 03.07.2009р. № 567 на суму 500 грн., 09.07.2009р. № 611 на суму 536,10 грн., 17.07.2009р. № 639 на суму 6100,00 грн., 18.08.2009р. №788 на суму 1000 грн., 01.09.2009р. № 849 на суму 1500 грн., 08.09.2009р. № 876 на суму 6000 грн., 15.09.2009р. № 896 на суму 3000 грн. до винесення рішення судом першої інстанції, він здійснив часткову оплату за виконані роботи та отриману продукцію. Даний факт не заперечується представником позивача.

Відповідач також надав акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами, складений за період з 01.10.09р. по 01.12.09р., згідно якого його заборгованість становить 70272,40 грн.

Позивачем також в судовому засіданні наданий розрахунок суми основного боргу, згідно якого сума боргу, станом на момент прийняття оспорюваного рішення, складає 68044,47 грн. При цьому, позивачем надані пояснення, що ним помилково включений до складу позовних вимог борг за 2007 рік та не враховані здійснені відповідачем додаткові оплати суми боргу в липні-серпні 2009 року.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи додаткові докази часткового погашення боргу відповідачем до прийняття рішення місцевим господарським судом, які не були надані позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи та передану продукцію становить 68044,47 грн.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми основного боргу підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що у разі порушення покупцем строків оплати вартості продукції та/або за умови, якщо вартість отриманої покупцем, але не оплаченої ним продукції перевищує суму 100000 (сто тисяч) гри вень, постачальник має право вимагати оплати цієї вартості, сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% річних від суми заборгованості, а також сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період не оплати, за кожен день не оплати, від суми заборгованості.

Позивач, керуючись п. 6.4 Договору, нарахував та просив стягнути з відповідача пеню в сумі 10249,68 грн. Судом першої інстанції, у зв’язку з світовою фінансовою кризою, керуючись п.3 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зменшено розмір пені до 5000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки наслідки світової фінансової кризи стосуються як відповідача, так і позивача, а наявність інших обставин, які мають істотне значення та повинні бути враховані судом при вирішенні питання щодо зменшення неустойки, судом не досліджувались.

Здійснивши перерахунок розміру пені, врахувавши при цьому межі позовних вимог, колегія суддів встановила, що розмір пені за період з 12.01.2009 року по 10.07.2009 року складає 7956,54 грн. (68044,47 x 2 x 12% / 100 x 154 / 365 = 6890,20 + 68044,47 x 2 x 11% / 100 x 26 / 365 = 1 066,34).

Здійснивши перерахунок розміру річних, а також врахувавши межі позовних вимог, колегія суддів встановила, що розмір річних за період з 12.01.2009 року по 10.07.2009 року складає 1 006,69 грн. (68044,47 x 180 / 365 x 3 / 100).

Колегія суддів, також враховуючи межі позовних вимог, погоджується з розміром інфляційних втрат, розрахованих місцевим господарським судом, та приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 4767,43 грн.

З огляду на вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 68044,47 грн. основного боргу, 7956,54 грн. пені, 1 006,69 грн. річних та 4767,43 грн. інфляційних втрат, в зв’язку з чим рішення господарського суду міста Києва від 25.09.2009 у справі № 41/529 в частині стягнення пені та річних також підлягає частковому скасуванню.

Крім того, враховуючи, що згідно платіжних доручень від 01.09.2009р. № 849 на суму 1500 грн., від 08.09.2009р. № 876 на суму 6000 грн., від 15.09.2009р. № 896 на суму 3000 грн., відповідач погасив суму боргу після звернення з позовом до суду, в цій частині провадження у справі підлягає припиненню, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 80, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія ДВС» на рішення господарського суду міста Києва у справі № 41/529 від 25.09.2009р. задовольнити.

2.          Рішення господарського суду міста Києва у справі №41/529 від 25.09.2009р. скасувати частково.

3.          Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія ДВС» (місцезнаходження: 04210, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Тимошенка, 33/35, кв. 46; фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-А, код ЄДРПОУ 33742506) на користь Закритого акціонерного товариства «Рууккі Україна» (місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська,26, код ЄДРПОУ 25277777) 68044 (шістдесят вісім тисяч сорок чотири) грн. 47 коп. - основного боргу, 7956 ( сім тисяч дев’ятсот п’ятдесят шість) грн. 54 коп. – пені, 1006 (одну тисячу шість) грн. 69 коп. – 3 % річних, 4767 (чотири тисячі сімсот шістдесят сім)грн. 43 коп. – інфляційних втрат, 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 75 коп. - державного мита та 243 (двісті сорок три) грн. 79 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 10500,00 грн. провадження у справі припинити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Рууккі Україна» (місцезнаходження:03148, м. Київ, вул. Жмеринська,26, код ЄДРПОУ 25277777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія ДВС» (місцезнаходження: 04210, м. Київ, Оболонський р-н, вул. Тимошенка, 33/35, кв. 46; фактична адреса: 04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 18-А, код ЄДРПОУ 33742506) 93 (дев’яносто три) грн. 18 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №41/529.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.02.10 (відправлено)