Постанова № 8083947, 09.02.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2010                                                                                           № 11/384

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Чуйко Ю.Є. – довіреність №2/09 від 09.12.2009 р.

від відповідача-1 - не з"явився;

від відповідача-2 - не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2009

у справі № 11/384 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінкор"

до                                                   Акціонерного комерційного банку "Європейський"

                                                  Відкритого акціонерного товариства "Кредит Оптима Банк"

про                                                   визнання недійсним договору застави майнових прав в частині

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лінкор” (далі – ТОВ “Лінкор”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку “Європейський” (далі – АКБ “Європейський”, відповідач-1) та до Відкритого акціонерного товариства “Кредит Оптима Банк” (далі – ВАТ “Кредит Оптима Банк”, відповідач-2) про визнання недійсним договору застави майнових прав в частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір застави №17.04.09/980 E|S-l від 17 квітня 2009 р. (далі – Договір застави) , укладений між відповідачами про передачу в заставу майнових прав на кошти в сумі 6150000грн. та 1879999,97доларів США, що належать АКБ “Європейський” по Кредитному договору № К/13/2601 від 05 березня 2008 р. (далі – Кредитний договір), укладеному між АКБ “Європейський” та ТОВ “ЛІНКОР”, підписаному особами, що не мали на це повноважень. Така позиція позивача ґрунтується на тому, що відповідно до Додаткової угоди №4 до Кредитного договору №К/13/2601 від 5 березня 2008p., укладеної 05 лютого 2009 р. між позивачем та відповідачем-1, були внесенні зміни та доповнення до Кредитного договору. Зокрема, пункт 10.3 розділу 10 Кредитного договору було викладено в наступній редакції:

“Шляхом підписання цього Договору Сторони встановили, що Банк не має право повністю або частково відступити свої права та зобов’язання по цьому Договору, а також по правочинах, пов’язаним із забезпеченням виконання Позичальником своїх зобов’язань за цим Договором, третій особі без попередньої письмової згоди Позичальника. Позичальник не має право повністю або частково уступити свої права та зобов’язання по цьому Договору іншій особі без попередньої письмової згоди Банку.”

Додаткова угода до Кредитного договору № К/13/2601 від 05 березня 2008 р. була укладена між ТОВ “ЛІНКОР” та АКБ “Європейський” 05 лютого 2009 р. Таким чином, відповідач-1 не мав права передавати в заставу права вимоги 17 квітня 2009 р. без письмової згоди позивача. Такої згоди позивач не надавав.

На підставі викладеного та керуючись ст. 227 Цивільного кодексу України, позивач просив господарський суд визнати недійсним Договір застави.

Відповідач-2 не погодився з позовом, у відзиві на позовну заяву зазначив, що з огляду на статті 512, 546, 572, 586 Цивільного кодексу України та редакцію п. 10.3 Кредитного договору, позивач та відповідач-1 домовилися лише про те, що АКБ “Європейський” не має права без згоди ТОВ “Лінкор” укладати правочини про відступлення першим своїх прав за Кредитним договором, тобто, не має права без згоди позивача змінювати себе як кредитора у зобов’язанні. Будь-яких інших заборон в Кредитному договорі встановлено не було.

Оскільки в момент укладання Договору застави не відбулася зміна суб’єктного складу Кредитного договору, то положення п. 10.3. Кредитного договору не були порушені, а сам Договір застави міг бути укладений без згоди Позивача, оскільки такий Договір застави за своєю правовою суттю не є договором про відступлення права вимоги.

Таким чином, відповідач зазначає, що Договір застави підписаний уповноваженими на те особами, тому підстави, передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України на визнання спірного договору недійсним – відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києві від 12.10.2009 р. у справі №11/384 у задоволені позову було відмовлено.

Рішення обґрунтоване тим, що Договір застави не змінив суб’єктного складу Кредитного договору, тому його пункт 10.3, який встановлює заборону відповідачу-1 без згоди позивача укладати договір про відступлення права вимоги, порушений не був. Таким чином, підстави для визнання Договору застави недійсним з підстави підписання його особами, які не мали на те права, відсутні.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення прийняте судом при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки суду, які викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи.

Позивач вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було враховано, що наслідки, які можуть наступити, в разі невиконання боржником своїх зобов’язань, як за договором застави, так і за договором відступлення прав, є однаковими, тобто, на їх підставі боржник позбавляється свого майна. Таким чином, в разі невиконання АКБ “Європейський” своїх зобов’язань перед ВАТ “Кредит Оптима Банк” за Кредитним договором №16.02.09/980-Е від 16.02.2009 р., перший буде позбавлений права на заставлене майно, тобто, право вимоги ТОВ “Лінкор” за Кредитним договором № К/13/2601 перейде до відповідача-2.

Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу суду не надали.

Ухвалою від 15.01.2010 р. було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги. Скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.02.2010 р.

Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/2/7 від 09.02.2010 р. було змінено склад судової колегії у справі в зв’язку із хворобою судді Куровського С.В. Для розгляду справи призначено судовому колегію у складі: головуючий-суддя: КондесЛ.О. судді: Коршун Н.М., Нєсвєтова Н.М.

В судове засідання 09.02.2010 р. з’явився представник позивача.

Представники відповідачів в судове засідання не з’явились. Про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення. В зв’язку з викладеним, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

05.03.2008 між АКБ “Європейський” та ТОВ “Лінкор” укладено Кредитний договір № К/13/2601 (далі – Кредитний договір).

За умовами вказаного Кредитного договору, відповідач-1 надає позивачу грошові кошти в кредит в межах відкритої кредитної лінії, що поновлюється у розмірах, на строк та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобов’язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією, комісії, передбачені цим Договором, а також виконати всі зобов’язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

05.02.2009 між позивачем та відповідачем-1 укладений Додатковий договір № 4 про внесення змін і доповнень до Кредитного договору №К/13/2601 від 05.03.2008, яким п. 10.3 Кредитного договору сторони виклали у новій редакції. Зокрема, сторони погодили, що відповідач-1 не має права повністю або частково відступити свої права та зобов’язання по цьому Договору, а також по правочинам, пов’язаним із забезпеченням виконання позивача своїх зобов’язань за цим Договором, третій особі без попередньої письмової згоди ТОВ “Лінкор”. Позивач не має права повністю або частково уступити свої права та зобов’язання по цьому Договору іншій особі без попередньої письмової згоди відповідача-1.

17.04.2009 між ВАТ “Кредит Оптима Банк” та АКБ “Європейський” було укладено Договір № 17.04.09/980-Е/ S-1 застави майнових прав (далі – Договір застави, спірний договір).

За умовами Договору застави відповідач-2 згідно умов договору №16.02.09/980-Е від 16.02.2009 та додаткових договорів до нього надав відповідачу-1 міжбанківський кредит в сумі 7000000грн. на строк до 21.04.2009 під 25% річних.

Згідно з п. 1.2 Договору застави для забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору відповідач-1 передає в заставу майнові права на кошти, що належать йому на підставі угоди про надання кредиту, наданої ТОВ “Лінкор” у сумі 6150000,00 грн. та 1 879 999,97 грн. доларів США згідно Кредитного договору №К/13/2601 від 05.03.2008 та додаткових договорів до нього і строком повернення коштів до 05.03.2012.

Позивач (ТОВ “Лінкор”) вважає, що відповідач-1 не мав права укладати спірний договір застави, оскільки фактично, з укладенням цього договору відбулась заміна кредитора в зобов’язанні, а саме у разі невиконання відповідачем-1 зобов’язань перед відповідачем-2 останній набуває права вимоги за кредитним договором № К/13/2601 від 05 березня 2008 р. Відповідно до ч. 3 ст. 512 Цивільного Кодексу України, кредитор у зобов’язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Судова колегія погоджується з правовою позицією позивача і вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в зв’язку з наступним:

Внаслідок укладання договорів кредитування та застави між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Основні положення про заставу визначаються Законом України “Про заставу”.

Укладаючи Кредитний договір № К/13/2601 від 05 березня 2008 р. та Додаткову угоду № 4 від 05.02.2009 р. до нього, ТОВ “Лінкор” та АКБ “Європейський” було обумовлено, що: “Банк (АКБ “Європейський”) не має право повністю або частково відступити свої права та зобов’язання по цьому Договору, а також по правочинам, пов’язаним із забезпеченням виконання Позичальником (ТОВ “Лінкор”) своїх зобов’язань за цим Договором, третій особі без попередньої письмової згоди Позичальника.” (п. 10.3).

Обговорюючи вказану умову, сторони договору домовлялися про те, що без згоди іншого, відповідач-1 не має права передати право вимоги за даним договором іншому кредитору.

Відповідач-1 посилається на те, що він не порушив даний пункт договору, оскільки не відступав свої права та зобов’язання за Кредитним договором № К/13/2601 від 05 березня 2008 р., а лише уклав договір застави на майнові права за цим договором, що не змінює кредитора і не може вплинути на зобов’язання позивача.

Судова колегія не погоджується з таким твердженням в зв’язку з наступним:

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про заставу” та ст. 572 Цивільного кодексу України, застава – це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

АКБ “Європейський”, укладаючи спірний Договір застави з ВАТ “Кредит Оптима Банк”, виявив намір забезпечити своєчасне та повне виконання умов Кредитного договору №16.02.09/980-Е, укладеного між ними 16.02.2009 р.

Предметом застави за цим договором є майнові права на кошти, що належать АКБ “Європейський” на підставі угоди про надання кредиту, наданого ТОВ “Лінкор” та іншим юридичним особам.

Стаття 589 Цивільного кодексу України вказує на те, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 51 Закону України “Про заставу”, при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодержатель має право:

- незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону;

- в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.

Частиною першою статті 23 Закону України “Про заставу” встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Таким чином, в разі невиконання АКБ “Європейський” зобов’язань перед ВАТ “Кредит Оптима Банк” за Кредитним договором №16.02.09/980-Е від 16.02.2009 р., останній набуває права вимоги до ТОВ “Лінкор” за кредитним договором № К/13/2601 від 05 березня 2008 р., яке відповідно до статті 51 Закону “Про заставу” може пред’явити в будь-який час.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з твердженням позивача про фактичну зміну кредитора за Кредитним договором №К/13/2601 від 05 березня 2008 р., тобто відступлення відповідачем-1 свого права вимоги третій особі.

Оскільки пунктом 10.3 Договору № К/13/2601 від 05 березня 2008 р. встановлено заборону на вчинення вказаної вище дії без попередньої письмової згоди на те позивача та відсутності такої згоди, АКБ “Європейський” не мав прав на укладання Договору застави на право вимоги до ТОВ “Лінкор” за вказаним договором.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В зв’язку з тим, що відповідач-1 не мав права на укладання Договору застави, судова колегія погоджується з вимогою позивача щодо необхідності визнання його недійсним.

Що стосується оскаржуваного рішення, то при його прийнятті суд першої інстанції не врахував вимоги статей 23, 51 Закону України “Про заставу” та статті 589 Цивільного кодексу України, в зв’язку з чим дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а саме, що при укладанні Договору застави Відповідач-1 фактично не змінив суб’єктного складу Кредитного договору № К/13/2601 від 05 березня 2008 р.

Викладені місцевим господарським судом висновки, призвели до прийняття незаконного рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення – скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІНКОР” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі № 11/384 скасувати.

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним договір застави майнових прав №17.04.09/980-EРS-1 від 17.04.2009 року, укладений між Акціонерним комерційним банком “Європейський” та Відкритим акціонерним товариством “Кредит Оптима Банк” в частині передачі в заставу майнових прав на кошти, що належать АКБ “Європейський” на підставі кредитного договору №К/13/2601 від 05.03.2008 р. у сумі 6150000,00 (шість мільйонів сто п’ятдесят тисяч) грн. та 1879999,97 (один мільйон вісімсот сімдесят дев’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) доларів США 97 центів.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Європейський” (04070, м. Київ, вул.Почайнинська,38/44; код ЄДРПОУ 19359904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІНКОР” (04205; м. Київ. просп. Оболонський,23,А; код ЄДРПОУ 31486001) 85,00 грн. – держмита за подання позову, 315,00 грн. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. – держмита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

3.          Матеріали справи № 11/384 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді