Постанова № 8083998, 16.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2010                                                                                           № 41/469

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –           не з’явився

від відповідача – 1           Литвиненко О.М.

від відповідача – 2 не з’явився           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Агросфера"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.11.2009

у справі № 41/469 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Агросфера"

до                                                   Закритого акціонерного товариства "Линовицький цукрокомбінат "Красний"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Галс-К Лтд"

про                                                   стягнення 165924,66 грн.

Постанова прийнята 16.02.2010 року в зв’язку з оголошенням перерви в судовому засіданні 02.02.2010 року, відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „Агросфера” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ „Линовицький цукрокомбінат „Красний” та ТОВ „Галс-К ЛТД” про стягнення суми за договором купівлі-продажу з урахуванням штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 року позовні вимоги були задоволені частково. Стягнуто солідарно з двох відповідачів на користь позивача товарний кредит в розмірі 1817,20 грн., 12058,99 грн. індексації, 500 грн. пені. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 надав суду відзив на апеляційну скаргу 02.02.2010 року, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального права, є законним та обґрунтованим, а тому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Представником відповідача – 2 відзив на апеляційну скаргу суду не надавався.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

24.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агросфера” та Закритим акціонерним товариством „Линовицький цукрокомбінат „Красний” був укладений договір купівлі – продажу № 554–К.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Пунктом 4.1 передбачено, що умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів визначаються у специфікаціях до договору. Загальна сума договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках договору, які є його невід’ємною частиною.

Крім того, 24.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агросфера, Закритим акціонерним товариством „Линовицький цукрокомбінат „Красний” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Галс – К ЛТД”, був укладений договір поруки № 554 – ПОР, відповідно до пункту 1.1 якого предметом даного договору є зобов’язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобов’язань перед кредитором по основному договору, передбаченому розділом 2 цього договору, що включає:

- погашення (сплату) товарного кредиту та будь –якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору;

- сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами;

- сплату неустойки (штрафу, пені), що передбачені умовами основного договору.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів індексації, пені та відсотків по товарному кредиту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач - 1 в порушення умов договору несвоєчасно розрахувався за проданий товар, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість по вказаних платежах в сумі 165924,66 грн.

          Як вбачається з матеріалів справи, сторони на виконання умов договору підписали специфікації № 1, 2 та 3.

По специфікації № 1 позивачем було поставлено товар на суму 5789,43 грн., що засвідчується накладною № 170435/12 від 17.04.2008 року.

По специфікаціях № 2 та 3 позивачем було поставлено товар на суму 141173,90 грн., що засвідчується накладною № 0704126/00 від 07.04.2008 року.

Крім того, в розрахунках, наданих представником позивача, вбачається, що між сторонами була підписана ще специфікація № 5 на загальну суму 290880,00 грн.

Проте, даний факт заперечувався не лише відповідачем, а й матеріалами справи, оскільки в них специфікація відсутня, натомість є накладна № 050512/12 від 05.05.2008 року позивачем було поставлено товар на загальну суму 290880,00 грн., в якій зазначено, що вона видана на підставі специфікації № 5.

Надалі в судовому засідання при розгляді апеляційної скарги, представник позивача не заперечувала той факт, що специфікація № 5 не підписувалась між сторонами.

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати поставленого товару на момент звернення позивача до суду виконав в повному обсязі.

Разом з тим, позивач керуючись пунктами 4.2, 4.3, 4.6, 7.1, 7.2 договору купівлі-продажу просив стягнути з відповідача 162840,59 грн. індексації, 1222,66 грн. пені, 1861,41 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Як вбачається з умов договору, а саме п. 4.2 та 4.3., товарний кредит з відстрочкою платежу по основному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації. Нарахування процентів здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту.

Відповідно до п. 4.5 договору купівлі-продажу встановлено, що товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з пунктом 4.6 договору оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше, ніж на 2 % від його офіційного курсу встановленого НБУ на момент підписання договору. Покупець зобов’язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0ЧСП=ПСП, де А1 – офіційний курс долара на дату платежу, А0 – офіційний курс долара на дату підписання договору, СП – сума поточного платежу, ПСП – проіндексовано сума платежу.)

Враховуючи вище зазначені положення договору, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не був прийнятий до уваги розрахунок індексації позивача та обґрунтовано було нарахована та присуджено до стягнення сума індексації в розмірі 12058,99 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 7.1 договору, просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату коштів за договором в розмірі 1222,66 грн.

Так, п. 7.1 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до договору, він оплачує продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно невиплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із специфікацій 1, 2, 3 , покупець повинен в строк до 05.04.2008 року перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати, у розмірі встановленому у специфікації, а товарний кредит продавцем покупцю надавався в строк до 01.12.2008 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Представником відповідача – 1 був наданий розрахунок сплати ними коштів за куплений товар.

Відповідно до даного розрахунку вбачається, що ними вчасно, тобто в строк до 01.12.2008 року були сплачена сума в розмірі 123983 грн. Інша сума в розмірі 22980,33 грн. відповідачем була вже сплачена після спливу встановлено строку для оплати.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу про стягнення пені частково, мотивував своє рішення тим, що пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про можливість задоволення даної вимоги в частині 500 грн., враховуючи ступінь виконання зобов’язання боржником, та клопотання останнього.

Також, позивач просив стягнути з відповідача відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 1861,41 грн.

Пунктом 4.2 договору, передбачено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по основному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікаціям.

Судом першої інстанції були нараховані та присуджені до стягнення проценти за користування товарним кредитом за період з 06.04.2008 року по 23.04.2008 року проценти на суму 71460,33 грн. в розмірі 0,35 грн. (71460,33 Х 0,01% /365 Х 18 = 0,35); за період з 24.04.2008 року по 01.12.2008 року проценти на суму 22980,33 грн. в розмірі 1,40 грн. (22980,33 Х 0,01% /365 Х 222 = 1,40).

Проте, як вбачається з позовних вимог, апеляційної скарги та пояснень представника позивача, стягнення даних процентів, відповідно до п. 4.1,4.2 договору, не були предметом позову та не заявлялися останнім до стягнення.

Натомість позивач просив стягнути проценти за несвоєчасну сплату коштів посилаючись на пункт 7.2 договору, яким передбачено, що вразі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього кодексу від дня, коли товари мали бути оплачені, до дня фактичної оплати товару покупцем.

Враховуючи вище зазначене, а також п. 4.5 договору купівлі-продажу, відповідно до якого товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця, колегія суддів вважає, що в даній частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а саме період прострочки сплати коштів повинен вираховуватися з 02.12.2008 року в по 20.02.2009 року (день, коли кошти фактично надійшли на розрахунок позивача), а не до 18.02.2009 року, як то було зазначено судом першої інстанції.

Таким чином за даний період розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача становитиме: 22980,33 * 0,1% * 81 = 1861,41 грн.

Крім того, варто також зазначити, що судом першої інстанції вірно був зроблений висновок стосовно того, що товар по накладній № 050512/12 від 05.05.2008 року на суму 290880,00 грн. було поставлено без підписання специфікацій, строк розрахунків за договором встановлено не було.

Позивач 18.05.2009 року направив відповідачу вимогу про сплату боргу в порядку ст. 530 ЦК України.

З урахуванням поштового обігу (4дні) та 7 днів на добровільне виконання, строк на оплату поставленого товару в сумі 290880,00 грн. закінчився 29.05.2009 року, а товар оплачено відповідачем 28.05.2009 року, тобто прострочення не відбулось.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 року у справі №41/469 підлягає зміні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2009 року у справі № 41/469 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

” Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Закритого акціонерного товариства „Линовицький цукрокомбінат „Красний” (місцезнаходження:17584, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, смт. Линовиця, вул. Заводська, буд. 4, код ЄДРПОУ 00372629) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Галс – К ЛТД” (місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський р-н, пров. Лабораторний, буд. 1, код ЄДРПОУ 16470972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера” (місцезнаходження: 49083, м. Дніпропетровськ, Амур – Нижньодніпровський р –н, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31320991) 1861,41 грн – відсотків по товарному кредиту, 12058, 99 коп. – індексації, 500 грн. – пені, 144,20 грн. державного мита та 27,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

В іншій частині рішення суду залишити без змін. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 41/469 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді