Постанова № 8084006, 15.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2010                                                                                           № 41/657

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

за участю секретаря судового засідання:           

представників сторін:

позивача: Палащук І.С. (дов. від 16.10.09 б/н);

відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ант"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.11.2009

у справі № 41/657 ( )

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Ант"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт"

про                                                   стягнення 9203,73 грн.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.09 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ант” 4476 грн. 73 коп. - основного боргу, 66 грн. 23 коп. – 3 % річних, 161 грн. 14 коп. – інфляційних втрат, 52 грн. 14 коп. - державного мита та 120 грн. 63 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю “Ант” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити в частині відмови у стягненні 4500 грн. оплати послуг адвоката.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надана належна оцінка доказам про оплату послуг адвоката.

Відповідач в судові засідання, які відбулися 27.01.10 та 15.02.10, повноважних представників не направив. Однак, його було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвал Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 28.12.09, відкладення розгляду справи від 27.01.10, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.02 № 75.

Крім того, про належне повідомлення відповідача у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання представником ТОВ “Нафтогазтранскарт” ухвали суду від 28.12.09.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.97 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

          Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

05.12.06 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ант” (далі-позивач, клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт” (далі-відповідач, компанія) був укладений договір № К 00792.

Згідно з п. 1.7. договору від 05.12.06 № К 00792 компанія надає клієнтам наступні послуги: організацію технологічного процесу відпуску товарів та послуг клієнту по ПК в торгових точках, які входять в систему “НТК”; на підставі здійснених операцій, організує процес обробки та обліку інформації про отримані клієнтом в торгових точках системи “НТК” товари та послуги; кодування ПК, їх персоналізацію, видачу, авторизацію, заміну, вилучення та облік; надання клієнту інформації про операції, які були проведені згідно виданих йому ПК, а також документів бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 2.1 договору від 05.12.06 № К 00792 компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих платіжних карток.

Пунктом 2.2. договору від 05.12.06 № К 00792 передбачено, що компанія надає послуги з обслуговування ПК клієнта згідно з пунктом 1.7 договору, за кошторисом, затвердженим директором торгового центру.

При укладанні договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов, обумовлених сторонами в додатку 2 до цього договору. Вартість отриманих клієнтом товарів та послуг по ПК списується компанією на підставі отриманої від торгових точок інформації, у відповідності до здійснених операцій по ПК, із авансів клієнта, внесених на р/рахунок компанії. Ціни на стиснений природний газ, нафтопродукти й інші товари та послуги встановлюється власником АГНКС, АЗС та інших торгових точок самостійно. При проведенні взаєморозрахунків сторони керуються цінами, вказаними на чеках (пункти 4.1., 4.2., 4.3. договору від 05.12.06 № К 00792).

Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача кошти в сумі 50781,06 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Проте, відповідач зобов’язання щодо обслуговування автотранспорту виконав частково на загальну суму 46304,33 грн.

З акта звірки взаєморозрахунків від 27.02.09 № 0000000323 вбачається, що заборгованість відповідача становить 4476, 73 грн.

В пункті 10.2 договору зазначено, що, маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою та здати платіжні картки. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжних карток, проводиться звірка взаєморозрахунків та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

23.02.09 позивач надіслав на адресу відповідача лист № 31 з проханням повернути залишок коштів на особовий рахунок ТОВ “Ант”. До того ж, клієнт повернув компанії пластикові картки у кількості шістнадцяти штук.

Вказаний вище договір є змішаним, оскільки поєднує договір поставки та договір про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту ст. 525 Цивільного кодексу України вбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач покладені на нього зобов’язання згідно умов договору в повному обсязі не виконав, а тому вимога позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 4476, 73 грн. підлягає задоволенню.

В частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 161 грн. 14 коп. та 3% річних в сумі 66 грн. 23 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати оплати послуг адвоката в сумі 4500, 00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 10 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 04.03.98 № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру” (ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування стягнення витрат на послуги адвоката до матеріалів справи позивачем залучено копію договору про надання послуг адвоката від 15.07.09 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ант” (далі-замовник) та адвокатом Гловак Іваном Степановичем (далі-виконавець), акта про надані послуги адвоката від 24.07.09 та платіжного доручення від 16.07.09 № 767 на суму 4500,00 грн.

Зі змісту п. 1.2. договору про надання послуг адвоката від 15.07.09 вбачається, що виконавець надає наступні послуги: усні та письмові консультації; підготовка позовної заяви, інших документів процесуального характеру; представництво замовника, за його запитом, в господарському суді (в тому числі – в апеляційній та касаційній інстанції); підготовка та пред’явлення в органи державної виконавчої служби виконавчих документів; представництво замовника в органах державної виконавчої служби; інші види послуг, що необхідні для належного виконання умов цього договору.

Факт надання послуг може фіксуватися сторонами актом про надані послуги (п. 2.3. договору про надання послуг адвоката від 15.07.09).

Пунктом 3.1.2. вказаного вище договору передбачено, що виконавець забезпечує виконання обов’язків за цим договором власними силами і може, у випадку об’єктивної необхідності, для позитивного і більш ефективного вирішення поставлених замовником завдань, використовувати установлені зв’язку та договірні стосунки з третіми особами.

На виконання умов договору про надання послуг адвоката від 15.07.09 позивачем було сплачено за вказані послуги 4500 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких умов суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, обмежує розмір оплати послуг адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи до 450 грн.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.09 у справі №41/657 підлягає зміні в частині стягнення витрат на оплату послуг адвоката.

Судові витрати по справі відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт” пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 48, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ант” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.09 у справі №41/657 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт” (03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ант” (46003, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1а, код ЄДРПОУ 30345109) 4476 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість) грн. 73 коп. - основного боргу, 66 (шістдесят шість) грн. 23 коп. – 3 % річних, 161 (сто шістдесят одну) грн. 14 коп. – інфляційних втрат, 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 47 (сорок сім) грн. 04 коп. - витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита та 120 (сто двадцять) грн. 63 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.”.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт” (03115, м. Київ, пл. Святошинська, 1, кв. 272, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ант” (46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, Привокзальна площа, 2, код ЄДРПОУ 30345109) 23 (двадцять три) грн. 52 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва .

6.Матеріали справи №41/657 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.02.10 (відправлено)